Гутцайт vs Поздняков або як товариші по команді стали ворогами

Вони билися пліч-о-пліч і разом здобули олімпійське золото! Юнаки з Києва, столиці нової незалежної України, та Новосибірську об’єдналися і вийшли на фехтувальну доріжку, щоб вибороти першу і, як виявиться, останню у цьому виді медаль в недовготривалій історії об’єднаної команди, створеної на руїнах Радянського Союзу для виступу на Іграх у Барселоні-1992.

Зараз колишні шаблісти Вадим Гутцайт і Станіслав Поздняков опинилися по різні боки війни, яку росія веде проти України. Обидва піднялися до найвищих щаблів спортивного керівництва у своїх країнах, очоливши відповідно Олімпійські комітети України та росії. Вторгнення, яке триває вже майже рік, повністю зруйнувало те, що залишилося від їхньої дружби, і тепер вони борються один з одним на спортивному фронті у зростаючому розколі в олімпійському русі щодо того, чи слід заборонити росії та її союзниці білорусі брати участь в Олімпійських іграх у Парижі-2024.

Гутцайт, який на відміну від Позднякова, є також і Міністром спорту своєї країни, тепер відкрито зневажає колишнього товариша по золотій олімпійській команді, називаючи його «своїм ворогом» і каже, що їх дружбі настав кінець, коли 2014 року росія захопила український Крим. Повномасштабне вторгнення Москви, якому наступного тижня виповниться рік, стало останньою краплею. Гутцайт звинувачує президента Олімпійського комітету росії в тому, що той схвалює напад на його батьківщину.

«Я не хочу з ним говорити. Я не хочу його знати. Він мій ворог, який підтримує цю війну, який вважає за честь для спортсменів його країни брати участь у війні проти українців і вбивати наших людей», – не добирає слів Гутцайт, - «Тому сьогодні й назавжди цієї людини для мене не існує».

Питання про те, чи слід допускати російських та білоруських  спортсменів до міжнародних змагань, виглядає як найбільший потенційний спойлер Олімпійських ігор у Парижі. Гутцайт погрожує українським бойкотом, якщо там будуть представники країн-агресорів, і мобілізує союзників у боротьбі за відстоювання цієї позиції, заручившись потужною підтримкою президента України Володимира Зеленського.

росія та білорусь, з іншого боку, чіпляються за рятівний круг, кинутий їм Міжнародним олімпійським комітетом, який каже, що деякі з їхніх спортсменів можуть повернутися до змагань попри війну, якщо підтвердять, що вони її не підтримують. Звичайно, лише у нейтральному статусі, позбавлені національної символіки, прапора і гімну. Поздняков тим часом стверджує, що росія готується так, ніби її спортсмени їдуть до Парижу.

В інтерв’ю Associated Press у вівторок пізно ввечері Гутцайт розклав по полицях умови, які можуть призвести до бойкоту Ігор-2024 Україною. Міністр наголосив: «На мою особисту думку, Олімпіаду треба буде бойкотувати, якщо до неї допустять росію і білорусь». Але він додав, що це рішення приймає не тільки він, і зазначив, що Національний олімпійський комітет України збере позачергове засідання і рішення буде спільним!

«Це дуже важливе питання, це дуже серйозне і складне питання для кожного спортсмена, для кожного тренера, який все життя готується до того, щоб поїхати на Олімпійські ігри», - сказав він. - «Але поки українці гинуть, поки ворог вбиває жінок і дітей, руйнує наші міста, ми маємо бути солідарні з українським народом. Я вважаю, що це важливіше, ніж поїхати на змагання. Але ми повинні прийняти це політичне рішення разом з нашою олімпійською родиною».

Перед радикальним рішенням щодо повного бойкоту українські спортсмени також можуть продемонструвати спротив, відмовившись від участі в олімпійських кваліфікаційних змаганнях, якщо до них допустять росіян та білорусів. Гутцайт навів як приклад чемпіонат Європи з боротьби, який проходитиме у квітні в Хорватії. Якщо там на килим вийдуть російські та білоруські спортсмени, то українські борці або не приїдуть, «або приїдуть і не братимуть участь», - сказав Гутцайт.

Президент Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах стикається з широкомасштабною негативною реакцією з боку України та її союзників через те, що привідкрив двері у цивілізований спортивний світ деяким представникам росії та білорусі. Бах мотивує своє рішення тим, що олімпійський рух має «місію - об’єднувати людей» і згадує досвід відкриття ліній зв’язку між націями, розділеними конфліктами. Він також наводить приклад Північної та Південної Кореї, які виставили спільну жіночу хокейну команду на зимових Олімпійських іграх 2018 року в південнокорейському Пхьончхані.

Гутцайт парирує, що існують також олімпійські прецеденти недопуску країн до Ігор. Німеччина та Японія не були запрошені на Олімпіаду в Лондоні-1948 після того, як були визнані їх злочини у Другій світовій війні, а Південна Африка була виключена з олімпійського руху з 1964 по 1988 роки через расистські закони апартеїду.

Міністр молоді та спорту України запевняє, що підтримка війни серед російських спортсменів робить їхню присутність на Олімпійських іграх у Парижі неприпустимою, поки нога останнього ворожого солдата не залишить територію України. Він також наголошує на тому, що значна частина російських спортсменів входить до лав збройних сил та інших силових структур країни.

Українські спортсмени, з іншого боку, стикаються з лихами війни, намагаючись у неймовірно скрутних умовах підготуватися до Парижу-2024.

«Я дуже хочу, щоб усі люди розуміли, як ми готуємося, як живуть наші спортсмени, що вони тренуються, поки літають крилаті ракети та падають бомби», -  каже Гутцайт. «Олімпійські ігри – це круто, вони об’єднують увесь світ, але не тих спортсменів, які підтримують цю війну і цю агресію».

 Тарас Праведний, за матеріалами Associated Press