Українські фігуристи розчулили світ своїм виступом. Пообіцяли повторити його в день святкування перемоги над окупантом

Війна. Хочеш-не хочеш, але зараз всі думки пов’язані лише з нею. Вночі кожен молиться, щоб прокинутися зранку і прочитати новини про перемогу. Та поки ми всі знаходимося в очікуванні. Нервовому очікуванні.

І в той час, що наші воїни вибивають нечисть з країни, українські спортсмени намагаються своїми виступами згуртувати співвітчизників і продемонструвати: навіть не думайте опускати руки.

Андрій Ярмоленко, Руслан Малиновський, Олена Костевич, Ярослава Магучих, «Галичанка» – їх неймовірні виступи надихають. І до їхньої компанії приєдналися наші фігуристи.

Українське фігурне катання поки не здатне претендувати на п’єдестали чемпіонату світу. Але воно зуміло розчулити серця всього світу. В цих словах немає перебільшення.

Ось виступ нашої танцювальної пари Олександри Назарової і Максима Нікітіна на ЧС в Монпельє, Франція. Він обов’язковий для перегляду. Принаймні, ми наполегливо рекомендуємо:

Назарова та Нікітін після цього прокату вийшли в фінальну частину змагань, але знялися з довільного танцю. Чому? Це все вони пояснили в інтерв’ю XSPORT.ua, коли сиділи на трибунах і чекали на старт розіграшу медалей в танцях на льоду.

Коли дивився ваш виступ, спіймав себе на думці, що в день, коли ми святкуватимемо перемогу у війні, хочеться, щоб ви виступили з цією програмою.

Максим Нікітін: Обов’язково. Думаю, ми зробимо розкішне шоу.

Олександра Назарова: Думаю, що в той день всі вийдуть танцювати.

Максим Нікітін: Так, відзначати нашу перемогу ми будемо дуже гучно, з великими оваціями, яскравими емоціями. Це буде найкраще шоу, тому що весь світ буде святкувати разом з нами.

Ви обрали пісні «1944» Джамали і «Ой у лузі червона калина похилилася» у виконанні Андрія Хливнюка. Можете пояснити основний посил?

Олександра Назарова: Під пісню Джамали останнім часом було зроблено багато відео з кадрами того, що зараз відбувається в Україні. Коли ми зрозуміли, що будемо виступати, це сталося буквально за кілька днів до початку чемпіонату світу, то відчували, що не зможемо веселитися, дарувати людям позитивні емоції, танцювати, одягати костюми…

Тому ми почали думати, що можна змінити. В нашому спорті ніхто такого не робить. Це ненормально так швидко все змінювати. Проте ми вирішили, що або так, або ніяк.

Пісня «1944», вона не про наш час, вона про татарський народ, про часи, що були доволі давно, але слова красномовні. Тому ми вирішили взяти її.

А друга частина була з посилам того, що не можна опускати руки, що потрібно продовжувати вірити в перемогу.

Андрій Хливнюк отримав поранення. З перших днів війни він перебуває в територіальній обороні Києва

Максим Нікітін: Вона була вже спрямована на українську аудиторію. Перша частина англійською мовою була для глядачів з усього світу. І посил був не в тому, щоб пожалітися, показати як у нас, – а попередити їх. Що подібне може статися і з вами, не потрібно чекати, потрібно діяти вже сьогодні, тому що завтра це все може прийти до вас.

А друга частина – це конкретно до українців. Щоб люди вірили, що ми всіх здолаємо, що ми все зможемо, всі разом. Наша країна ніколи не була настільки єдиною, як в ці хвилини. Навіть ті, хто вже давно живе за межами України, вони також дуже сильно переживають.

Ви на відео бачили як нас підтримували трибуни. Але це лише вершина айсбергу. Та підтримка, яка йшла від спортсменів, від наших суперників, від тренерів-конкурентів… На час нашого виступу всі зупинилися. Багато хто плакав.

Чимала кількість спортсменів тут виходили змагатися з українською символікою. Мені писали люди, що не могли собі навіть уявити, що в Європі нас настільки сильно підтримують, що люди з різних країн дійсно так переживають за Україну.

Це, мені здається, одна з головних цілей того, навіщо ми тут знаходимося: для того, щоб пояснити людям, що ми не одні, що ми рухаємося в правильному напрямку. І, окрім того, нам потрібно було продемонструвати іноземцям що саме відбувається в Україні, що це зовсім не жарти, що це страшна, груба війна.

Вас на чемпіонаті світу в наші делегації всього троє людей: ви вдвох й Іван Шмуратко. Ви всі виступали в тренувальних футболках, а не в костюмах. Їх просто з вами немає чи це додатковий прояв позиції?

Олександра Назарова: Коли я їхала з дому, то взяла з собою в рюкзак лише піжаму. Потім Максим вже довозив з собою ковзани. Костюми були з нами. Але конкретно сюди з Польщі я їх вже не брала.

Максим Нікітін: Це була конкретна наша позиція. До прикладу, ми знялися з довільного танцю. Чому? Тому що у нас програма дуже весела, у нас там яскраві костюми. Це було б неправильно виступати з нею, коли в Україні гинуть люди, коли вони ховаються по підвалах. З ними коїться це все, а ми будемо танцювати, розважати публіку? Ми не можемо собі дозволити цього.

Тому ми вирішили, що олімпійське екіпірування, в якому ми буквально місяць тому всією командою представляли Україну на одному з найважливіших спортивних заходів світу, буде найбільш доречним одягом на поточний момент.

Виступ Івана Шмуратка на чемпіонаті світу в Монпельє:

Перед чемпіонатом світу зі збірної виключили Анастасію Шаботову, яка на початку війни повернулася на свою батьківщину за порєбрік. Як ви думаєте, наскільки це справедливе рішення?

Максим Нікітін: Я вважаю, що так. Раніше ми чули фразу «за законами військового часу», але тепер вона нас також стосується. Я не буду розкривати всі карти, але ми всередині Федерації провели розслідування і можу запевнити всіх, що її виключення абсолютно справедливе. Я вважаю, що ми не помилилися і це було правильне рішення.

Олександра Назарова: Її лайк допису Плющенка – це лише вершина айсбергу.

Як ви ставитеся до відсторонення російських фігуристів від змагань? Чи спілкувалися з кимось з них, що вони кажуть? Бо багато росіян вмикають платівку, що вони ні в чому не винні, що це все путін, що спорт поза політикою…

Максим Нікітін: Ми мало з ким з цього приводу спілкувалися. Хтось боїться, хтось, може, взагалі не розуміє що відбувається.

Олександра Назарова: І ми, насправді, в перші дні війни навіть й не звертали увагу на те, що там хто написав, як відреагував. У нас були набагато більш нагальні справи. Потім вже почали звертати увагу на певні речі.

Максим Нікітін: А з приводу «спорт поза політикою»… Розумієте, зараз у нас не спорт, не політика, зараз йдеться про життя. Життя українців не мають ніяк залежати від бажання російського народу чи російського президента.

Ми підтримуємо рішення про відсторонення. Особливо коли російські спортсмени, наші колишні колеги виходять на мітинг в підтримку війни, на олімпійське екіпірування чіпляють російську свастику. Ми бачили ці ракети, цю техніку, танки, а вони радісно стоять на підтримку цього всього, поруч зі своїм президентом… Це вже не спорт. Хочете сказати, що це не стосується політики? Якщо він поза політикою, то що ви там робили? Це свинство і скотство.

Ми не очікували подібного. Ми цих людей знали дуже давно, але жодних повідомлень від них не отримали. А натомість вони займаються просто підтримкою фашизму, це те ж саме, що вийти з нацистською символікою. Різниці між їх новою символікою і нацистською часів Другої світової немає.