Карпарти – Інгулець. Пряма трансляція
12:28
«В історії олімпійського руху з 1896 року вперше такі безпрецедентні заходи!». Олена Говорова – про роботу гумштабу НОК України, відсторонення росіян та олімпійську солідарність
Велике інтерв'ю про олімпійській спорт під час війни
20 червня 2022р. 14:12
Олена Говорова / фото - НОК України
Керівник Гуманітарного штабу Національного олімпійського комітету України Олена Говорова в ексклюзивному інтерв’ю нашому сайту розповіла про свої задачі на цій посаді, роботу НОК України на благо українського спорту, активну допомогу Сергія Бубки спортсменам, а також згадала свій період в Федерації легкої атлетики України.
Які задачі входять зараз в сферу роботи гуманітарного штабу НОК України?
З перших днів війни президент НОК України Сергій Бубка звернувся до світової спільноти с закликом допомогти Україні. На початку війни потрібно було все: їжа, одяг, медицина, засоби гігієни. Сотні листів відомим бізнесменам, компаніям, друзям, олімпійцям ми надіслали в перші дні. Кожен день десятки дзвінків з закликом про допомогу він робив особисто.
На початку березня створили штаб гуманітарної допомоги на базі Закарпатського відділення НОК України. Нам потрібно було швидко налагодити доставку вантажів в Україну і якнайшвидше передавати людям, які потребують цієї допомоги. В табори переселенців, в міста, де йдуть активні бойові дії, в області, які були під окупацією. Ми зв’язувались з представниками регіональних НОків, з Міністерством молоді та спорту з національними федераціями, благодійними фондами, для того, щоб налагодити доставку гуманітарної допомоги.
Паралельно Сергій Назарович Бубка домовився про логістичну допомогу з олімпійськими комітетами Словаччини та Угорщини щодо отримання вантажів. Адже не всі іноземні водії мали змогу перетинати кордон і вкрай важливо було вирішити ці питання.
Триває четвертий місяць війни. Які найголовніші виклики були в роботі гумштабу?
В першу чергу, це доставка вантажів як в Україну, так і далі по Україні. Нам потрібно було вирішити це питання. Я дуже вдячна губернатору Закарпатської ОВА Микиті Віктору Федоровичу, який весь час на зв’язку і допомогає вирішувати різні питання.
Наприклад, Хуан-Антоніо Самаранч молодший після розмови з Сергієм Бубкою домовився з компанією Grupo Vall Company, яка відправила 10 тон швидко заморожених продуктів. Нам потрібно було знайти спеціальний транспорт, щоб доставити продукти в Україну, потім передати територіальним громадам де є табори переселенців. Нам знадобилось 10 хвилин зустрічі, щоб ці питання швидко вирішити.
Також ми на контакті з міністром інфраструктури Олександром Кубраковим, який допоміг нам налагодити доставку вантажів в різні регіони нашої країни.
Мене особисто дуже вразила і запам’яталася розмова з головою Харківського відділення НОК Віктором Хрістоєвим. Харків під обстрілами, важка ситуація, багато хто виїхав з міста. На моє обережне питання «Ви зараз де?» Віктор Анатолійович відповів, що я в своєму місті був, є і буду. Кожен день він на контакті, кожен день він працює незважаючи ні на що.
На сьогодні допомогу отримали Київська, Луганська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська області. Міста Чернігів, Харків, Дніпро, олімпійська база Заросляк, а також спортсмени збірної команди з біатлону, легкої атлетики та художньої гімнастики.
Разом з головою асоціації олімпійців Ніною Дмитрівною Уманець ми збирали інформацію кому з ветеранів потрібна допомога. Ви знаєте, в більшості випадків я чула у нас все є. Віддайте тим, кому це більш потрібно.
Знаєте, це не роль, це життя Сергія Назаровича. 23-го лютого він повернувся з Олімпійських Ігор до Києва, ми на зустрічі з ним обговорювали поточні питання щодо роботи комісії «Антураж атлета», а 24-го почалась війна.
З перших годин він був на зв’язку з МОК, з Офісом Президента і вже за дві години МОК висловив чітку позицію засудження рф та підтримки України.
А потім були три дні, які змінили олімпійських рух. Рішення Виконкому МОК щодо відсторонення спортсменів рф і рб, створення Фонду для підтримки олімпійської спільноти та спортивного руху України, який нині очолює Сергій Назарович Бубка. Допомога міжнародних федерацій, олімпійських комітетів світу. В історії олімпійського руху з 1896 року вперше такі безпрецедентні заходи! І хто би як не намагався маніпулювати принципами олімпійського руху, правилами олімпійської хартії, МОК чітко висловив свою позицію і дотримується санкцій.
Зараз нам – спортивній спільноті України – головне зберегти спортивний рух України, щоб і надалі всі у світі бачили нашу сильну, незалежну країну, щоб наш прапор підіймався на всіх спортивних аренах.
Для цього потрібно продовжувати тренування, домовлятися з організаторами змагань, щоб приймали наші команди. Це все – кошти. І немаленькі. Сергій Назарович домовляється з усіма федераціями, спортивними організаціями, НОками світу, щоб наші спортсмени безкоштовно брали участь у змаганнях та тренувалися в гідних умовах, а також мали згоду виступати на міжнародних змаганнях. Ми всі розуміємо, що кожна гривня повинна йти на ПЕРЕМОГУ НАШОЇ КРАЇНИ.
Окрім того, виступи на міжнародних форумах, асамблеях, конференціях – це велика частина роботи, де щоразу Сергій Назарович привертає увагу всього світу до війни в Україні, закликає до дій, які дуже важливі для нашої країни.
Сергій Бубка та Вадим Гутцайт провели зустріч з єврокомісаром Марією Габріель
Яка найважливіша допомога, можливо, речі, гроші чи їжа, яку гумштаб НОК отримав за цей час, і за яку ви хотіли б особливо подякувати?
Ви знаєте, це буде довгий список. Ми одна спортивна команда, хто працював і працює. Я навіть в обличчя не знаю людей, з ким весь час контактувала і просила про допомогу. Але ми стали рідними. Люди, які робили неможливе, щоб передати вантаж в Чернігів, люди які шукали колеса, щоб була можливість розвантажити речі і якомога швидше передати тим, хто просить про допомогу. Люди, які евакуювали дітей і мам.
Я дякую всім іноземним друзям, хто нам допомогає. Хто весь час на зв’язку, хто питає, чим ще я можу вам допомогти.
Є такий журналіст в Японії Томо Іші, молодий хлопець, який сам особисто збирав речі в перші дні війни, домовився з японськими авіалініями, які також надали допомогу Україні. Він написав Сергію Назаровичу: «Україна в моєму серці!».
Я дякую Домініку Гашеку, який миттєво відгукнувся на пропозицію зустрічі з нашими дітьми, які зараз в Чехії. Дмитру Гайструку, який за цей час домовився і привіз машини швидкої допомоги з медикаментами для нашої країни: Чернігова, Харкова, Києва, Луганської області, Вінниці.
Алан Блондель мій колишаній спортивний агент, який весь час на зв’язку і допомогає відновити школу в Київьскій області. Це все – люди. Звичайні люди, які роблять те, що можуть і без постів в Facebook.
Дякую Маркусу з Німеччини, який допомогає нам з гуманітарним вантажем, а також вже сьогодні шукає шляхи відновлення спортивної інфраструктури.
Це все ЛЮДИ, звичайні ЛЮДИ з Україною в серці.
Перелік довгий. Можливо, колись, після ПЕРЕМОГИ зробимо окремий матеріал...
Зараз головне питання для мене – що я можу зробити для перемоги? Звісно, це спортивна сфера. Основні напрямки: я є заступником голови КМДА з самоврядних повноважень. Ми на зв’язку і постійно в контакті з директором департаменту Юлією Хан. Також – це гуманітарний штаб НОК України, міжнародний фонд «Спортсмени для України» де я є послом від України, робоча група з питань молоді та спорту при Національній раді з відновлення України від наслідків війни.
Чому ви залишили свою посаду в Федерації легкої атлетики України?
Тому що у мене зараз дуже багато роботи, яку я повинна виконати. Я звикла відповідати за результат. Цьому навчив спорт. І зараз я повинна бути там, де справді потрібна і де від мене буде найбільша користь. Все, що від мене залежало я зробила. Налагодила співпрацю з Фондом солідарності, допомогала, коли виїзджали спортсмени на збори, оперативно вирішувала питання, коли звертались спортсмени про допомогу.
Як ви оцінюєте роботу ФЛАУ?
Це не моя прерогатива – оцінювати роботу ФЛАУ. Я відповідаю за себе. Все, що я обіцяла, під час звітно-виборчої конференції, я зробила. І мені не соромно дивитися людям в очі. Для мене головне, щоб наш вид спорту розвивався і був по-справжньому популярним, а не популістським. На жаль, я сподівалась, що є команда однодумців, але сталося так як сталося.
Чи маєте ви на меті в певний період життя очолити якусь спортивну організацію?
Для мене посади – не головне. Для мене головне – результат моєї роботи. Зараз на меті тільки одне перемога нашої країни. Мені є чим займатись і окрім посад. Зараз стільки роботи в різних напрямках, що зовсім не до цього. Можливо, після перемоги я повернусь на телебачення, або зовсім в іншу сферу діяльності, пов’язану з психологічною реабілітацією, але це не на часі зараз. Все після ПЕРЕМОГИ.
Ми повинні зберегти той потенціал, який у нас є. Ми повинні попри все бути. Бути всюди на спортивних майданчиках, де це можливо, на спортивних аренах, захищаючи нашу країну, в міжнародних представництвах спортивної спільноти. Ми повинні зробити все, щоб наша збірна змогла боротися на Олімпійських Іграх в Парижі. Гідно боротися. Ми повинні донести людям, що спорт, заняття фізичною активністю нададуть їм сили. Зробіть свої кроки, звичайні кроки до нашої перемоги, починаючи з себе.
Як на вашу думку має розвиватись український спорт після війни?
Наш шлях в спорті – це шлях провідних європейських держав, з нашим найкращим досвідом.
Читайте також на нашому сайті інтерв’ю дзюдоїста Артема Лесюка про ситуацію з рішенням Міжнародної федерації дзюдо допустити росіян та білорусів до турніру Великого шолому в Монголії.
Коментарі 1