Не засуджуватиму спортсменів, які змінюють громандянство

Призер Олімпійских Ігор з важкої атлетики - про підготовку до Ріо і деякі моральні аспекти спорту

Вітаю друзі!

Так вже співпало, що свій пост я пишу 29 лютого – наступного разу зможу повторити щось подібне не раніше, як через чотири роки)) 

Взагалі, в тому щось є, хоча я людина зовсім не забобонна. Кажуть, у високосний рік не можна одружуватися… Думаю, що все це дурниці – люди, які хочуть одружитися або мають для того певні обставини, навряд чи будуть всерйоз звертати увагу на те, чи високосним є той самий рік. Коли я виступала, то теж не звертала уваги на різні такі штучки – єдине, чого ми з дівчатами дотримувалися, це ходили в церкву перед змаганнями, брали там освячену воду і потім кропили собі штангетки перед виходом на поміст. А возити з собою окрему валізу різних цяцьок і вірити в те, що вони тобі допомагають – це не про мене.

Що стосується мого повсякденного життя, то загалом все добре. Зараз я не ходжу до спортивної зали, а більше займаюся з дітками на стадіоні. Раніше легка атлетика була для мене… важкою атлетикою! А тепер я можу спокійнесенько пробігти кілька кіл стадіоном. Тим паче, на чернігівському стадіоні поклали нову професіональну гуму на доріжках, тож бігати по ним – саме задоволення.

Підготовка наших спортсменів до Олімпійських Ігор виходить на фінішну пряму. Особисто я вірю в те, що українці в Ріо-де-Жанейро виступлять непогано, навіть попри незадовільну ситуацію з фінансуванням. Зараз держава вкладає чималі кошти в збройні сили, проведення АТО, тож спорт відходить на інший план. Звісно, хорошого в цьому мало, але дана ситуація склалася не від хорошого життя. Дякувати спонсорам, певна підтримка є, тож про провал на Олімпійських Іграх я б не поспішала говорити. Те ж саме стосується і важкої атлетики: Юля Каліна – претендент на медаль, хлопці теж можуть зачепитися за нагороди. Загалом, як і чотири роки тому, все в наших руках!

Зараз багато ходить розмов про те, що ті чи інші українські спортсмени ось-ось змінять громадянство і виступатимуть на Іграх за інші країни. Цього не буде. А ось після Олімпіади особисто я прогнозую серйозний відтік кадрів. І в даному випадку я не засуджуватиму спортсменів. Кар’єра атлета – не така вже й довга. Ті, хто не має спонсора і належної підтримки держави, в праві самі для себе вирішити, як їм бути далі. Ми всі про щось мріємо, над чимось працюємо і хочемо досягти своєї мети. Тож, перед тим, як з прокльонами накидатися на спортсменів, що змінюють громадянство, давайте поставимо себе на їхнє місце. Особисто я ставлюся до такої перспективи з розумінням.

Ну і насамкінець хотілося б добрим словом пригадати двох легендарних постатей, яких, на превеликий жаль, вже немає з нами… Зовсім недавно у віці 66-ти років пішов з життя мій перший тренер Микола Миколайович Мольченко. Це дуже болюча і несподівана втрата. Микола Миколайович був зі мною завжди: від самих початків і аж до Олімпійських Ігор. Він завжди де-факто і де0юре був моїм тренером, і саме йому я в першу чергу маю дякувати за успіх у спортивній кар’єрі. В січні також пішов з життя легендарний український важкоатлет Леонід Жаботинський, і це велика втрата для нас… Я особисто була знайома з Леонідом Івановичем, ми неодноразово спілкувалися. І хоча я виросла на таких спортсменах, як Ігор Разоренов, Денис Готфрід, Наталія Скакун – Леонід Жаботинський завжди був і буде прикладом для наслідування. 

Комментарии 14

Димон
7 апреля 2016г. 13:50
Здравствуйте! Да безусловно это печально, когда хорошие спортсмены выезжают в другие страны, но тут их вины абсолютно нет им самим не хочется никуда ехать, так как выступать за свою страну всегда приятнее и проще. Но есть как всегда другая сторона медали которую и так все знают. На одном патриотизме далеко не уедешь и сыт не будешь да и зачем зарабатывать только на хлеб с маслом если есть возможность заработать намного больше. При переезде в другую страну речь про смену гражданства даже не идет, речь идет про приобретение еще одного гражданства, той страны за которую спортсмен будет выступать, а отказываться при этом от гражданства Украины его никто не заставляет и у всех так скажем иммигрантов оно остается. Так почему же это считается предательством? Разве плохо когда у человека есть желание жить лучше и в чем то преуспеть? Этого хочет каждый! Только не у всех есть возможность и не у всех получается.
0 0
dpkm5
18 марта 2016г. 00:50
Надо осуждать! Почему спортсмены у нас в привилегированном статусе как депутаты и прочие воры? Почему простому маленькому украинцу повестка и на защиту Родины ,а спортсмен огражденный от повесток, свалив с страны туда где платят больше не достоин презрения от простых украинцев? Продался? Имеешь право. Но и прими презрение своего народа.Не надо забывать что убегают спортсмены не в мирное время.
1 0
Добрый болельщик
16 марта 2016г. 12:24
Мне кажется, что по ходу обсуждения акценты несколько сместились от проблемы. Все понимают, что спортсменам Украины сейчас тяжело и в плане подготовки, и в плане материального вознаграждения. Конечно, соревноваться с более подготовленным, а главное, более уверенным в завтрашнем дне соперником очень тяжело.
И я, например, готов даже оплачивать специальный налог, отдать буквально последнее, но чтобы только дать им хорошо подготовиться к Рио-2016. Всегда с замиранием сердца жду Олимпиаду, беру отпуск на время её проведения, сам для себя готовлю статистические раскладки (ведь нашей прессе, к сожалению, проще написать про богатый дом Роналду, чем подготовить интересующею настоящего болельщика информацию), чтобы не пропустить ни единого мига борьбы наших атлетов. Искренне за них переживаю...
Но переходом в другую сборную, сменой гражданства, они ж меня предают. Ведь не все измеряется деньгами, разве не так? Это лишь на первый взгляд наивные рассуждения. Со временем люди это понимают, но конечно не в 20-25 лет, когда считают, что безусловно самые умные.
А для страны это вообще сродни катастрофы. Ведь это отрезается голова вида спорта - уход звезды, которую десятилетиями выводили на этот уровень. Сколько разочарованных детей - будущих чемпионов покинут из-за этого спортшколы? А получит ли нормальное финансирование вид спорта, который из-за ухода лидера перестанет показывать результаты? И тут мы - болельщики, тренеры, спортсмены сами должны брать на себя ответственность. Мы и есть страна, мы и есть "родная, любимая Украина". А позиция: "Раз вы мне не дали, то я от вас ухожу" в корне неправильна. Брать надо самим, свое брать...
 P.S. Знаете сколько сегодня выплачивают семье за погибшего воина АТО? 760 тысяч гривен. То есть 30 тысяч долларов. За жизнь отца, сына, брата, мужа. А вы говорите, что тяжелоатлетов сейчас плохо кормят. Наверное, такую страну покинуть сейчас просто, но как потом жить? Если у тебя есть совесть...
1 0
Мария
13 марта 2016г. 17:58
Оля, Вы такая красавица стали! Удачи Вам и личного счастья!8)
0 0
Таня Жовток
3 марта 2016г. 06:49
Ольга, спасибо за смелость высказывать открыто своё "не модное" мнение по болезненным и острым проблемам нашего общества. Как говорится, респект уважуха и низкий поклон.
В предверии праздника весны и женственности , желаю здоровья , счастья , любви и всех благ
0 0
Злий уболівальник
2 марта 2016г. 15:18
Давайте чесно, не ховаючись за заїжджені штампи. У спортсменів-зірок (а мова про них), які переходять під прапори інших збірних (на відміну від людей, які їдуть на заробітки) є й хліб з маслом і навіть ковбаска. Держава таки забезпечує їх, як може, звісно. Вони їздять на закордонні збори в найзатишніші куточки світу, виїжджають на змагання. Очевидно, в розвинутіших країнах з цим краще, ніж у розграбованих. Та хіба це привід змінювати батьківщину? Йти до агресора? Це залежить від виховання, патріотизму (яким би заїждженим це слово не було). Якщо спортсмену з дитинства батьки і тренер тлумачили, що він виступає за країну-отброс, то він злиняє при першій-ліпшій нагоді. У кожного свій вибір. Але ми, ті що залишаємося навіть у такі непрості часи в своїй країні, ніколи не маємо це виправдовувати. Вони пішли, ну й нехай, будемо вболівати за справжніх українців. А за них - компенсацію по повній за підготовку і ігнорування. Це вже не наше! І вболівати за них я ніколи не буду!
0 0
Таня Жовток
3 марта 2016г. 05:52
а разве Вы не заезженым штампом высказались? Вы залезли в карман спортсмена и посчитали его , честно и тяжело заработанные деньги. Они выезжают на заграничные сборы ? Да. А почему родная , любимая Украина вместо того что бы тратить валюту не создаст условия здесь? До недавнего времени в моем городе легкоатлеты тренировались в городском парке , потому что больше негде было. А среди них есть участники национальной сборной , от которых будут ждать высоких спортивных достижений. Тяжелоатлеты на сборе питались-"подъедали" в спонскорской столовой , потомучто выделенных на питание денег от государство не хватало на расписанный рацион. А сколько средств уходит на востановление после травм , в том числе и после завершения спортивной карьеры , вы посчитали?
Вы увидели машину , квартину и сумму призовых за победу в Олимпиаде и сразу навесили штамп "жирует за наши деньги, гад"

Откуда у нас столько зависти к простому человеческому желанию - жить достойно. Жить достойно , обеспечить достойную жизнь своей семье , детям - сейчас , а не в мифическом "можливому майбутньому"
Наверно именно это желание и движет футболистами перезжающими в европейские клубы, боксерами выступающими в клубах США и Европы, легкоатлетами , фигуристами, гимнастами, тяжелоатлетами переехавшими в Казахстан , Россию и другие страны.
0 0
Злий уболівальник
4 марта 2016г. 05:43
Я вас попрошу не дописуйте мені думок, яких я не поділяю. А то і "гадом" я вже когось назвав, і гроші чиїсь порахував. Якщо не вистачає аргументації, то не варто додавати її таким ганебним способом. А після того як ви зневажливо відгукнулися про країну, яка, очевидно, і вам дає змогу заробляти на хліб з маслом, не маю бажання вас затримувати. Лише зауважу, що отруйна психологія, коли мені всі винні, а особливо держава, ніколи нічого доброго не приносила.=]
0 0
Allan Donetskiy
1 марта 2016г. 21:44
---Не засуджуватиму спортсменів, які змінюють громандянство

Ну да. И ничего страшного, что они переходят в стан врага, к стране-агрессору, которая разрушала мой Донецк, убивала моих друзей просто за то, что они смели ходили с украинским флагом, с флагом своей страны по своему городу.

Действительно, зачем их осуждать? У спортсмена ведь такой короткий век. Чего мучится в этой несчастной Украине? Лучше продать себя, как делают молодые девочки, выходящие замуж за миллионеров. Зато потом всю жизнь в шоколаде, правда классно? Оно ведь того стоит?
1 0
Таня Жовток
2 марта 2016г. 14:57
Allan Donetskiy , оно того стоит =]

Каждый из нас выбирает работу на которой платят за его труд ... Мы меняем работу, если предлагают более оплачиваемую (как правило)
У спортсмена работодатель это страна и выбор очень ограничен : или Украина оплачивает (сама или через спонсорство) труд спортсменов или мы будем болеть за соотечественников которые выступают за другие страны. 
Четверть населения страны выехало и выезжает на заработки в Россию, Польшу, Чехию, Италию, Турцию..... Почему? потому что идеей сыт не будешь. 
0 0
Людмила
13 марта 2016г. 17:31
Таня, не опускайтесь до оправданий за свои слова перед так называемыми патриотами. Уверена, что когда их родственники или знакомые выезжали за границу или могли заработать там, это вызывало восхищение и зависть. А их бабки-дедки могли стоять в очередях за любой ерундой,"made in...". Разве Ольга в своей статье называла конкретные страны? Нет. Интересно, как болели они за наших футболистов (очень высокооплачиваемых спортсменов,кстати), выступающих в других странах...., Шевченко, например. Игнорировали, презирали? Не думаю,... видимо, не так патриотичны были. 
0 0
Виктор
13 марта 2016г. 17:55
Немцы в свое время разрушали ваш Донецк и пол-Европы. Что же теперь не вспоминаете? И почему имя свое пишете по-английски? Где гордость за свою страну? И еще, миллионеры тоже бывают разные. И достойны, чтобы их любили по-настоящему. Разве президент Украины этого не достоин? И, кстати, весь в шоколаде (очень вкусном).
0 0
Людмила
13 марта 2016г. 18:04
Виктор, это Вы Аллану Донецкому написали, я так понимаю? Полностью согласна.
0 0
Злий уболівальник
15 марта 2016г. 21:45
Та чого ж ви причепилися до того Шевченка всі. Він до 36-ти років грав за збірну України, щороку по 8-10 матчів, ще й на Євро’2012 два голи забив. Він громадянства не змінював. А тут люди заради грошей стають громадянами іншої держави, то я їх за це маю поважати? Ніколи в житті. І ніякий я не так званий, а нормальний патріот. Живу в своїй країні, працюю, сплачую податки і у вільний час вболіваю за своїх спортсменів. Ключовий вислів - ЗА СВОЇХ!
0 0

Новости партнеров
http://n130adserv.com/vast.xml?key=571d1794743ba3307184bc12cba0f4c8&zone=PRE_ROLL&vastv=3.0
Новости партнеров