Тренер спортивної пари Голіченко і Даренскій: «Жодного скандалу за півтора року»
більше 3 років тому
Срібло торішнього чемпіонату України Софія Голіченко і Артем Даренскій на початку грудня обміняли на золото. Правда, суперників в боротьбі за нього у підопічних Лілії Батутіной не було.
Єдина спортивна пара Віолетта Сєрова і Іван Хобта, Яка могла скласти конкуренцію представникам Дніпра, змушена була відмовитися від участі в змаганнях через проблеми зі здоров'ям. Втім, навіть якщо б киянам вдалося захистити чемпіонський титул, в силу віку претендувати на путівку на чемпіонат Європи і Олімпіаду, вони не могли.
Те, що з'явилася боєздатна спортивна пара, це вже велика удача для українського фігурного катання, останнім часом не багатого кадрами: в Пхенчхан чотири роки тому нам і зовсім нікого було відправити.
Голіченко і Даренскій, варто відзначити, катаються разом лише з травня минулого року - і прогресують на очах, буквально з кожним стартом покращуючи свої особисті рекорди. Нехай завоювати олімпійську путівку на вересневому «Небельхорн трофі» їм не вдалося, у них є реальний шанс все-таки дебютувати на Іграх в Пекіні-2022.
Україна має ліцензії в інших трьох видах і в міжнародному рейтингу займає місце, яке дозволяє розраховувати на участь в командному турнірі, що тягне за собою додаткову квоту в парному катанні. Правда, потрібно дочекатися офіційного підтвердження, оскільки існує чисто теоретична ймовірність, що в умовних танцях якась з країн, а то і дві, відмовляться від своїх квот і тоді одна з команд, яка знаходиться вище нас в рейтингу (а таких сім) отримає відсутню третю квоту і, відповідно, потіснить нас з займаної на даний момент останньої прохідної десятої позиції.
Втім, самі фігуристи в ці підрахунки не заглиблюються, вважаючи за краще зосередитися на роботі, як розповіла в інтерв'ю XSPORT.ua їх тренер Лілія Батутіна.
Мірки для олімпійської екіпіровки у нас взяли, але від нас тут нічого не залежить. - каже Лілія Олександрівна. - Тому зосереджуємося на найближчій мети - чемпіонаті Європи, який пройде 10-16 січня в Талліні.
Проблеми почалися, коли ми повернулися в Дніпро після чемпіонату України. Першою захворіла Соня. Ми думали, що це застуда або щось вірусне. Все проходило в досить легкій формі, трохи турбувало горло і температура 37°C Через тиждень ті ж симптоми з'явилися у мене. У Артема навіть нездужання не було. Але потім ми здали тести. І ось тут нас чекав неприємний сюрприз. У Соні тест вже нічого не показав, тому що, мабуть, час минув, а у мене і у Артема виявилася тільки початкова стадія. Слава богу, пройшло без ускладнень. Але від участі в чемпіонаті світу довелося відмовитися. Прикро, звичайно, тому що в принципі на момент від'їзду ми були в хорошій формі. І якби хоча б у мене однією знайшли ковід, то хлопці могли б полетіти в Стокгольм самі в складі збірної України. А так у нас не залишалося вибору.
Підготовка до нового сезону проходила без форс-мажорів?
Так, якщо не брати до уваги розморожування в Дніпрі. На ковзанці, де ми весь час тренуємося, трапилася технічна поломка. Так що нам довелося на час переїхати до Києва. Спасибо большое, нас тут дуже добре прийняли і дали можливість підготуватися до Оберстдорф.
Вашим підопічним не позаздриш, перший міжнародний старт у спільній кар'єрі і відразу ж олімпійський відбірковий турнір «Небельхорн трофі». Наскільки складно було впоратися з цією відповідальністю?
З точки зору психології хлопці досить стійкі. Легке хвилювання природно було присутнє, але не більше, коліна не трусилися. По крайней мере, я не помітила у них будь-якого переляку в Оберстдорфі. Єдине, гори позначалися. Артему важко було їхати. Соні простіше, їй же підйоми робити не треба. В принципі, вони зі своїми програмами впоралися непогано. Просто потрібно розуміти, що змагатися довелося з майстернями парами. Соня і Артем адже ще два роки могли кататися по юніорам. Але так як у нас в країні немає іншої сеньйорской пари, ми вирішили відразу ж почати виступати по дорослим.
У вашої пари було три міжнародних старту до чемпіонату України. Як оціните їх катання там?
Крім Небельхорна ми ще стали п'ятими в Будапешті і шостими на Меморіалі Дениса Тена, і при цьому кожен наступний старт за балами і елементам був кроком вперед в порівнянні з попереднім. У Казахстані взагалі були чисті прокати. Техмініум хлопці виконали ще в Оберстдорфе. Так що балів нам вистачає і на чемпіонат світу, і тим більше на Європу.
Які зміни вносили в програми в порівнянні з минулим сезоном?
У короткій поставили викид риттбергер замість сальхова. Всі викиди у нас потрійні і роблять їх хлопці досить стабільно. Ускладнили підйоми, тепер вони все четвертого рівня. Підкрут стали виконувати краще. Єдине, не змогли показати свій максимальний набір на чемпіонаті України. Ми вже в Казахстані каталися на знеболюючих, точніше Соня. У неї виникли проблеми зі спиною, вона зараз проходить лікування, і щоб не порушити його ми їхали акуратненько, обмежившись подвійними. Працювали в щадному режимі, щоб не спровокувати загострення, адже попереду дуже важливі турніри.
У минулому сезоні у вас було всього два старти і обидва в Україні. Цілком логічним виглядав крок залишити обидві програми, але ви все-таки вирішили поміняти коротку, чому?
Стара коротка була дуже простенької, у нас практично не було часу, щоб її поставити. Хлопці на той момент в принципі тільки скочувалися. Соня в парі толком не каталася до цього. Дуже складна була робота в плані розучування елементів, не до програми було. Нова коротка трохи складніше і по темпу, і по постановці. Довільну в принципі поміняти складніше, та й не було сенсу. Адже торішня і мені, і хлопцям подобається, вона вийшла тематична «Люди в чорному».
Саундтрек до фільму «Піна» в світі фігурного катання відомим став завдяки уродженці України Олені Савченко ще в пору її виступів з Робіном Шолкова за Німеччину. Переглядали програму, яка принесла їм не одну золоту медаль в сезоні 2011/12?
Ні, я в принципі намагаюся цього не робити, тобто не переглядаю програми під музику, яку збираюся використовувати для своїх спортсменів, щоб не повторюватися.
У плані катання ваші учні впевнено прогресують, чи означає це, що вони ладнають між собою, та й у вас у взаєморозумінні з ними все добре?
У мене з ними немає ніяких проблем, вони обидва дуже спокійні. За півтора року, що ми працюємо разом, у нас не було жодного скандалу, ні у них між собою, ні у мене, як у тренера, з ними. Тренування проходять досить весело, на позитиві, так що в цьому плані нам всім дуже пощастило. Які хлопці в житті? Не особливо гіперактивні, між тренуваннями в основному в телефоні сидять, це у нас командне. (Сміється).
Соні тільки в листопаді виповнилося 17, але ж їй для продовження кар'єри в парі з Артемом довелося переїхати з Києва в Дніпро. Вона легко освоїлася в чужому місті?
Так, і їй подобається в Дніпрі. Періодично до неї приїжджають то мама, то тато, але іноді і сама залишається. Все-таки дівчинка вже досить доросла. На тренування вони з Артемом приїжджають разом і їдуть теж. Загалом, ми їй у всьому намагаємося допомогти. Знайшли репетиторів. Вона в цьому році закінчує школу, готується до ЗНО.
Чи не скаржиться, що важко поєднувати тренування і навчання?
На тренування вона точно не скаржиться, а ось на український і математику скаржиться дуже. (Сміється). Але з нею займаються професіонали, так що сподіваюся все буде в порядку.
Анна САВЧИК для XSPORT.ua