Маленький гвинтік, фанат путіна, любитель (не)російської кухні і гомофоб. Хто ці четверо гравців БіГ у чемпіонаті росії

Вже післязавтра збірна України проведе матч плей-оф відбору на чемпіонат Європи. На кону гри з Боснією і Герцеговиною стоїть надзвичайно багато.

Команда, що переможе, зустрінеться з сильнішим у парі Ізраїль – Ісландія за путівку на Євро-2024. Поразка – взагалі не варіант.

Але в цій зустрічі, насправді, є й додаткова мотивація. Пов’язана вона з тим, кого у свою команду викликав головний тренер наших суперників Саво Мілошевич.

Разом з Едіном Джеко, Міралемом П’яничем та Раде Круничем, визнаними майстрами справи, є четверо гравців з чемпіонату росії.

І огиду викликає не тільки факт того, що вони обрали для продовження своєї кар’єри терористичну країну, а й їхні висловлювання та вчинки.

Найменше часу на московщині грає Саїд Гамулич. Йому вистачило розуму перейти в локомотив в це зимове трансферне вікно.

Центральний нападник першу частину сезону провів у Вітессі і забив аж 1 м’яч у 13 зустрічах ультрарезультативної Ередивізі.

Найголовніший хайлайт його кар’єри – Гамулич був серед тих гравців Тулузи, які відмовилися брати участь в акції проти гомофобії. В результаті, команда виключила його з заявки на той матч.

Якось й не дивно, що гравець з такими цінностями зараз виступає на росії.

Bekyk hierdie plasing op Instagram

'n Plasing gedeel deur Said Hamulic (@hamulic10)

Також геть не дивно побачити команду, в якій виступає ще один боснієць. крилья совєтов притягують дивних персонажів, так, дмитро дмитрий іванісеня?

Амар Рахманович – атакувальний півзахисник, який також переїхав на росію вже після початку повномасштабного вторгнення. Переїхав з турецької Коньї в Самару…

Сказав, що йому не вистачало нових викликів. І при цьому сам зізнається, що футбол у Туреччині вищого рівня, ніж на болотах. Яка тоді логіка переходу?

Рахманович – один з тих, на чиє життя безпосередньо вплинула війна у Боснії:

«Мої батьки втекли від війни в Німеччину. Там я й народився, поруч зі Штутгартом. Мій тато працював у ресторані, мама – прибиральницею в школі. Вони розповідали, наскільки це все було важко: влаштуватися в новій країні, вчити мову.

Пощастило, що скоро ми повернулися в Боснію і зажили нормальним життям. Нашу Тузлу бойові дії особливо не зачепили. Не порівняти з тим, що коїлося у Сараєво».

Але при цьому він не проти грати в країні, в якої руки по лікті в крові. Ще й відзначається ось такими цитатами:

«Російська культура близька для мене, жодних проблем. Кажу всім: «Братан!»

«Мені казали, що політична ситуація змусила багатьох поїхати з чемпіонату росії. А мені тут подобається».

«30 років була Югославія і жодних розбіжностей моя сім’я не бачила».

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Amar Rahmanovic (@amkecc)

Ну і, звісно, Рахманович з радістю зіграв би проти збірної росії…

А чому ні? Знаю, що наші збірні мали зустрітися восени, були перемовини. Не маю ні найменшого уявлення, що зрештою завадило.

Ти читав пояснення П’янича та Джеко? Розумієш їхні аргументи?

Едін та його сім’я пройшли через війну. Це залишило слід, не могло не позначитися на їхніх почуттях. Я хотів би, щоб всі були зосереджені на футболі, а не на тому, що відбувається довкола. Як я можу вплинути на ситуацію, змінити її?

Маленький гвінтік. Дійсно, російська культура йому надзвичайно близька.

І залишилася ще пара гравців з оренбургу. Іван Башич став його гравцем влітку 2022-го. І ось як він описує свою радість від переїзду в країну, що вбивала і продовжує вбивати мирне населення своїх сусідів:

«Мені зателефонував агент і запитав, що я думаю. «Що думаю? Та це просто чудово». Я прийняв пропозицію і це був правильний вибір. Правда, мої батьки не дуже зраділи, для них це був стрес.

Вони казали, що їду далеко, що в росії не найспокійніша обстановка, бла-бла. Але я їм пояснив, що там не страшно, що я не боюся їхати туди. Взагалі в росії почуваю себе чудово. Можливо залишуся тут до кінця кар’єри.

Чи хотів би отримати російській паспорт? Я капітан молодіжки Боснії (на той момент), перебуваю за один крок до гри за першу збірну (дебютував проти Словаччини 1:2). До того ж, у мене ще й є хорватський паспорт. Але хто знає, що може відбутися в майбутньому».

«Мені подобається майже вся їжа російської кухні. Вона схожа на нашу. Тільки борщ взагалі не зайшов. Найбільше сподобалися сирники, у нас такого немає, вперше їх спробував».

Звісно йому не міг сподобатися борщ в росії, але справжнього українського Башич і не заслуговує скуштувати. Ну і так, сирники також геть не російська кухня. Чергова річ, яку росіяни вкрали і намагаються привласнити.

І наостанок головний русофіл з цих чотирьох. Партнер Башича по оренбургу Ренато Гойкович, який матч з Україною пропустить через дискваліфікацію.

Він живе в росії з 2020-го і після початку повномасштабного вторгнення вирішив залишитися тут, бути дотичним до країни, котра розв’язала найбільш кровопролитну війну у Європі з часів Другої світової.

«У мене не було думок про призупинення контракту. Я поважаю оренбург. Ці люди не точно не винні в тому, що відбувається. Були ті, хто питав у мене чому я не залишився. Але це моє рішення».

«Якщо я граю тут, було б непогано отримати паспорт. Життя з російським громадянством стане легше.

Мені тут подобається, почуваю себе щасливим, всього вистачає. Залишився б тут до кінця кар’єри».

Звісно, для такого персонажа головний герой – владімір владіміровіч:

«Знав про нього ще до приїзду в росію. Це одна з найсильніших країн світу, а він один з найсильніших президентів світу. Про нього пишуть скрізь кожного дня.

Чи дивлюся я місцеве телебачення? Рідко. Але, буває, вмикаю «росію 1», кілька разів дивився «вєсти». Нормальна передача, не знаю обманюють там чи ні.

Але взагалі намагаюся звертати менше уваги на новини і більше фокусуватися на футболі. Коли починаю читати, що когось там в москві чи оренбурзі вбили, то починаю нервувати, в голові з’являються всілякі думки, я втрачаю енергію.

Для себе вирішив не читати інформацію про те, що відбувається в росії. Тоді мені легше».

Дивно, все так подобається в росії, хоче стати громадянином великої країни з величним президентом, але геть не цікавиться про те, що в цій країні відбувається. Не хоче, бідолашний, засмучуватися.

Його бажання полягають лише в тому, щоб отримувати кеш і вперто повторювати, що футбол поза політикою і він не винен в «собитіях в Україні». Звісно ж він не називає це війною.

Грати в росії – це ганьба для будь-якого адекватного футболіста. Але, як ми бачимо, ці четверо з Боснії і Герцеговини навряд є адекватними. Таким не місце на Євро.