Німці виграли всі матчі на чемпіонаті світу, здолавши навіть США. Ми запитали у експертів, як їм це вдалось

Збірна Німеччини з баскетболу увечері в неділю, 10 вересня, переписала історію цього виду спорту для своєї країни. Підопічні 64-річного уродженця Канади Гордона Херберта у фіналі чемпіонату світу переграли команду Сербії з рахунком 83:77 (23:26, 24:21, 22:10 14:20), здобувши таким чином першу перемогу на світовій першості за всі часи. А капітан німців Денніс Шрьодер став всього другим представником Німеччини в історії, який був визнаний MVP чемпіонату світу (першим, зрозуміло, був ніхто інший як Дірк Новіцкі).

Ми вирішили дізнатись у провідних українських баскетбольних журналістів їхню думку стосовно цього тріумфу збірної Німеччини, яка до бронзи Євробаскету-2022 додала золото чемпіонату світу-2023.

Максим Гайовий, спортивний журналіст, засновник ресурсу Ukrainian Basketball

«Починати треба з того, що будь-який дискурс чи німці виграли заслужено, нелегітимний, так як в більшості випадків, у всіх командних видах спорту, якщо команда проходить турнір без жодної поразки, це питання не має бути предметом суперечок в принципі.

Чи фінал був близький? Чи могли вони не виграти? Звичайно, більш ніж. Тут потрібно зауважити, що серби десь за хвилину до завершення матчу кидали абсолютно вільний трьохочоковий з кута, і якби вони влучили, рахунок був би рівний. А потім була б абсолютна інша психологічна диспозиція, адже вони б таким чином закрили свій ривок. Німці десь +14 вигравали по ходу гри. Тобто серби дали неймовірний бій, і якби вони виграли цей фінал, ніхто б не здивувався.

По баскетболу Німеччини окрім результату: це була найглибша на турнірі команда, і друга за рівнем гри після якраз сербів. Напевно, оверал, Сербія була найкращою командою турніру як механізм та організм. Чому вони не виграли? В них в два-три рази менше чистого таланту ніж у німців. В них, грубо кажучи, в 5 разів менше таланту ніж у американців і значно менше таланту ніж у Німеччини.

У німців є такий хлопець як Франц Вагнер. У людини 208 см зросту, він кидає дальні, кидає середні, йде в прохід спокійно, він дуже мобільний. А в нього є ще брат – Моріц. Він трішки вижчий (211 см), трішки менш мобільний, але він теж розтягує, теж кидає з 5-6 метрів, кидає дальні. Також в них є дуже швидкий мотор Денніс Шрьодер, є сильні бігмени. У Німеччині дуже багато індивідуального таланту, я думаю, це зіграло велику роль. У сербів в свою чергу не було Васілія Міцича, MVP двох фіналів Євроліг поспіль, немає, можливо, одного з трьох найкращих баскетболістів планети Ніколи Йокіча, тому за рівнем таланту вони дуже поступались.

Думаю, на час, який залишився до Олімпіади в Парижі, в нас буде багато обговорень щодо того, чи допоможе Нікола Йокіч збірній Сербії на Олімпіади в Парижі. Адже саме відсутність Йокіча на цьому чемпіонаті світу була головним фактором взаємозамінності гравців Сербії у кожному епізоді. Справа в тому, що Нікола, попри свої величезні плюси, все ж таки дуже сильно зациклює напад на собі. Без нього в складі серби не шукають порятунку, не шукають одну людину і обирають на майданчику такі варіанти, які будуть кращі в той чи інший епізод гри. Ще один момент, набагато важливіший, він не може грати в захисті мобільно. Він і в НБА це робити, а в Європі тим паче, адже там зовсім інша інтенсивність гри. Якщо подумати, якби Йокіч зіграв у фіналі проти братів Вагнерів, то вони обидва кидають дальні, і Ніколі доводилось би постійно бігати на дугу.

Тому найцікавіше запитання на найближчий час: що покаже Сербія, але вже з Йокічем».