Донецьк-2015: хокей зближує

Хокейні баталії в Мінську не вщухають. Завершився груповий етап, завтра розпочинається найцікавіше – матчі плей-оф.

Хокейні баталії в Мінську не вщухають. Завершився груповий етап, завтра розпочинається найцікавіше – матчі плей-оф. Деякі з команд вже спакували валізи і вирушили додому, а деяким довелося несподівано для самих себе переброньовувати квитки на більш пізні дати.

Сьогодні команди відпочивають, тренуються, готуються, а завтра знову у бій. Проте завтра розпочнеться бій не лише на льодовому майданчику. Там не будуть тріщати борти, не будуть ламатися ключки, проте рівень напруги та градус боротьби буде ще той. Я говорю про щорічний Конгрес IIHF.

Більшість рішень Конгресу не надто цікавлять пересічного хокейного вболівальника: мінімальні зміни в правилах, зміни в деяких документах організації. Типова паперова робота. А от після неї розпочнуться основні дії – такий собі плей-оф. Основним питанням будь-якого конгресу є визначення країни-господаря чемпіонату світу в елітному дивізіоні. На ще один чемпіонат в 2018 олімпійський рік претендують Латвія та Данія. На користь перших говорить досвід проведення подібних змагань у 2006 році, за данців говорить високий рівень організації інших змагань найвищого ґатунку.

До процесу вибору країни-господаря головного чемпіонату залучені всі члени IIHF. Але за межами топ-16 делегати здебільшого цікавляться місцем проведення чемпіонатів, де будуть брати участь їхні команди. Не виключенням є й Україна.

Наступний сезон для української команди (мова про національну збірну) буде визначальним. Підопічні Андрія Назарова закріпилися у Дивізіоні ІА, показавши при цьому змістовну гру і довівши небезпідставність своїх посягань на місце в еліті. Наступного сезону потрібно буде зробити цей крок – виграти одну з двох путівок до класу найсильніших. Саме тому місце проведення чемпіонату світу 2015 в нашій групі має важливе значення. І саме тому Україна бажає стати головною ареною баталій за вихід до еліти.

Процедура

Варто детальніше зупинитися на процедурі прийняття рішення щодо місця проведення змагання. В Дивізіоні ІА виступають 6 команд. Це Італія та Казахстан, які вилетіли з топ-16, Японія, Україна та Угорщина, які посіли місця з 3 по 5 на останньому чемпіонаті, а також команда Польщі, яка на останньому етапі співпраці з Вячеславом Биковим та Ігорем Захаркіним здобула перемогу в групі В.

Казахстан та Італія автоматично вибувають із гонки організаторів відповідно до статті 602 Статуту IIHF. За замовчуванням невисокі шанси були й у японців: два чемпіонати поспіль на Далекому Сході нікому не потрібні. Та й Корея свій чемпіонат отримала виключно через організацію Олімпійських ігор 2018 року (відповідна норма навіть в одному із документів МОК прописана).

Залишаються Україна, Польща та Угорщина. Перші дві країни продемонстрували найбільше бажання, вчасно подали відповідні заявки і чекають на 23 травня з найбільшим хвилюванням. Угорці висловлювали свій намір організувати чемпіонат, проте такого бажання як у 2011 році у них не спостерігалося. Тож і до подачі заявки справа не дійшла.

Країна-господар чемпіонату обирається шляхом голосування. У ньому беруть участь делегати усіх шести країн-учасниць чемпіонату, а також члени Ради IIHF. Перемагає той, хто отримує більше 50% голосів. Раніше успіх залежав від голосів членів Ради. Якщо Рада та Рене Фазель підтримують тебе, успіх, вважай, гарантовано.

Зараз же ситуація дещо змінилася. Коли мова заходить про безпеку учасників змагання, на передній план виходять команди. Згадайте скільки розмов було про не приїзди американців, фінів чи шведів до Мінська. Заполітизована західна преса зробила такий чорний PR Білорусі, що вболівальників з Північної Америки чи Фінляндії не знайдеш днем з вогнем. Їх майже немає. Чому? «Бо люди бояться їхати до Білорусі, – повідомив мені один із нечисленних канадських фанів після матчу його команди проти Норвегії. – У нас люди вважають, що тут КГБ з гвинтівками ходить по вулиці, а будь-якого іноземця можуть назвати шпигуном і розстріляти на місці». Втім той же вболівальник наголосив, що принципової різниці між Європою та Білоруссю він не бачить.

В Україні зараз непроста ситуація. І деякі команди мають приводи хвилюватися за свою безпеку під час змагань. Втім змагання заплановані на кінець квітня наступного року, а це серйозно змінює ситуацію. Градус напруги на шпальтах західної преси поступово спадає. Сподіваємося, що після виборів Президента ситуація в українському політикумі стабілізується і всі суперечливі питання будуть вирішені. Власне цю думку розділяють як західні політологи, так і прості представники апарату IIHF.

Україна vs Польща

Нинішнього літа у польському хокеї може відбутися зміна керівництва федерації. За всіма прогнозами новим керманичем організації має стати легенда місцевого хокею Маріуш Черкавскі. З одного боку, приємно за свого доброго приятеля, з іншого, розумію, що для Черкавскі та його команди важливо буде відразу показати високий рівень компетентності. Кращого засобу, аніж організація чемпіонату світу тут не придумаєш.

Цей чемпіонат полякам потрібен більше з хокейно-політичної точки зору. Ще у Вільнюсі Маріуш розповідав мені, що його основне завдання поставити на конвеєр роботу зі спонсорами. Чемпіонат світу для цього – чи найкраща стартова точка. Ще двома важливими плюсами польської заявки є нова арена у Кракові, яку відкриють влітку та святкування 90-річчя польського хокею. Причому арена у Кракові – стрижень польської заявки. 15 тисяч глядацьких місць, потенційно великий десант вболівальників з сусідньої Угорщини, можлива (але не гарантована) протекція МОК. Комерційний інтерес гарантовано. А як же бути із рівнем організації? Тут вже виникають питання. Поляки мають реноме країни, що вміє проводити змагання IIHF, але ж це не означає наявність великого кредиту до довіри до можливого нового керівництва. Та й навряд в IIHF зрадіють зміні керівництва в федерації, яка взялася за організацію другого за важливістю хокейного чемпіонату.

В цьому плані Україна має перевагу. Жодних питань щодо організації до нашої держави бути не може. Молодіжні та юніорські чемпіонати тут не беруться до уваги. Зате чемпіонат 2013 року у першому дивізіоні та Суперфінал Континентального кубку додають нашій заявці серйозних бонусів. Та й статус міста КХЛ в IIHF сприймається дуже позитивно.

Чи потрібно це нам? Спортивна складова

Мабуть чимало скептиків запитають чи потрібний нам взагалі цей чемпіонат. Відповідь однозначна – ще й як потрібен!

З точки зору бажання вийти до еліти світового хокею підтримка своїх уболівальників може стати одним із вирішальних факторів. Плюс не будемо забувати і про наміри України організувати чемпіонат у вищому дивізіоні. З цього боку не можна пропускати ще один сезон без організації серйозних турнірів. Чим більше команд будуть знати, що ми можемо проводити чемпіонати на найвищому рівні, тим більше голосів ми отримаємо під час голосування.

Отримання права на організацію змагання має суттєве значення і для хокейного клубу «Донбас». Якщо вже IIHF довірить Україні свій другий за важливістю турнір, то президент КХЛ та колишній член Ради IIHF Олександр Медведєв більше не буде робити заяв що розробки версії календаря чемпіонату без «Донбасу». Ніхто ж не повірить, що в одному місті можна проводити чемпіонат світу, проте не можна проводити матчі чемпіонату КХЛ.

Тому чемпіонат цей потрібен всьому українському хокею. Зараз більше ніж будь-коли.

Чи потрібно це нам? Соціальна складова

Перейдемо від спортивної складової до соціальної. Єднання вболівальників під час футбольних матчів показує настрій суспільства. Можливо, хокей це не та річ, яка об’єднає країну в широкому значенні цього слова. Проте хокей точно здатен зблизити людей. Адже прибічники демократії та соціалізму, унітарності та федералізації, вчені та робітники, мешканці сходу та заходу будуть разом сидіти на трибунах чи біля екранів телевізорів та гаряче підтримувати ОДНУ КОМАНДУ – національну збірну команду України.

А щодо інших команд, то представники Італії, Казахстану, Польщі та Угорщини вже бували в Донецьку і знають, що тут вони не почують слово «ні». Знають, що все буде на найвищому рівні, знають, що їхні думки будуть спрямовані лише на хокейний майданчик, бо решта питань будуть вирішені.

Замість P.S.

Тримаючи руку на пульсі кулуарних розмов, можу сказати, що до заявки України ставляться з певною пересторогою. І тут читається політика.

То чому б не прийняти політичне рішення і не надати Україні можливість провести чемпіонат? Ось вона – реальна допомога міжнародної спільноти, на справі, не на словах. Говорите про зближення людей? То дайте нам шанс їх зблизити, створивши оазис свята та радощів!

Якщо біля «Мінськ-Арени» зі сльозами радощів на очах та щирими посмішками обіймалися вболівальники у светрах збірних Білорусі та США, то що говорити про представників однієї нації?

Великій Україні – великий хокей!

Комментарии 0

Новости партнеров
http://inv-nets.admixer.net/dsp.aspx?rct=3&zone=f6c8cbbf-096b-4b28-b07e-757ff9e5f637&zoneInt=116§=111&site=111&rnd=210901299
Новости партнеров