"Куликовська" битва

Цей тиждень на телеканалі "Хокей" мине в атмосфері переживань за національну збірну України

Цей тиждень на телеканалі "Хокей" мине в атмосфері переживань за національну збірну України. У данському Воєнсі команда Олександра Петровича Куликова зіграє на вирішальному кваліфікаційному турнірі за право виступити на Олімпіаді-2014. Наші суперники: Білорусь, Данія та Словенія. На Ігри поїде тільки найсильніший, адже розігрується лише одна олімпійська перепустка.

Для Олександра Куликова турнір в Данії стане найсерйознішим випробуванням за час його роботи з головною командою країни. Сильніших суперників та ще й в такій концентрації у "синьо-жовтих" цього сезону ще не було та й не буде. Майбутній чемпіонат світу в групі "В" першого дивізіону за статусом суперників української збірної - не до порівняння.

Наш головний тренер у своїх прогнозах на турнір у Воєнсі оцінює шанси збірної України стримано. І правильно робить. З часу вильоту з вищого дивізіону 2007-го у Росії вболівальницька громада від турніру до турніру, від чемпіонату до чемпіонату, чекала від команди тільки найвищого результату - перемоги. На деяких етапах "Єврочеленжу" вигравати ще виходить, а от повернення в елітний дивізіон чи вихід на Олімпіаду нині, об`єктивно, не є завданнями, з якими український хокей повинен апріорі впоратися. Мабуть, ці завдання за ідеальних умов підготовки та за можливості використати увесь, абсолютно увесь, доступний нам кадровий потенціал таки можна виконати. Але ідеальні умови трапляються надзвичайно рідко і, до того ж, не завжди вчасно.

Це я на нещодавні ігри у збірній Федотенка і Понікаровського натякаю. Плюс про відсутність нашого практично завжди безвідмовного Касянчука не забувайте. І ще ситуація з Варламовим незрозуміла. Доніка та Люткевич борються з травмами. Матерухін травму залікував, але сезон у нього явно зіпсований. У Квітченка малувато ігрового часу. Пізній приїзд вхлівців Шафаренка, Тимченка та Ладигіна. Багато проблем. Знову у найвідповідальніший момент кому-кому, а Куликову точно не позаздриш. Втім, робота в нього така: ніхто не заздрить, але уважно стежать і знають, як було б правильно.

Проблеми нападу збірної за останні декілька тижнів, звичайно ж, додали Олександру Петровичу головного болю. Зверніть увагу - ДОДАЛИ. Боліло й раніше. Чому?

А тому, що на сьогодні головна проблема збірної України - не вік хокеїстів, не рівень національного чемпіонату, не кількість ігрового часу в клубах КХЛ та ВХЛ і навіть не льодові палаци. Це все питання глобального масштабу розвитку хокею в Україні. А якщо говорити про "тут і зараз", то суперпроблема тільки одна - ВОРОТАРІ.

Це біда, яка прийшла в наш хокей зовсім непомітно і якось дуже несподівано. Звикли ми до того, що завжди поруч Симчук і Карпенко, Селіверстов, Бруль і Федоров. Можливо, вони не були суперзірками, але вони вміли робити свою роботу, з ними якось спокійно було. Так виходило, що ці українські воротарі майже завжди мали ігрову практику, і хтось з них обов`язково був готовий до того чи іншого серйозного турніру збірної, обов`язково. Але ті "обов`язкові" часи минули.

Що маємо тепер? З викликаних на збір перед поїздкою до Данії:

- Карпенко зіграв 6-ть матчів у ПХЛ і в основному сидів за спиною майбутнього суперника словенця Хочевара;

- Селіверстов провів лише один матч після важкої травми;

- Напненко молодий і часом нестабільний і, знову ж таки, останні матчі свого клубу в чемпіонаті просидів за спиною майбутнього суперника білоруса Горячевських.

Тільки не поспішайте звинувачувати Годинюка чи Мікульчика. За великим рахунком, це несерйозно. Клуби та збірні завжди будуть по різні сторони барикад. Коли представники клубів говорять, що зацікавленні в успіхах збірної країни, вони не брешуть і не лукавлять. Справді зацікавленні, але завдання клубу - на першому місці. І це нормально! Це життя. Альтруїзм у ньому присутній, але альтруїзм цей не безмежний.

Як вирішити воротарську проблему? Зовсім нещодавно тренерська рада ФХУ та ПХЛ дала відповідь на це питання, будемо вводити ліміти. Як не крути, а в ситуації з голкіперами-українцями нам певні обмеження для легіонерів та гарантії для наших воротарів таки потрібні. Головне, щоб все задумане втілилося в життя. Воротарська позиція це своєрідний фундамент, на якому тренер будує гру усієї команди. Принаймні, для нас в контексті матчів з серйозними суперниками це дуже актуально.

Голкіпер збірної України повинен вміти терпіти, повинен вміти тримати команду в грі, повинен бути половиною команди, причому, буквально. Сподіваюся, що Куликов зробить правильний вибір у Данії, а той хто отримає шанс стати "основним" на посту номер один, зможе створити диво або спортивний подвиг. Роботи точно буде багато.

Якщо голкіпер української збірної зіграє на хорошому рівні, то й польовим гравцям буде легше. Нинішня збірна майже повністю складається з гравців ПХЛ. Для нас це і "плюс", і "мінус".

"Плюс":

- Куликов мав можливість переглянути усіх, на кого розраховує;

- у тренера є можливість використовувати ті ігрові зв`язки, які хокеїсти-одноклубники награли в своїх командах.

"Мінус":

- змагальний рівень чемпіонату, в принципі, гідний, але грати потрібно явно більше. Календар не насичений матчами, гравці не в тонусі;

- незрозуміла ситуація з неявками команд на матчі, фінансові проблеми деяких клубів - все це відволікає, не налаштовує на потрібний лад.

Що переважить? Тут уже величезну роль має тренерська робота. Мотивувати, змусити повірити у неможливе, створити колектив, підібрати нескладну

(мало часу на підготовку)
і водночас ефективну тактику на нетривалий турнір - це завдання Олександра Куликова.

Збірна України - це головна команда для усіх нас. Разом нам і перемоги святкувати, разом і по голові отримувати. Головне тверезо оцінювати наші можливості та шанси. Зрозуміло, що ніхто не просить заздалегідь опустити руки і не боротися. Але хамські коментарі вболівальників в Інтернеті та різкі відео-відповіді від Олега Шафаренка мають залишитися в минулому.

Навіщо самих себе "опускати"?! Скромність, терпіння і БОЙОВИТІСТЬ - ось на чому збірна та її вболівальники мають сконцентруватися на найближчі роки. А ФХУ варто якнайшвидше реалізовувати проект молодіжної ліги і допомагати піднімати рівень ПХЛ - аби терпіти не дуже довго.

Чекаю від збірної України небайдужої гри в Данії. Олександр Куликов своєю активною і дуже позитивною життєвою позицією вміє викорчувати з голів і сердець зневіру.

Не чекаю від збірної України першого місця у Воєнсі. Хочу, аби так сталося, але не чекаю цього. Сьогодні дуже хочеться в першу чергу побачити в діях хокеїстів бажання та віру. І якщо гравці це бажання покажуть, я буду задоволений, незважаючи на спортивні результати.

Команда має повірити в реальність того, що зараз здається ДИВОМ. Повірить команда - повірять і вболівальники.

Комментарии 0

Новости партнеров
http://n130adserv.com/vast.xml?key=571d1794743ba3307184bc12cba0f4c8&zone=PRE_ROLL&vastv=3.0
Баскетбол. Суперлига Пари-Матч. БИПА - Черкасские Мавпы. Прямая трансляция
13:55
Новости партнеров