Рідко зірками стають ті, хто просто мовчки працює. Хто дійсно переживає за результат. Хто цінує справу, якою займається, а не тільки себе в ній.
Зазвичай вони ховаються в тіні, без зайвої заздрості дають можливість потішитися в променях слави іншим. Їм комфортна і власна роль.
Але часом життя винагороджує за відданість справі. Тоді всі різко звертають на них увагу, дивуюся, що раніше не помічали таких персон у себе прямо під носом.
Єдине, що залишається цим скромним героям – ніяковіти в незвичних для себе умовах. І бути прикладом для інших.
Прикладом, що існує не тільки короткий і красивий шлях пластикового успішного успіху. А й набагато більш реалістичний і звивистий. Шлях, який і є справжнім життям.
Так, це текст про Хосе Луїса Менділібара. Він ніколи не прагнув стати головним героєм. Але, сам того не розуміючи, все для цього зробив.
«Тренер змінив наш менталітет, він поділився з нами своєю філософією, змусив нас повірити в нього. І, як наслідок, ми заслужили виграти цей трофей».
«Менділібар зробив нас сильною командою. Він сказав нам, що ми маємо грати як одна сім’я».
«Ключем до фіналу став Менділібар. Ми запросили гарного тренера і він привів нас сюди».
Ледь не кожен в Олімпіакосі готовий освідчитися в любові головному тренеру. У свої 63 він завоював для клубу і загалом всього грецького футболу перший в історії євротрофей – Лігу конференцій.
Тобто після минулорічної перемоги в Лізі Європи з Севільєю виграв два континентальних кубки за два роки. Ще й з різними командами. Феноменально.
Менділібар ніколи не був зіркою. Так, якось він отримав шанс у фактично рідному Атлетику з Більбао. Але там в якості головного пробув трохи більше десятка матчів.
Здебільшого ж це були набагато скромніші колективи. Звідси золоті медалі сьомого, четвертого, третього і другого дивізіонів у Іспанії. Ну а головним його дітищем став Ейбар, котрий вдалося протримати у Прімері довгі шість сезонів.
Ніхто б не здивувався, якби після вильоту в Сегунду Менділібар завершив кар’єру. Тим паче, подальший досвід з Алавесом виявився провальним. Однак доля несподівано підкинула йому шанс проявити свій талант на великій сцені.
Він став третім тренером Севільї в сезоні, але взяв з нею Лігу Європи. Вибив з турніру Манчестер Юнайтед і Ювентус, а потім у фіналі здолав ще й Рому. Неймовірно.
Але те, що трапилося у Греції подібним чином точно не поясниш.
Старт сезону в Севільї вийшов не надто вдалим. Як наслідок, Менділібара звільнили вже після дев’ятого туру. І пізніше він подякував клубу за це рішення, оскільки саме так опинися в Олімпіакосі.
Це була геть розбалансована команда, з якою з початку кампанії вже встигнули попрацювати два тренери. Менділібар прийшов – і сходу дав результат.
Це не новомодний менеджер, який годинами говорить про тактику, інновації, технології. Його стиль досить простий. Але від цього й максимально зрозумілий. Зокрема гравцям. З котрими Менділібар написав вражаючу історію.
Спочатку в обидвох матчах переміг Ференцварош. Можна сказати, що це так собі досягнення, але та ж сама Фіорентина на груповому етапі зіграла з угорцями лише внічию. Другу вирвала на останніх хвилинах.
А далі почався справжній хард-рок. Маккабі Тель-Авів несподівано переміг у Греції 4:1. Це був шок. Але ще більший шок стався у матчі-відповіді, коли Олімпіакос виграв 4:1 в основний час, а потім добив суперника у екстра-таймах.
«Є момент настільки погані, що ти мусиш приймати рішення: або здатися, або продовжувати далі. Коли ми поїхали на матч-відповідь, то просто хотіли перемогти. Показати, що ми не настільки погані, як могло здатися у першому матчі. Ми вирішили продовжувати боротися».
Такий самий підхід був і у чвертьфіналі з Фенербахче та у півфіналі з Астон Віллою. В обидвох випадках греки вважалися аутсайдерами. Такими, що мають просто постояти збоку, доки головну роль на сцені гратимуть суперники.
Але спочатку в Стамбулі 21-річний воротар виграв для них серію пенальті, а потім у Бірмінгемі 30-річний нападник оформив хет-трик. Менділібар вийшов у другий фінал єврокубків поспіль.
Фіорентина після минулорічної поразки Вест Гему їхала за помстою, особистою сатисфакцією. Але зіштовхнулася з непереборною силою. І знову програла.
«Я просто дуже радий і по-справжньому щасливий. Це честь для мене принести ці світлі емоції нашим фанатам. Саме їм я і присвічую нашу перемогу.Але також цей трофей особливий тим, що він важливий не тільки для Олімпіакоса, а й для всього грецького футболу. Він допоможе. Тепер греки мають почати більше вірити у себе.
Насправді, минуть роки, перш ніж я усвідомлю те, що сталося. Не зараз. Якось я сяду, згадаю і просто схоплюся за голову».
Дійсно, згадати буде що. Але без зайвого пафосу. Тихо, скромно, як це і властиво Менділібару. На щастя, ми з вами бачили як переміг той, хто на це дійсно заслужив.