Чемпіонат змін

Поки вітчизняні вболівальники спостерігали за боротьбою українських хокеїстів у корейському Кояні, волею долі (читай Міжнародної федерації) автор цього блогу спостерігав за турніром у Вільнюсі, де змагалися команди групи В.

Поки вітчизняні вболівальники спостерігали за боротьбою українських хокеїстів у корейському Кояні, волею долі (читай Міжнародної федерації) автор цього блогу спостерігав за турніром у Вільнюсі, де змагалися команди групи В. Завдяки тому, що на дворі вже ХХІ сторіччя і матчі національної збірної України не пройшли повз мене стороною, я мав можливість порівняти змагання у Кояні та Вільнюсі.

Єдине у чому вільнюський форум поступався коянівському – це загальний рівень гри. Проте різниця була не такою вже й разючою. Зате в плані глядацького інтересу, яскравих індивідуальностей (єдиний представник НХЛ в усьому першому дивізіоні грав саме в Литві) та інтриги турнір у групі В міг дати фору своєму більш престижному конкуренту.

Але головний висновок, який я зробив для себе – такого чемпіонату більше не буде. Рано чи пізно приходить час змін. В Литві час змін прийшов одразу для кількох збірних.

БіЗ в Польщі: остання гастроль

Коли стало відомо, що Вячеслав Биков очолить СКА, то всі зрозуміли, що роман Бикова і Захаркіна зі збірною Польщі буде завершено. Наостанок БіЗ (БіЗ - це якраз вони, Биков і Захаркін, про всяк випадок уточнюю...) нарешті виконали поставлене завдання та здобули путівку до групи А.

Про те, що Биков душею та тілом був зі СКА, свідчив той факт, що найдорожчий тренер світу (саме так, відтепер – найдорожчий) 22 години та 30 хвилин кожного дня був на телефоні. Спілкувався з агентами, гравцями, менеджерами пітерського клубу. Решту часу спостерігав за діями польської збірної.

Найдорожчий асистент головного тренера Ігор Захаркін теж виглядав доволі розслабленим і дозволяв собі постійно тішити публіку фірмовими жартами. Особисто мені найбільше сподобався такий: «А знаєте навіщо я взяв тайм-аут наприкінці матчу? Заради того, щоб Литва зібралася і закинула ще одну шайбу. Так що з вас пляшка».

Але Захаркін не був би Захаркіним, якби не продемонстрував свій непростий характер. Всі – від волонтерів до охоронців – про всяк випадок оминали його десятою дорогою. Дворазовий чемпіон світу, як не як, непересічна людина.

Прогрють від переїзду БіЗів до Санкт-Петербургу гравці. Про це мені розповів голкіпер польської збірної Пшемислав Одробни: «Захаркін та Биков непрості люди, і спочатку з ними було дуже складно. Але, кладучи руку на серце, таких тренерів-професіоналів у нас не було ніколи. Можливо, вони не встигли вивести нашу команду на новий якісний рівень, але такого безладу, який був раніше, у нас немає. Всі гравці засмучені їх розставанням з Польщею. Деякі суто зі спортивних міркувань, інші – з матеріальної точки зору. Ні для кого не секрет, що про такі бонуси, як зараз, ми раніше навіть і не мріяли».

В свій останній епізод Биков та Захаркін нарешті виконали поставлене перед ними завдання. А от хто буде виконувати наступні завдання – незрозуміло. І нинішній (Давід Хвалка), і майбутній (Маріуш Черкавські) президенти польської федерації поки що навіть не уявлять, яким буле новий вектор розвитку польського хокею.

Зовсім нова Хорватія

Фото автора

Чемпіонат у Литві став останнім, на якому команду Хорватії зараховували до числа «смішних» збірних. Так, на везінні, так, практично утрьох, так, скористалися недооцінкою з боку суперників, але виграли срібні нагороди.

При цьому лідери команди зіграли за чотирьох кожен. Алан Летанг у свої 39 міг би потрапити до заявки кількох команд на чемпіонат світу у топ-дивізіоні, Джефф Во не програв жодного єдиноборства, а Борна Рендуліч довів, що не дарма «Нью-Джерсі», «Бостон» та «Колорадо» сплять і бачать цього гравця у своєму складі.

При цьому весь чемпіонат хорвати відіграли за єдиним принципом: простіше у нападі та строго у захисті. Навіть голкіпер Мате Томлєновіч, який вважався абсолютно найслабшим воротарем чемпіонату, а цього сезону відіграв лише два матчі у складі слабенької команди другої словацької ліги, примудрився зробити два шат-аути.

Наступного сезону голкіперська лінія може бути підсилена за рахунок легіонерів, чекають у Хорватії і на Натана Перковіча, Енді Сертіча та інших натуралізованих гравців. А це означає лише одне – Хорватія стає серйозним бійцем на рівні першого дивізіону.

Такої команди більше не буде

Фото автора

Домашній чемпіонат світу став останнім для литовської команди у такому складі. Зрозуміло, що основним мотивом для Дайнюса Зубруса стало місце проведення чемпіонату. Для інших гравців основним мотивом стала наявність Дайнюса у ростері .

Взагалі литовці не були схожими самі на себе. Дисципліновані, мотивовані, фізично готові – таких ми їх не бачили у Донецьку, Києві, Тілбурзі, Саппоро. Сподобався і підхід організаторів. Литовці харчувалися так, як і решта команд, жили в одному готелі з іншими збірними, не мали жодних привілеїв. Складалося враження, що Литва була такою ж командою-гостем як і інші. Цікаво, що кожному гравцеві давали не більше двох квитків на матчі своєї команди. Навіть Дайнюс стояв у черзі перед касою, щоб купити квитки своїм рідним. Ви уявляєте собі, щоб Руслан Федотенко стояв у черзі біля каси за квитками?

Але мова зовсім не про квитки чи сніданки. Команда Литви була надмотивованою. Задля досягнення позитивного результату навіть відомий балагур та антирежимник Дарюс Пліскаускас посварився зі своїм найкращим другом – стаканом. А ті гравці, які до збірної приїжджали отримати спортивний костюм, у Вільнюсі викладалися за себе і за того хлопця.

Наступного сезону литовці знову боротимуться за виживання. Шестеро гравців збираються завершувати кар’єру (в тому числі і наш старий знайомий Артурас Катуліс). Молодих гравців, які зможуть гідно замінити ветеранів, ще не підготували. Проте головний крок зроблено – процес серйозного розвитку хокею у Литві розпочався.

Литовці досягли того результату якого прагнули – взяли бронзові нагороди – проте гіркий осад від майже виграних матчів проти Польщі та Хорватії залишився.

Знайомтесь – Олександр Бородач

Фото автора

Якщо провести опитування для визначення найколоритнішого гравця чемпіонату, то його результати здивують багатьох. Джейсон Х’юітт, а зовсім не Борна Рендуліч чи Дайнюс Зубрус найбільше запам’ятався уболівальникам.

Запам’ятався не своєю грою чи результативністю, а поголеною головою та екстравагантною бородою. Інколи навіть виникало бажання взяти ножиці та змінити імідж цьому хлопцеві. Інколи бажання наближались до реалізації

Останній матч Жені Писаренка

Фото автора

«Не думав, що в своєму останньому матчі в кар’єрі отримаю 1:9. Хоча сюрпризом такий результат для мене не став», – розповів мені після матчу проти Нідерландів капітан румунської збірної Євген Писаренко.

- Рішення остаточне?

- Насправді, хотів закінчити ще рік тому або відразу по закінченні румунського чемпіонату. Але попросили допомогти команді на чемпіонаті світу.

- То може ще разок одягнеш светр збірної?

- Ні, тепер я буду іншим одягати светри, – сказав Євген і вручив мені свою візитку, на якій було написано «директор школи».

Ще один українець буде розвивати хокей в іншій державі. Валерій Шахрай став майже незамінним у Словенії, яку ми кілька років не можемо обіграти на будь-якому рівні. Валерій Ширяєв взявся за серйозну роботу в Швейцарії. Тепер ще й Писаренко буде піднімати румунський хокей. З одного боку сумно, що ці люди не працюють в Україні. А з іншого боку пробирає гордість за те, що наша хокейна земля зовсім не безталанна.

А щодо Євгена Писаренка, то свій останній чемпіонат світу захисник провів на високому рівні. Мало того, що підчищав купу огріхів партнерів по команді, так ще й став найкращим бомбардиром колективу. Якщо говорити відверто, то за рівнем гри Писаренко міг би потрапити й до складу нашої команди і бути там на видноті.

Комментарии 0

Новости партнеров
http://n130adserv.com/vast.xml?key=571d1794743ba3307184bc12cba0f4c8&zone=PRE_ROLL&vastv=3.0
Новости партнеров