«В мене друзів в росії не було, пощастило». Юрій Семенюк – про війну, чемпіонат світу та Золоту Євролігу

Сьогодні чоловіча збірна України з волейболу зіграє перший матч в рамках Золотої Євроліги-2022.

Це буде перший офіційний матч українців з вересня 2021 року, коли в 1/8 фіналу чемпіонату Європи наші волейболісти поступилися росії (1:3).

XSPORT поспілкувався з одним з лідерів збірної України – центральним блокуючим «Епіцентра-Подоляни» Юрієм Семенюком. Юрій цього сезону знову став чемпіоном України. На жаль, без плей-оф і за таких обставин, що воно навіть і не до того зараз. Семенюк розповів, як до його дому прийшла війна, про вихід збірної на чемпіонат світу, та як весь світ згуртувався в боротьбі проти зла.

P. S. Бесіда велася 18 квітня

Про початок війни:

24 лютого було жахливо. Прокинутися і почути сирену. В голові навіть це в даний момент не вкладається, як це так, в 21 столітті могла би розпочатися повномасштабна війна. Тим паче на нашій території України. Моя сім’я та родина знаходиться на нашій рідній землі, ми нікуди не їхали. Допомагали більше на нашій території теробороні, по волонтерству. Моя сім’я та особливо я.

На даний момент знаходжуся в розташуванні мого клубу «Епіцент-Подоляни». По можливості стараюся тримати себе в формі, хоча би трішки бути готовим до зборів в збірну.

На момент початку війни я був у Городку. Якраз у той тиждень мав відбутися «Фінал чотирьох» Кубка України і до нас в Городок мали приїхати «Барком-Кажани», «Дніпро» та «Житичі». Якщо не помиляюся, то в день початку війни я бачив автобус «Дніпра», який був у нас в Городку. І як розпочалася війна, вони просто розвернулися і поїхали в Дніпро, якщо я не помиляюся.

В тренажерний зал я частіше ходив. Хоча б тримати фізичну свою форму. А от технічну, з м’ячами… Можливості в нас були, тільки, враховуючи, що ми були записані у списки територіальної оборони (хлопці, які знаходяться в розташуванні клуба), ми старалися допомагати місцевому волонтерству. І буквально тиждень назад, за ініціативи власника клуба Олександра Володимировича Гереги, він сказав нам натягнути сітку і привести майданчик до умов для тренування. І провели кілька тренувань, хоча би м’ячі в руки взяти, відчути… Бо це жах.

Про вихід на чемпіонат світу-2022:

Можна подякувати нашій федерації. Вони зробили колосальну роботу. І в такий непростий час для нас, для України потрапити на чемпіонат світу – це для нас дуже (важливо), просто свято. Особисто для мене це мрія, яка збулася. Звісно, ще не всі (сміється), але одна з таких певних моїх задач. Потрапити на чемпіонат світу – от я там (сміється).

Якщо я не помиляюся, коли ми минулого року грали Золоту Євролігу, обіграли Бельгію і потрапили у фінал, ми на той момент проходили рейтингом на чемпіонат світу. На жаль, ми фінал програли Туреччині 3:1 і в останній матч нас одна збірна обігнала трошки (Китай на 6 пунктів – XSPORT). Це просто було неочікувано. Значить, так має бути. Що не робиться, то робиться на краще. Тому тепер можна заголовки такі писати: «Збірна України їде на чемпіонат світу замість росії». Знаєте, як вони собі лікті тепер кусають. Я думаю, що вони довго намагалися зробити все, аби нам завадити потрапити, аби не надали нам путівки. Були варіанти, щоб ми не пройшли. Наприклад, команда нижча за рейтингом могла прийняти цей турнір в себе вдома і ми б не виходили.

Після стількох днів, місяців, скільки триває ця війна, в усьому світі вже ні в кого не зміниться думка про росію, які вони. Я навіть не знаю…. В мене не вкладається в голові, що має змінитися, аби росію повернули назад, поки що у спорт, у просте життя в світі. Щоб вони далі існували як країна. Я думаю, після цього, що сталося у нас в Україні, і зараз є, це неправильно.

Про відношення з росіянами:

Якщо чесно, не маю друзів-волейболістів, які є росіянами, грають в росії чи десь в інших країнах. В командах не зустрічав, тому немає з ким спілкуватися. Знаю чутками, з друзями, одноклубниками спілкувався, які їх друзі з росії мають.

Все, що я чув – це зазомбовані люди, які кажуть: «Та все добре, ми ідем «асвабаждать». То їх треба «асвабаждать», а не нас.

Немає у мене друзів з росії. Ні з волейболістов, ні інших. Самі знаєте, що я зі Львова. Пощастило, так (сміється). Мені так легше.

Про матч с росією на чемпіонаті Європи-2021:

Ну такого накалу ні. У нас там було два тренування перед матчем. Дуже багато російських кореспондентів кликали, питали про матч, як ми готуємося. Ми готувалися як завжди до всіх команд. Тому прямо якісь емоції… Ну просто вигравати (хотілося). Якщо чесно, то я перед тим матчем трохи нервувався, але подзвонив до дружини і вона каже: «Ой, да ти мільйон разів робив і як ще нервуєшся». Кожна гра – якась особлива. А якщо ти ще і виступаєш в формі національної збірної, ще й у Польщі при такій підтримці, що весь зал підтримував нас. Як польські вболівальники, так і наші. Звичайно, з нашою підтримкою не зрівняється, але то було круто (сміється).

Про допомогу зі сторони Польщі та фото з Камілом Семенюком на чемпіонаті Європи-2021:

От, скажу вам, оця фотографія, що ви показували, де я стою з Камілом Семенюком (догравальник збірної Польщі, нещодавно другий раз підряд виграв Лігу чемпіонів – XSPORT) на той час була просто фотографією, однофамільці з різних збірних сфотографувалися, немає нічого особливого.

А на даний момент та фотографія в мене вона з чим асоціюється – ось, хто є нашим братським народом. Ми на них ніколи так дуже не звертали уваги, але хто нам зараз найбільше допомагає – Польща. І ця фотографія для мене зараз дуже велику роль відіграє в мотивації, щоб надалі наша збірна досягла таких самих висот, як і збірна Польщі.

Про відношення знайомих з Європи до вторгнення росії:

Грав я два сезони назад в Бельгії, в «Маасейку». І там у мене була така інтернаціональна команда. Естонці, німці, данці, бельгійці, нідерландці, багато національностей. Вони всі солідарно ставляться до нас. Перших кілька днів у мене телефон, Instagram, Facebook просто розривався від повідомлень, всі підтримували, писали: «Приїжджай до нас, привозь сім’ю». Але я відписував, що на даній території, де ми проживаємо, все спокійно, вона підконтрольна нашим військовим. Моя сім’я краще залишиться тут і буде чимось допомагати, хоча б чимось в цій великій війні. Як для переселенців, так і у волонтерстві.

Я всім дуже дякував, казав, що коли все закінчиться, ми зустрінемося обов’зяково. Коли розпочалася повномасштабна війна, якраз у той день в нас мало бути тренування. Ми всі зібралися в залі, нам сказали, що по факту розпочалася війна. Що буде і як буде далі – ніхто не знає. Тому хто мав можливість, всі пороз’їжджалися по домам, а хтось лишився тут (у Городку). Тренера та гравці іноземні також поїхали.

Чим займався після 24 лютого:

Просидівши день біля своєї сім’ї, телефон вибухав, бо читаєш що, як. Інформацією хоча б якоюсь володіти. На другий день так само. Але вдома не будеш сидіти, там люди вмирають, війна йде повномасштабна. Я пішов до нашого директора і сказав, що у нас тут є семеро хлопців з клубу, які можуть допомагати, щось робити, хоча б чимось. Після того нас всіх зібрали, сказали: «Хто хоче, запишемо в територіальну оборону. І будемо кожного дня допомагати, чергувати в міській раді або спорткомлексі».

Приїжджало дуже багато гуманітарної допомоги – медицина, харчування. Ми це все розкладали, грузили в машини та відправляли в сторону, де ця підтримка потрібна. Багато чого виїжджало в Хмельницький, і звідти все розподілялося, куди що їде. І дуже-дуже багато тут переселенців було. Просто неймовірна кількість, і ми допомагали їм знайти хоча б якесь житло, надати інформацію, де вони можуть хоча би переночувати, поїсти, помитися, намагалися знайти якісь номера телефонів.

А то так виходило, що вони дві доби їхали в машині, не їли, не спали нормально. Квартир і так не було в місті, а коли їхати почали… Не знаю, де ми їх мали селити. Відправляли в інші села, селили в школах, дитячих садках, по класах селили. В кого є малі діти, надавали одяг, продукти харчування. Навіть з реєстрацією в міськрадах допомагали. Іноді на блокпости їздив, розвозили їжу, там допомагати намагалися. З «Епіцентру» також Юрій Томин знаю, що їздить машиною, привозить там продукти харчування, гуманітарку. Не знаю, де він це все організовує. Знаю, що зараз він збирає кошти на підтримку наших військових. Хто що може. Ми на території України, завжди готові.

Про Дмитра Пашицького, який розірвав контракт з пітерським «зенітом»:

За нього я скажу. Він молодець. Він зразу в перші дні володів якоюсь інформацією, зразу прийняв рішення розірвати контракт, і поїхати, перевезти свою сім’ю якнайдалі від війни. Просто розірвати контракт з командою, яка підтримує росію… Вони ж надалі там грають у волейбол, у них там продовжується чемпіонат. Вони навіть не усвідомлюють, що робиться у нас. Вони думають, що це правильно, що так має бути.

На рахунок Пашицького скажу, що він молодець. Поважаю його, подобається він мені як людина і гравець. Буквально 4 роки назад я з ним спілкувався. Коли я грав в збірній України, ми були у Фінляндії на матчі з цією командою. Він якраз там був. Ну я по фотографіям його знав, підійшов. Привітався з ним, поспілкувався трохи. З ким я починаю спілкуватися, і вони більш-менш орієнтуються, знають інформацію про мене. О, то ж там Юра Семенюк, недавно тільки грає.

Про підготовку та Золоту Євролігу:

В Естонію їдуть тільки гравці, а перед турніром ще мають відсіятися. Угіс Крастіньш вже буде в Естонії, також під’їде ще наш фізіотерапевт, другий тренер, масажист і просто наш хороший друг Артур Тілте. Ми спочатку їдемо в Польщу і звідти нас на автобусі відправлять до Естонії, де будуть наші збори. Також можемо подякувати естонській федерації, яка наддала все безкоштовно. Все фінансують вони – тренування, проживання. Перша країна, яка так допомагає нашій збірній. Там ми будемо тренуватися і проводити спаринги з Естонією і Фінляндією. І 24 числа їдемо в Хорватію, де буде два матчі. Через те, що у нас повномасштабна війна, усі матчі ми гратимемо в гостях. Вони все беруть в свої руки, все оплачують.

Щодо суперників на чемпіонаті світу-2022:

Сербія мені буде снитися. Коли ми на чемпіонаті Європи з ними грали і програли (2:3) і вони виграли чемпіонат Європи-2019. Ми з ними спокійно могли виграти, і тоді було би по-інакшому… Ми з ними можемо грати, вміємо грати. З ними грали минулого року, вигравали 3:2 (на Кубку Хортиці). Залежно як ми підготуємося. Ви сказали: «А Туніс, Пуерто-Ріко…» Ні, у нас такого немає, не можна недооцінювати суперника. М’яч круглий, як кому пощастить, як хто буде налаштований і підготовлений. Нікого не недооцінюємо, йдемо. Чим далі, тим краще.

Про «Барком-Кажани» у чемпіонаті Польщі та майбутнє українського волейболу:

Офіційно, що «Барком-Кажани» будуть грати у Плюс Лізі. Але що сказати на рахунок нашого українського волейболу в подальшому. Давайте дивитися правді в очі. Логічно, що ми переможемо в цій війні, і в першу чергу свідома людина скаже, що треба відновити армію, економіку, інфраструктуру. Що говорити, де люди будуть жити? Будинки, дороги. Так як «орки» здивовані, що у нас в селах є світло, газ, вода, асфальт на дорозі. Треба все відновити, аби вони в цю сторону не дивилися. Можливо, якась мінімальна буде допомога спорту. І з клубами буде проблема. Дивіться, там в Харкові все розбомбили. Не знаю, буде клуб чи не буде. Те саме Чернігів. У нас переважно всі клуби були там, тут тільки «Барком», «Епіцентр», Житомир, Вінниця. У них і так були проблеми з фінансуванням, коли війни не було, а в даний момент також будуть проблеми. Шкода, що в нас після такого прориву… Наша національна збірна, а також федерація зробили хороший крок в розвитку волейболу України, так і спорту. І якщо станемо на рік-два, все треба буде починати з нуля.

Про допомогу під час війни від власника «Епіцентру» Олександра Гереги:

Олександр Володимирович колосальну допомогає нашій країні та нашій армії. Те, що там пишуть… Ви навіть не бачили скільки всього – і фінансів він витрачає, і допомагає. Побільше нам би таких людей, і ми б ще швидше закінчили цю війну. Так, бізнес дуже сильно страждає, дуже багато згоріло епіцентрів. Де окупована територія, там багато магазинів від мародерів постраждали, все повиносили. Збитки на мільйони та мільярди. Важко також. Думаю, про всю іншу інформацію, всі все бачать в інтернеті, так вам скажу.

Матчі України в рамках Золотої Євроліги дивіться на телеканалі XSPORT.