Коли "погано" це "добре"

Проблеми в житті ПХЛ - це погано. Для усіх: гравців, тренерів, вболівальників, журналістів. Але, водночас, проблеми в житті ПХЛ - це добре для нашої національної збірної. Парадокс.

Проблеми в житті ПХЛ - це погано. Для усіх: гравців, тренерів, вболівальників, журналістів. Але, водночас, проблеми в житті ПХЛ - це добре для нашої національної збірної. Парадокс.

Звичайно, "проживе" такий парадокс недовго. Втім, перед стартом сезону 2013/2014 проблеми - таке враження - підштовхують деяких гравців до вимушених, але дуже правильних кроків.

У ПХЛ є рік, щоб навести лад в нашому внутрішньому чемпіонаті, знову повернути до нього довіру та повагу. Без власного клубного турніру практично неможливо розраховувати на нормальне виховання хокейної молоді. Але якби наш чемпіонат продовжив функціонувати у тому вигляді, яким він був хоча б на початку минулого сезону - національній збірній України було б несолодко.

Дуже добре розумію гравців. Нікому не хочеться їхати далеко від дому, за кордон, в чужі краї. Завжди приємніше працювати в рідному місті або хоча б у рідній країні. В час, коли заговорили про реорганізацію чемпіонату України та створення Професіональної хокейної ліги, наші збірники в першу чергу отримали надію на можливість комфортно поєднувати професійне та особисте життя. Переконаний, що уже в другому сезоні існування ліги більшість українських збірників все частіше задумувалися про зміну обстановки. Фінанси фінансами, комфорт комфортом, але ще у безпроблемні дні життя, наприклад "Беркута", після перемог з великими рахунками, мабуть, проскакував сумнів у доцільності того, що відбувається.

Веду до того, що немає жодного сенсу грати без хорошого інтриги якщо не в кожній грі, то хоча б у більшості матчів. В ПХЛ були прекрасні поєдинки, були матчі рівних суперників високого класу. Але настав момент, коли прірва між рівнем команд виросла до катастрофічного розміру. Були претенденти на чемпіонство - та всі інші.

"Донбас" пішов своїм шляхом - команда виграла декілька чемпіонатів поспіль, пройшла сито ВХЛ, вступила в КХЛ, створила колектив для МХЛ. Найближчий сезон донецький клуб фактично пропускає в національному чемпіонаті, але вже 2014-го року він має намір повернутися до ПХЛ з командою з Дружківки. "Беркут" також вирішив використати чемпіонат України в якості трампліна, але так і не "стрибнув". "Сокіл" кидався з одних крайнощів в інші - то підписував контракт з явно недешевим легіонером, то переходив на гру своєю молоддю. Іронія, але своєю молоддю можна було б впевнено грати від самого початку. Харків, Львів, Вінниця... У всіх свої проблеми.

Безпроблемними залишаються хіба що "Білий Барс" та "Компаньйон". В обох клубах достатньо збірників. Сподіваюся, що вони отримуватимуть гідну ігрову практику в новому сезоні. Але рішення усіх, хто залишився в ПХЛ вважаю ризиком.

Більш-менш реальних кандидатів до збірної, які залишаються в нашому рідному чемпіонаті, як на мене, трохи менше трьох десятків. Прізвища не називаю, адже коло кандидатів може змінюватися залежно від перебігу чемпіонату.

А от тих, хто гратиме за кордоном, назву. Практично усі вони можуть розраховувати на виклик до збірної, а переважна більшість, як то кажуть, без питань.

Воротар:

Михайло Балабан - зараз готується до сезону с карагандинською "Сариаркою", був у таборі "Адмірала"

Захисники:

Юрій Наваренко - "Гомель"

Олександр Побєдоносцев - "Титан"

Віталій Люткевич - "Молот-Прикам`є"

Костянтин Рябенко - "Унія Освенцім"

Павло Таран - "Вітебськ"

Нападники:

Костянтин Касянчук - без клубу

Андрій Міхнов - "Металург" Жлобін

Олександр Матерухін - "Нєман"

Олег Шафаренко, Олег Тимченко - "Юность"

Віталій Доніка, Олександр Торяник - "Саров"

Шаміль Рамазанов - "Фелдкірх"

Окремо згадаємо про Олексія Понікаровського та СКА, ну і про українців в "Донбасі" та "Молодій Гвардії".

Нібито, багато гравців у збірної України, але насправді - не дуже. Тому варто стежити за усіма та кожним окремо, адже, скажімо, декілька травм одночасно гарантують тренерському штабу збірної серйозний головний біль.

Чому "погано" називаю "добре"? В першу чергу це стосується таких людей, як Люткевич, Побєдоносцев, Торяник, Рамазанов, Міхнов. Та й деяких інших... У ПХЛ, м`яко кажучи, хлопці не отримували належного професійного навантаження. Багатьом життєво необхідно було змінити декорації. Вдома краще, але коли гідно оплачують твою роботу, то краще набагато.

Хокей це гра, в якій спортсмени неабияк залежать один від одного. Іншими словами: гравець росте та утримує свій високий рівень тільки за наявності класних виконавців і серед партнерів, і серед суперників. У білоруському чемпіонаті та у ВХЛ рівень конкуренції явно вищий за те, що могла запропонувати турнірна боротьба в ПХЛ. Ось чому історія з негараздами в чемпіонаті України, на мою думку, може зберегти для збірної декількох лідерів - "погано" може бути і є в цьому випадку "добре".

Парадокс. Але не забуваймо, що він є дуже ситуативним і недовговічним.

ПХЛ потрібна нам, адже саме в домашній лізі свої перші професійні кроки можуть зробити майбутні гравці збірної України. Дуже не хочеться, щоб колись "погано" означало б тільки "погано".

Комментарии 0

Новости партнеров
http://inv-nets.admixer.net/dsp.aspx?rct=3&zone=f6c8cbbf-096b-4b28-b07e-757ff9e5f637&zoneInt=116§=111&site=111&rnd=210901299
Бильярд. Открытый турнир Пари-Матч. Свободная пирамида
04:00
Новости партнеров