Сейчас 2
Вчера 3
Сегодня 8
Завтра 1
Развернуть Свернуть

Без сліз це важко читати. Амосов розповів жахи війни у рідному місті

Ярослав став безпосереднім свідком злочинів росії в Україні
11 мая 2022г. 08:36
Без сліз це важко читати. Амосов розповів жахи війни у рідному місті
Ярослав Амосов / Фото: Profimedia.cz

Чемпіон Bellator Ярослав Амосов (26-0) в інтерв'ю CNN розповів про жахи війни у рідному Ірпені, Київської області, де під час окупації він служив у територіальній обороні.

«Тяжко дивитися на наше місто, яке колись було сповнене щастя, життя. Тут завжди було дуже красиво, люди були щасливі, вони були задоволені своїм життям та отримували від нього задоволення.

Якщо подивитися на місто в сьогоднішньому стані, як воно горить, як руйнується, то стає страшно. Особливо на уламки будинків, на ці руйнування.

У перші дні було дуже важко дивитися, звикати до всіх цих подій, дивитися, як люди тікають із будинків. Не всі могли виїхати, деякі мали літніх батьків, яких вони не могли залишити, які не могли нормально рухатися.

Люди бігли… брали дітей, брали батьків на руки та бігли, плакали, не знали, що робити. Бігли люди зі своїми домашніми тваринами.

Я бачив ситуацію, коли солдат біг з дитиною на руках. Речі дитини були всі в крові, але кров була не його, а батька. Мати бігла ззаду. Стає зрозуміло, що сталося з батьком дитини. На це дуже важко дивитися. Дитині було, напевно, 2-3 роки, але вона навіть не розуміла, що відбувається. Я не чув, щоб вона плакала, напевно, вона перебувала в якомусь нереальному шоку».

Амосов розповів про один з моментів, який запам'ятався йому найбільше. Через кілька тижнів після деокупації більшої частини міста його команда роздавала гуманітарну допомогу та знайшла мирних жителів, які майже місяць ховалися у підвалах без їжі та води. Один з чоловіків плакав після того, як йому дали трохи хліба.

«Бачити, як людина плаче лише тому, що вона тримає шматок хліба, дуже боляче і дуже боляче дивитись».

Боєць розповів й про доброту звичайних українців, які зустрічали їх на узбіччі доріг та давали їжу. Тоді було настільки багато роботи, що Амосов та його побратими просто не встигали вечеряти й тому така допомога була для них дуже актуальна.

«Я пишаюся тим, що у нас є такі люди та що ми живемо у такій чудовій країні».

Згадав Ярослав й випадок, коли на декілька днів покинув розташування захисників міста, щоб побачити дружину та дитину, а після повернення виявив, що помер хлопчина, який разом з ним пішов у територіальну оборону.

«Тяжко дивитися, коли мати ховає свою дитину, а поруч стоїть його дівчина, яка планувала з ним майбутнє». Це наш будинок, тут живуть наші сім'ї, і ми хочемо, щоби все повернулося, як було. Ми прожили гарне життя, нас все влаштовувало.

Коли ти дивишся на всіх цих людей, жінок, дітей, коли ти бачиш тих матерів, які ховали своїх дітей, коли бачиш, що відбувається з твоїм містом, коли твоє місто горить, ти хочеш допомогти й хочеш захистити це місто, цю країну».

За словами Амосова, він зберіг чемпіонський пояс, оскільки той під час окупації міста був схований у підвалі будинку батьків.

«В той момент це було приємно, тому що ремінь був цілим і в безпеці. Добре, що мама добре його сховала, і він уцілів, а того дня російські солдати відступали з нашої частини України, тому настрій був кращим.

Але водночас, я стою зараз тут, і в нашому місті спокійно і все добре, але я розумію і знаю, що відбувається в інших містах, і важко просто сміятися з друзями, важко бути в доброму настрої після того, як я побував у таких ситуаціях, коли весь час бомбардують і стріляють».

Також Амосов розповів про звичайних росіян, які не вірять у війну в Україні, та згадав про їх армію, яка тільки й займається військовими злочинами.

«Я не розумію, чому люди не вірять у те, що тут відбувається, вони думають, що йде «спецоперація» з порятунку людей.

Але ви подивіться, що відбувається з Маріуполем, подивіться на всі інші міста, які є в Україні, які постраждали, загинуло багато мирних жителів, які просто хотіли жити. Вони не хотіли жодної війни, їх все влаштовувало.

Я не розумію, як можна було так жорстоко воювати, не за якимись правилами. У мене таке враження, що це майже як щось нелюдське. Як можна так чинити? Скільки людей було поранено? Скільки загинуло? Скільки втратило свої будинки. І вони говорять про порятунок? Це не порятунок, це руйнування».

Нагадаємо, після звільнення Ірпеня Амосов повернувся у спортзал та відновлює свою спортивну форму.

Карен Агабекян
Рейтинг:
(Голосов: 1)

Комментарии 0

Войти
Оставлять комментарии на сайте разрешается только при соблюдении правил.

Букмекер месяца

Лучшие казино