Це стало великою несподіванкою, коли взимку в чемпіонат Саудівської Аравії з Манчестер Юнайтед перейшов Кріштіану Роналду. Але на персоні цього футболіста в королівстві не зупинилися. Світ футболу почав засипатися їхніми нафто-доларами.
Для чого це Ер-Ріяду? Навіщо ці величезні фінансові вливання у внутрішній чемпіонат?Видання The Athletic спробувало розібратися. Пропонуємо вам скорочений і адаптований варіант їхнього тексту під назвою «Саудівська Аравія, великий руйнівник футболу. Історія грошей, мотивів і прихованих суперечок».
Порушення прав людини, криміналізація гомосексуалізму, жорсткі обмеження свободи слова та прав жінок, а також вбивство журналіста Джамаля Хашоггі.
Як боротися з такою репутацією і заспокоїти населення країни? Спадковий принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман зробив ставку на спорт. Він вважає, що так зможе вирішити більшу частину проблем.
Не даремно ж Саудівська Аравія до 2030 року прагне прийняти 25 чемпіонатів світу з різних видів спорту.
Впродовж чемпіонату світу у Катарі Бін Салман намагався бути помітним: відвідував матчі своєї збірної, сидів поруч з президентом FIFA Джанні Інфантіно, а також запустив гучне святкування перемоги Саудівської Аравії над Аргентиною.
Зрештою, перед початком нового сезону власного чемпіонату в Саудівській Аравії оголосили про оновлену Професійну лігу.
Чотири найбільші клуби країни: Аль-Іттіхад, Аль-Хіляль, Аль-Аглі та Ан-Насср – тепер перейшли у власність Фонду державних інвестицій Саудівської Аравії (того самого, що володіє 80% акцій Ньюкасл Юнайтед). Ще чотири команди отримали інвестиції від інших державних компаній.
На додачу до Кріштіану Роналду в країну приїхали Карім Бензема, Н’Голо Канте, Каліду Кулібалі. Ведуться перемовини з Антуаном Грізманном, Марцело Брозовичем, Фірміно, Ріядом Марезом. Саудівська Аравія прагне купити світовий футбол.
Семиразового володаря Золотого м’яча відлякнув спосіб життя в мусульманській країні. Водночас, для Бензема це було плюсом. З високою долею ймовірності, чемпіонат Саудівської Аравії стане найпопулярнішим в ісламському світі.
Однією з ключових частин публічного саудівського плану є створення привабливого середовища для інвестицій у спортивний сектор. Мотивація – економіка країни має отримати альтернативу нафті, оскільки її поклади рано чи пізно вичерпаються. Амбітна мета – до 2030 року потроїти вартість ліги: до 2 мільярдів доларів.
Також влада активно розповідає про потенційну користь для здоров’я. Наразі 60% населення країни має надмірну вагу чи ожиріння. Людей необхідно долучити до спорту.
Одна з заявлених цілей – збільшити кількість аравійських гравців-чоловіків з 21 тисячі до понад 200 тисяч. Про жінок ніхто не говорить…
Щоправда, професор спорту та геополітичної економіки Skema Business School Саймон Чедвік акцентує увагу на дечому іншому:
«Чого точно не хочуть Мохаммед бін Салман і його радники, так це створення банд 26-річних хлопців, які будуть виходити на вулиці та планувати повалення королівської сім’ї через те, що не можуть жити так, як решта світу.По суті, уряд своїми діями зараз говорить: «Хочете Роналду і Бензема? Без проблем, ми їх вам дамо». Але натомість вони просять не ставити зайвих запитань. А цього року в Саудівській Аравії за публікацію негативних коментарів про уряд було затримано більше людей, ніж будь-коли раніш.
Саудівська Аравія вважає себе центром нового світового порядку. Завдяки спорту, вони прагнуть набувати легітимності.
Ось приклад гольфу. PGA Tour було засновано в 1929 році. Їм знадобилося майже століття, щоб набути свого впливу. Саудівська Аравія, фактично, досягнула цього рівня за трохи більше ніж за два роки, – купивши його».
Тут варто звернути увагу і на меморандум про взаєморозуміння, підписаний з Африканською футбольною конфедераціє. Таланти з цього континенту, скоріш за все, отримають можливість проявити себе в новій лізі.
І це, звісно, підвищить вірогідність отримання підтримки під час голосування за господаря чемпіонату світу-2034 з боку африканців.
Амбітні плани, гроші, зіркові гравці. Але вже зараз можна говорити про одну проблему – з дотриманням контрактних зобов’язань.
Навряд про це варто переживати Роналду і Бензема. Однак за останні 12 місяців в Палаті з вирішення суперечок FIFA було розглянути більше 50 трудових спорів за участю клубів з Саудівської Аравії.
В березні, до прикладу, відбулася гучна справа Льюїса Граббана, колишнього капітана Ноттінгем Форест.
Справа в тому, що футболіст почав вимагати домовлений підписний бонус в розмірі 200 тисяч доларів, а також 200 тисяч боргу по зарплаті за два місяці. Як тільки він звернувся з офіційною претензією, клуб оголосив про розрив контракту.
В підсумку Аль-Аглі отримав заборону реєструвати нових гравців, оскільки це був вже четвертий спір з клубом за 18 місяців.
І ці не поодинокий випадок. Дійшло до того, що Міжнародна федерація асоціацій професійних футболістів (FIFPRO) минулого літа попередила гравців, що не варто підписувати контракти з клубами з Саудівської Аравії, оскільки невиплата зарплат там стала постійною проблемою, як, до прикладу, в Алжирі, Румунії, Туреччині чи Китаї.
З одного боку, публічність чемпіонату має допомогти вирішити цю проблему. Але, з іншого, в країні немає профспілки, яка захищала б права місцевих, аравійських футболістів. Буде прикро, якщо вони стануть гостями у власному ж чемпіонаті.
Відбілення репутації в очах власного населення, бажанння направити активну молодь у вигідне русло, спроба продемонструвати амбіції власної країни, а також економічна дальновидність.
Саме така мотивація керівництва Саудівської Аравії в цьому масштабному спортивному проєкті, важливою чатиною котрого є футбол.
Що з цього вийде? Ми бачимо гравців, які погоджуються на пропозиції з королівства. Водночас, є приклади Левандовського, Гюндогана та інших, які навіть не думають їх розглядати.
Комуністичний Китай вже спробував побудувати у себе декорації ідеального світу. Щось пішло не за планом. Як то кажуть, в футбол грають не тільки гроші.
Адаптація тексту Сергій Лук'яненко
Telegram-канал автора