Інтерес чи результат?

Минулого року Міжнародна федерація хокею поміняла формат чемпіонатів світу у нижчих дивізіонах.

Минулого року Міжнародна федерація хокею поміняла формат чемпіонатів світу у нижчих дивізіонах. Мета, яку озвучила ІІХФ, начебто того варта - збільшити інтерес до матчів і суттєво зменшити кількість прохідних зустрічей. Одразу ж тоді подумав, що відтепер справді буде цікавіше дивитися за тим, що відбувається у дивізіоні, який нині йменується ІА і де виступатиме збірна України. Раніше, нагадаю, перший дивізіон просто ділився на дві рівноцінні групи А і В, переможці яких виходили до вищого світу. З цього ж року - це дві різних ліги, дивізіон ІА вище за ІВ.

Боротьба у групі ІА справді вестиметься не на жарт. Гадаю, ми будемо відстежувати буквально кожен результат, адже суперники - приблизно однакового рівня, й навіть важко сказати, хто підніметься до еліти, а хто - опуститься в ІВ. Щоправда, мабуть, усе ж таки один явний фаворит у нашій когорті виділяється - збірна Австрії, яка останніми роками стрибає туди-сюди - до еліти і назад униз. Недарма ж організатори завершальним двобоєм турніру, в якому за традицією б`ються головні претенденти на перемогу, поставили матч Словенія - Австрія. Хоча словенці надали собі право зіграти в умовному фіналі, звісно, на правах господарів.

Формально тепер не треба вбиватися виключно за малі "золоті" медалі. Для підвищення в класі достатньо фінішувати навіть другим. Але з іншого боку, досягти цього стало важче, бо тепер буде не один чи два серйозних поєдинки, а фактично кожен.

Тобто, захоплюючі турнірні перегони нам із вами забезпечені. Але одночасно з цим досягти бажаного збірній України стало важче. Навіть у попередні роки на чемпіонатах у першому дивізіоні, коли впродовж тижня доводилося грати з посередніми суперниками на кшталт Литви чи Хорватії, наші хлопці під завісу турніру виглядали виснаженими. Тож на останній, читай - вирішальний, двобій сил у них бракувало. Що вже казати про нинішній турнір. Битися доведеться з кожним, ледь не щодня, а команда в нас, м`яко кажучи, не молода. Тягатися у витривалості й фізичній підготовці - буде ой як непросто...

А тепер кілька слів про те, що кидалося в вічі в матчах з японцями. Надто ж - у другому. Зіграності хлопцям бракує. Приємно виділялися в цьому плані добре знайомі ще з часів виступу в білоруській екстралізі Побєдоносцев, Шафаренко, Матерухін. Думається, саме їхня номінально друге п`ятірка, до якої мають ввійти ще Люткевич і Тимченко, виглядає найбільш злагодженою й має всі шанси "возити" суперників в їхній зоні в рівних складах.

Підтвердилося те, що в принципі вже давно відомо: індивідуальними діями можуть вирішити долю епізоду Касянчук і Міхнов. Також порадував колись списаний у "Соколі" Пастух - Євген проявляв непоганий політ фантазії, причому інколи настільки високий, що партнери не завжди підхоплювали його ідеї.

А от "енерджі лайн" - четверта трійка нападників - розчарувала. Кремезні Рамазанов і Торяник, крім габаритів, на льоду нічим конструктивним не виділялися. Хочеться бачити більше користі від Заблудовського. Ще один "потужний" форвард Бобкін за суперниками часто-густо не встигав.

На мою особисту думку, краще б команда провела ще два "товарняки", ніж отримала фізичне навантаження в Гомелі. Гадаю, піврічний сезон і так вичавив із хокеїстів чимало соків, а тут - ще один збір на фініші. Але, зрозуміло, що наші тренери мають свій план, і їм видніше, бо саме їм і нести відповідальність за результат.

Менше з тим, знаючи бойовий характер Климентьєва, Наваренка, Побєдоносцева, Тимченка та й інших хлопців, хочеться вірити, що принаймні у самовідданості вони суперникам не поступляться. І сподіватися на стабільність воротаря Карпенка. А в компанії приблизно рівних за класом колективів - це багато що значить.

Важко не погодитися зі словами нашого ветерана Віталія Литвиненка, що нинішня збірна України - команда другого за класом дивізіону світового хокею. І сумна статистика останніх років не дозволяє з цим сперечатися. Але закономірності на те й існують, аби їх колись порушувати. І чому б оновленій команді Анатолія Хоменка не зробити це тут і зараз? Точніше, там, у Любляні, й найближчими днями. Принаймні доля дарує їм такий шанс, відправивши захищати честь нашого хокею на чемпіонат світу. Бо де ще, як не там, доводити свою конкурентоспроможність на міжнародному рівні?

Комментарии 0

Новости партнеров
http://inv-nets.admixer.net/dsp.aspx?rct=3&zone=f6c8cbbf-096b-4b28-b07e-757ff9e5f637&zoneInt=116§=111&site=111&rnd=210901299
Новости партнеров