Жовтнева криза "Компаньйона" або Історія повторюється

Гра одного із провідних клубів ПХЛ десятого місяця року сповнена дивних метаморфозів

Як листя на деревах змінює своє забарвлення, так і гра одного із провідних клубів ПХЛ десятого місяця року сповнена дивних метаморфозів.

Жовтень для четвертої команди попереднього чемпіонату вийшов відверто невдалим. Мабуть, до старту змагань ніхто навіть уявити собі не міг, що за підсумками двох місяців "Компаньйон-Нафтогаз" перебуватиме на передостанній позиції у турнірній таблиці, випереджаючи лише безнадійного аутсайдера "Білий Барс".

Але чи дійсно такий результат є несподіваним? Давайте розберемось. Для цього, звісно, треба зробити невеличкий екскурс в історію. Трохи більше року тому - саме у жовтні - у "Компаньйоні" трапилася ігрова криза. Клуб мав непоганий підбір виконавців, непоганий фінансовий ресурс, а також молодий тандем тренерів Беневельський - Аліпов, який створив у клубі напрочуд дружню атмосферу. Власне ця атмосфера і стала першопричиною провалу "нафтогазовців". У вирішальний момент тренери були не в змозі керувати своїми підопічними.

В середині жовтня керівництво "Компаньйона" запросило на посаду головного тренера відомого фахівця Олександра Сеуканда. Сеуканд на той момент був єдиним безробітним вітчизняним спеціалістом серйозного рівня. Крок був ризикований, адже Олександр Юрійович дуже багато років пропрацював у "Соколі", а після переїзду до Підмосков`я провалився зі ступінським "Капітаном". Перед призначенням Сеуканд тривалий час придивлявся до майбутніх підопічних, вишукував проблеми та шляхи їх вирішення.

Призначення себе виправдало. Сеуканд задіяв свою головну тренерську чесноту - навів лад з дисципліною, "попросив" з команди найбільш балакучих гравців та створив справжній дієвий механізм по здобуванню очок.

Результат - "Компаньйон" із проміжної ланки між середняками та аутсайдерами перетворився на одного із грандів чемпіонату ПХЛ. Кияни впевнено завершили регулярний чемпіонат, а у плей-офф, не зважаючи на численні кадрові втрати, до останнього боролися за вихід до фіналу. Згадайте, скільки розчарувань лунало із вуст вболівальників через відсутність у "Компаньйона" шансів поборотися за бронзові медалі. Якби у ПХЛ вручали приз глядацьких симпатій, то його однозначно отримав би самобутній клуб зі столиці.

Новий сезон - нові проблеми

Перед початком нинішнього чемпіонату керівництво клубу оголосило завдання на сезон - медалі найвищого ґатунку. Завдання, м`яко кажучи, дуже серйозне. Вирішити його п`ятьма-шістьма гравцями, які тягнули на собі команду весь попередній чемпіонат, нереально. Тож під серйозне завдання було збільшено бюджет клубу і запрошено нових виконавців. До ПХЛ приїхали чинні гравці національної збірної команди з Топ-16 світового хокею. Можливо, за рівнем гри Армандсу Берзіньшу, Юрісу Шталсу та Янісу Андерсонсу далеко до Андрія Ніколішина чи Костянтина Касянчука, проте тріо латвійців не повернулися до рідного клубу (як це зробив Касянчук) і не проводять один з останніх сезонів у хокеї (як Ніколішин).

З огляду на це, латвійський десант у "Компаньйоні" - знахідка для нашого чемпіонату. Але чекати, що ці хокеїсти будуть закидати по три шайби за гру, не варто. Їх ігрова філософія цього не передбачає: Берзіньш - непоганий універсал з орієнтацією на допомогу захисникам, Шталс - кваліфікований руйнівник, а для Андерсонса існують лише його власні ворота.

Але від гравців їхньої кваліфікації та рівня зарплати (ми ж добре розуміємо, що грошова винагорода у латвійських легіонерів немаленька) на підсвідомому рівні чекають результативної гри. Навіть усвідомлюючи, що це далеко не їх козир. Шталс і Берзіньш можуть закидати. Це саме стосується і Тврдоня з Куріліним. Але під цих виконавців потрібно вибудувати грамотну тактику, партнери мають створювати можливості для взяття воріт. У "Компаньйона" немає Кросбі чи Овєчкіна, які самі можуть створити собі момент і завершити його.

А найприкріше те, що перестали тішити результативною грою лідери команди минулого сезону. І дивуватися тут нічому. Коли до команди на провідні ролі запрошуються "дорогі" гравці, попередні лідери підсвідомо ставлять себе на другі ролі.

За наявності великої кількості кваліфікованих хокеїстів на одному налаштуванні та суворій дисципліні далеко не виїдеш. Потрібно розставити правильні акценти у грі, чітко розподілити ролі між виконавцями. Це, мабуть, чудово розуміє і тренерський штаб, але чи зможе він втілити свою філософію у життя - велике питання.

Знову цей жовтень

І кожен наступний матч команди лише збільшує сумніви. Останні два матчі "Компаньйон-Нафтогаз" виграв. Але у кого? І головне - як?. Проблем в іграх з головним аутсайдером "нафтогазівці" мали більше, аніж у матчах проти команд зі Львова чи Харкова минулого сезону. У першому матчі перемогли на класі (через відсутність такого у команди-суперника), а в другому відверто "відскочили".

Підсумок жовтня - 9 очок з 27 можливих. Сленгова фраза "не фонтан" тут підходить найкраще. Минулого сезону поразка саме від "Білого Барса" коштувала посади Івану Беневельському. Цього разу "Компаньйон" переміг і йде на перерву без змін на капітанському містку.

Тепер у команди є рівно два тижні паузи. Часу цілком достатньо аби виправити помилки, або... почати будівництво нової команди.

Яким шляхом піде "Компаньйон" - важко сказати. Хочеться лише, аби клуб повернув собі статус грізної бойової одиниці. Хоча б на рівні вирішальних матчів минулого сезону.

Замість постскриптуму

А тим часом серед нечисленних вболівальників на трибунах спорткомплексу "АТЕК" за грою "Компаньйона" постійно спостерігає нині вільний (роботу в Академії хокею не рахуємо) Сергій Лубнін. До речі, минулого сезону тренерський штаб "Компаньйона" зазнав змін акурат під матч з "Соколом". З ким команда гратиме найближчий матч, говорити потрібно?

Зовсім не натяк, лише спостереження.

Просто історія має здатність повторюватись...

Комментарии 0

Новости партнеров
http://inv-nets.admixer.net/dsp.aspx?rct=3&zone=f6c8cbbf-096b-4b28-b07e-757ff9e5f637&zoneInt=116§=111&site=111&rnd=210901299
Бильярд. Открытый турнир Пари-Матч. Свободная пирамида
00:00
Новости партнеров