Тріумф під час катастрофи. 37 років тому «Динамо» вдруге виграло Кубок володарів Кубків

2 травня 1986 року київське «Динамо» вдруге у своїй історії виграло найпрестижніший клубний трофей Європи – Кубок володарів Кубків. У французькому Ліоні, на місцевому стадіоні «Жерлан», підопічні Валерія Лобановського не залишили шансів мадридському «Атлетико», перемігши іспанців з рахунком 3:0.

Радість від великої перемоги, правда, була зовсім не такою, якою мала бути, адже буквально за декілька днів до вильоту киян на гру сталась одна з найбільших техногенних катастроф в історії – аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Як зізнавались тоді самі гравці, про трагедію вони дізнались вже, коли приземлились у Франції, і місцеві медіа почали розпитувати їх не про футбол, а про Чорнобиль. Василь Рац згадував, що Валерій Лобановський аби втримати моральний дух команди мотивував хлопців здобути перемогу заради всього українського народу:

«Ті хлопці, які мали сім'ї і батьків у Києві, почали телефонувати, аби якомога швидше відправляти їх до інших міст. У мене ситуація була іншою - мої батьки жили в Закарпатті, а я тоді ще не був одружений. Валерій Васильович тоді сказав нам, що раз склалася така ситуація, сталася така трагедія, єдине, чим ми могли допомогти - це вийти на фінальний матч і зробити все можливе для перемоги, аби принести нашим людям радість». 

«Динамівці» розуміли, що за ними буде стежити велика частина країни, і їх гра та можлива перемога можуть стати відрадою в такий важкий момент. Проте, як зізнавався Вадим Євтушенко на «Жерлані» у Ліоні наших вболівальників практично не було.

«Наші якщо і були, то невелика купка представників посольств, преси, і емігранти, які жили у Франції і вболівали за нас. Словом, наших фанів було не так багато, але ми знали, що вдома за нами стежить вся країна по телевізору і вболівальники чекають нашого повернення з перемогою». 

Перебіг гри всі ми чудово знаємо, його переповідати немає сенсу. Головне в цій перемозі те, що українська команда, яка прибула на вирішальну гру турніру після поєдинку з вічним суперником «Спартаком», гравці, якої мали великий стрес через аварію на Чорнобильській АЕС, а ще й відразу після матчу з «Атлетико» мали їхати до розташування збірної СРСР, змогла зібратись, налаштуватись та продемонструвала чемпіонський характер.

Після гри «динамівці» дозволили собі трохи відсвяткувати та зняти стрес, заповнивши чашу Кубку вісьмома пляшками шампанського. Деталі пригадує капітан тодішнього «Динамо» Анатолій Дем’яненко:

«Шампанське було вже потім, в готелі. Мені, правда, з Ванею Яремчуком ще на допінг-контроль довелося відлучитися... Вечеря була на славу. Кожен з нас прихопив з собою з Києва по пляшці ігристого. До чаши кубка увійшло, здається, вісім пляшок. Першим взяв слово Лобановський. Він стримано, по-чоловічому привітав усіх і побажав не зупинятися на досягнутому. А потім ми по черзі робили по парі ковтків і теж додавали щось від себе..».

Коли частина гравців «Динамо», які не були задіяні у матчах збірної СРСР дістались Києва, на вокзалі їх зустрічала велика кількість вболівальників, які готові були носити своїх улюбленців на руках (деякі так і зробили). Підопічні Валерія Лобановського попри всі труднощі зробили так аби українці отримали необхідні позитивні емоції в перші дні жахливої аварії, про яку ми ніколи не забудемо. Як і про ту велику перемогу київського «Динамо».

2 травня 1986 року. Кубок володарів кубків UEFA. Фінал

«Динамо» (Київ) – «Атлетико» (Мадрид) 3:0

Голи: Заваров (6), Блохін (84), Євтушенко (87).

«Динамо»: Віктор Чанов, Володимир Безсонов, Сергій Балтача (Андрій Баль, 39), Олег Кузнецов, Анатолій Дем'яненко (к), Василь Рац, Павло Яковенко, Іван Яремчук, Олександр Заваров (Вадим Євтушенко, 70), Ігор Бєланов, Олег Блохін.

«Атлетико»: Убальдо Фільоль, Томас Реньйонес (к), Клементе, Хуан Карлос Артече, Мігель Анхель Руїс, Хуліо Прієто, Маріо Кабрера, Кіке Рамос, Хорхе да Сільва, Хесус Ландабуру (Кіке Сетьєн, 60), Роберто Маріна.