Повномасштабне вторгнення внесло свої корективи у сфери життя українців, винятком не став і хокей. Яким насиченим та емоційним був минулий сезон: дебют ХК «Донбас» в хокейній Лізі чемпіонів, матчі якої вперше проводились на льоду столичного Палацу Спорту, нові команди ХК«Альтаїр» та СК«Сокіл», повернення легенд, симбіоз юності та досвіду.
З 24 лютого в Україні було зруйновано декілька льодових арен, юні хокеїсти з різних куточків країни за можливості виїхали за кордон, досвідчені гравці також мусили зробити свій вибір та в такий нелегкий час далі йти своєю новою дорогою.
Одним із юних гравців, котрі виїхали за кордон та продовжать з «палаючим» хокейним серцем свою справу є Олександр Яйлов, колишній хокеїст ХК «Альтаїр». В сезоні 2021/22 хлопець з багатьма своїми однолітками мав можливість дебютувати у професіональному хокеї, де вони грали пліч-о-пліч з «зубрами» найшвидшої гри, отримували новий досвід, приймали виклики та покращували свої навички. На початку війни Олександр виїхав до Чехії, де тренувався з місцевими командами. В червні під час товариського матчу юнак дебютував за молодіжну команду міста Карлові Вари ХК «Енергія», з якою пізніше уклав контракт на сезон-2022/23.
Олександр поділився своєю історією та розповів, як вдалось влаштуватись в Чехії, про свою теперішню команду ХК «Енергія» та поділився враженнями від нового міста та чеського хокею.
«Спершу тренувався з напів-професійною командою «Фенікс кв», оскільки в «Енергії» був кінець плей-офф, а потім пауза. З ними підтримував форму, а через деякий час вони зателефонували моєму агенту і запропонували перегляд, на що я звичайно ж погодився. В червні команда провела перший товариський матч у рамках підготовки до сезону, ми грали з «Піратами», командою з міста Хомутов, яка є принциповим суперником «Енергії». Щось на кшталт протистояння Донбас VS Сокіл в Україні.
Гра завершилася першою перемогою команди та моїм першим голом за «Енергію». Після цього зателефонували моєму агенту, ми вели розмови про довгостроковий контракт. Також розглядали варіанти з Німеччиною та іншими прилеглими країнами, але в результаті і їхати нікуди не довелося: вирішили залишитися в Карлових Варах. Тренери сказали, що розраховують на мене, і що хотіли б бачити на ключовій ролі у команді. Колектив дуже тепло прийняв, допоміг в адаптації», - розповів Олександр про хокейний шлях в Чехії
Також юний хокеїст поділився своїми спостереженням щодо структури арени та створених умов для гравців:
«Вразив підхід до тренувань: в основній арені команди є басейн, фітнес зала та кілька інших тренажерних залів. Окрім того, масажисти та діетологи, які приділяють велику кількість часу здоров’ю спортсменів. До відновлення та розвитку гравців тут особливе ставлення»
Професія хокеїста – це і постійні подорожі. Не менш важливою є локація, оточення та власне відчуття в новому місці. Відоме чеське курортне місто Карлови Варі припало Олександру до душі:
«Прекрасне місто, з людьми, які не те що захоплюються хокеєм, а дихають і живуть їм»
І, звичайно, куди без деталей про саму гру, який він, чеський хокей: стиль, підхід, акценти:
«За рахунок менших майданчиків хокей тут набагато контактніше і швидше, немає прокатів, гра тільки в тіло, 2-3 паси і ти вже біля воріт»
Нападник також згадав, як корисно було отримати досвід гри в дорослому хокеї:
«Саме в грі з «Хомутовим» відчувалася різниця «дитячого» хокею: менше передач, більше не потрібно біганини від суперника, опущена голова, у зв'язку з чим було легше ловити на силові прийоми»
Форвард також не забув про міжсезоння – не менш важливий період щороку та розповів на чому робив акцент:
«Працювали над зв'язками та командними діями, зранку була земля, ввечері лід і зал. Іноді були кардіо та фітнес, у розвантажувальні дні грали в інші командні види спорту: футбол, волейбол, флорбол.
Тут величезний тренерський штаб, який наголошує на твоїх слабких місцях, і розписує індивідуальну програму тренувань, яка допомагає залатати дірки кожному гравцю»
Продовжувати робити свою справу, «горіти» нею та давати життя українському хокею, хай навіть за безліч кілометрів від Батьківщини, наскільки це важко для гравців та хокеїсти віднаходять в собі нові сили:
«Безумовно хвилююсь за рідні краї, у мене більша частина сім'ї залишилася в Україні, з якою ми підтримуємо зв'язок.
Перед важливими матчами намагаюся не нагоняти, і просто пропустити це в голові, але все ж таки серцем перебуваю в рідній країні»
Віримо, що де б не билося українське хокейне серце, український хокей буде жити і на нього, як і на нашу Батьківщину в майбутньому чекають успіх, слава та перемога!