Разам мы – свята!

За останні кілька років я вже звикся з думкою, що хокей це не лише видовище, а й робота. Втім, коли їдеш на чемпіонат світу у елітному дивізіоні, жалітися на долю не варто.

За останні кілька років я вже звикся з думкою, що хокей це не лише видовище, а й робота. Втім, коли їдеш на чемпіонат світу у елітному дивізіоні, жалітися на долю не варто. Варто дивитися направо і наліво та вчитися. А разом із тим можна поділитися закулісним життям чемпіонату з хокейною частиною України.

Дабро запрашаем у Мінск!

До Мінська прибув одночасно із гравцями та тренерами збірної Данії. Не зважаючи на невисокий статус команди, національний аеропорт білоруської столиці був переповнений журналістами. При цьому увага преси діставалась не лише безпосереднім учасникам змагання, а й людям «за кадром» – волонтерам, працівникам аеропорту, пересічним громадянам.

Оголошення про посадку літака з данськими хокеїстами викликало пожвавлення серед журналістів. Я вирішив подивитись за яким принципом білоруські ЗМІ будуть «ловити» данських хокеїстів для інтерв’ю. Ось двері відчиняються, починають виходити хокеїсти, а журналісти не змовляючись біжать до Міккеля Бьодкера. Як виявилося, фото зірки «Фінікс Койотіс», як і фото новачка мінського «Динамо» Івана Шварні, Яроміра Ягра, Ріхарда Лінтнера та інших цікавих особистостей, були роздруковані для місцевих журналістів. Щоб не помилитися. Підхід, між іншим правильний, і нашим ЗМІ не завадило б взяти такі речі на озброєння.

Міккель Бьодкер спілкується з пресою / Фото автора

Що ж до Бьодкера, то подібна увага до своєї персони стала для форварда несподіванкою. Втім Міккель швидко зібрався і повідомив, що його команда прибула до Мінська не у якості туриста: «Ми не потрапили на Олімпіаду, тому чемпіонат світу у Мінську – наш шанс проявити себе на міжнародній арені. У нас достатньо сильних гравців, є представники НХЛ. Тому ми розраховуємо на гідний результат».

Також зірковий гравець поділився своїми знаннями про Білорусь та мінське «Динамо». Щось на кшталт «хокейна країна», «хокей тут люблять» і тому подібні стандартні фрази.

Власне наскільки люблять у Мінську хокей Бьодкер переконався дуже швидко. Де в світі заради виїзду автобусу з хокейною командою будуть перекривати транспортний рух поблизу аеропорту? Тож враховуючи статус сьогоднішнього дня – день приїзду команд на чемпіонат – можу лише поспівчувати водіям, яким потрібно було дістатись до аеропорту.

Транспорт транспортом, а як щодо інформації про чемпіонат? Куди не глянь – афіші, плакати. Навіть на вході до туалетної кімнати. А як дізнатися розклад матчів? Вам його вручить прикордонник, що перевірятиме паспорт! Не знаєте як заповнювати міграційну карту? Волонтери стоять з ручками й чекають вашого сигналу! Більше того – підведуть вас до віконечка, де обслуговують виключно учасників чемпіонату. Це щодо аеропорту.

Фото автора

А далі розпочинається шлях довжиною в 50 км від воріт повітряних до воріт власне хокейних. І шлях цей інакше як хокейним не назвеш. Троли, бігборди, плакати, фігури, талісмани, логотипи – протягом всього шляху не було жодної (і це без усіляких перебільшень) ділянки, де можна було б стати і не побачити бодай якусь згадку про чемпіонат світу. Навіть реклама компаній, що не мають прямого відношення до світового форуму, теж з хокейним присмаком. «Голод одолей – шайбу забей!», – наголошують виробники шоколаду, а для страхової компанії впіймана вдача – це ніщо інше як шайба у пастці голкіпера.

Що варто відзначити, хокейна реклама присутня не лише на «хокейних маршрутах» (аеропорт – готель – арена), а й просто у середмісті. При цьому робота з благоустрою міста триває й понині. Робити все заздалегідь – це явно не слов’янська риса.

Фото автора

Зате місцеві мешканці повністю компенсують ці недоліки. Молодь знає тут про хокей усе. На вулицях Мінська тобі розкажуть, що «білоруси зібрали найсильніших, тому у чвертьфіналі гратимемо з Канадою», «9 травня потрібно було ставити матч Росія – Німеччина. Чому не Білорусь? Щоб не програли німцям», а «Мозякін знову не доїхав до воріт, цього разу до воріт свого будинку».

Фото автора

Ви вже зрозуміли, яке завдання вболівальники ставлять перед господарями – вихід до вісімки найкращих. Зрештою, все у команди Глена Хенлона для виконання поставленого завдання є. Лише форма голкіперів сіє певні сумніви.

Фаворитом же називають збірну Росії. Мені пощастило жити з командою Олега Знарка (чи все ж таки Знарока з огляду на його неросійський паспорт?) в одному готелі. Чому пощастило? В Братиславі 2011 російська команда відзначилась не лише непереконливою грою, а кількома внутрішніми скандалами, які виникали в районі нічних клубів, барів та інших злачних закладів. Тоді, до речі, командою теж керували іноземні тренери. Взагалі ось ця тема про німця Знарка, швейцарця Бикова та шведа Захаркіна дуже цікава. Треба буде якось пофілософствувати з цього приводу.

Олег Знарок приїхав до готелю з Андрієм Сафроновим та латвійським водієм. Взагалі приїзд російської команди очікувався немов візит Папи Римського. Стільки ж пафосу, таємничості та підготовки. Але їм можна – вони фаворити. В перемогу своєї команди вірять і в самій Росії. Не дарма квитки для VIP-вболівальників на матчі трикольорових були придбані починаючи лише зі стадії ¼ фіналу.

Усі на стадіони!

У фан-зонах не будуть транслюватися матчі чемпіонату світу. Перша реакція у всіх однакова – подив. Як це так? Навіщо ж тоді ці фан-зони?

«Хто захоче побачити хокей, той піде на стадіон. А як же іще зацікавити вболівальників у придбанні квитків? Справжні вболівальники хокей дивляться не по телевізору», – пояснив водій, який відвозив мене до готелю.

Цікаво при цьому було спостерігати за реакцією представниці Росії, яка не могла зрозуміти, як двоє чоловіків можуть розмовляти різними мовами – білоруською і українською – і при цьому чудово розуміти один одного.

А що стосується стадіонів, то на ранок 7 травня у касах залишалося близько 100 тисяч квитків. Втім на матчі місцевої команди придбати перепустки можна лише на чорному ринку. Хокей у Мінську люблять і слово «аншлаг» давно стало синонімом «Мінськ-арени».

Не зусім тое, што хацелася б бачыць

Саме так резюмувала результати своєї перевірки пані Наталя, що опікується питаннями людей з обмеженими можливостями. Виявляється, що паралельно зі спортивними інспекціями, арени та інші об’єкти ЧС-2014 витримували перевірку на придатність до користуванням людьми з обмеженими можливостями. Слова Леніна про облік та контроль тут пам’ять дуже добре.

Що показала перевірка? Що кут нахилу сходів у пішохідному переході становить 30° замість необхідних 10, висота бардюру біля арени складає 5,5 см, а не 5, а на тренувальній арені немає графічних вказівників ліфтових кабін. Решта показників у нормі, або вищі за норму.

До чого це я веду? До того, що в нашій країні подібний підхід, нажаль, уявити складно. І якщо Україна всерйоз розраховує на проведення міжнародних спортивних заходів найвищого рівня, слід пам’ятати, що дрібниць у таких речах не буває.

***

Але які б нарікання не були на адресу організаторів, відчувається наближення свята великого хокею. Настільки відчувається, що навіть в олімпійський рік в думках все частіше по відношенню до мінського форуму виринає фраза bigger that ever. Вітаю усіх вітчизняних вболівальників з тим, що завдяки XSPORT ви маєте змогу стати частиною цього дійства. Разом ми – свято!

Комментарии 0

Новости партнеров
http://inv-nets.admixer.net/dsp.aspx?rct=3&zone=f6c8cbbf-096b-4b28-b07e-757ff9e5f637&zoneInt=116§=111&site=111&rnd=210901299
Новости партнеров