«Було би справедливо прийняти чемпіонат Європи на відбудованій після обстрілів арені». Плотницький – про успіх на ЧС-2022, команду та шлях до Олімпіади

Збірна України досягла найкращого результату в історії на чемпіонатах світу. На ЧС-2022 українці в 1/4 фіналу поступилися збірній Словенії (1:3) та її 11-м тисячам вболівальників.

Після вдалого виступу на планетарній першості XSPORT взяв розгорнутий коментар у капітана національної команди Олега Плотницького.

Чвертьфінал чемпіонат світу-2022 – для України це сенсація?

Я не думаю, що це сенсація. Ми дуже добре підготувалися, досить давно граємо разом. Не можу сказати, що збірна якось мінялася. Гравці ті самі на протязі п’яти років. Досягали того щоб ми потрапили туди піднімалися у рейтингу. Дуже багато ігор зіграли разом – як в Золотій Євролізі, так і на чемпіонаті Європи. Я можу сказати тільки, що ми не думали, що так добре гра може скластися для нас проти Нідерландів.

11 тисяч було… Звичайно, трошки тиснуло десь. Можливо, збивало концентрацію, додавало більше енергії Словенії. Мабуть, через це вони і виграли. Для мене це звичайно (атмосфера). Не можу сказати, що для мене щось нове. 11 (тисяч) добре, у нас в Італії десь 5-6 тисяч в середньому. Зали завжди заповнені, шуму стільки ж. Просто в Італії більше підтримують мою команду (посміхається).

Мені було звично до цього. Я люблю таку атмосферу, грати за такої підтримки. Це додає енергії, емоцій. Гра стає набагато красивіше, ніж коли ти граєш у напівпустому залі. Мені сподобалося, було реально круто.

Я не можу сказати, що заміна (Тончека Штерна на Рока Можича) щось змінила. Більше атмосфера – вболівальники гнали словенців вперед, не давали їм зупинитися. Хоча ми провели досить впевнений перший сет, і друга партію у нас була дуже добра. Але за рахунок того, що зал тебе підтримує, ти набираєшся енергії і входиш в якийсь кураж. За рахунок цього виграєш, це нормально. Я думаю, що в Польщі їм буде трохи складніше з цим.

Я не думаю, що Можич щось змінив. Так, забив, що йому давали. Подавав, приймав, але не можу сказати, що дуже змінило хід гри на їхню користь, що вийшов якийсь джокер. Він не додав чогось, до чого ми не були готові. Тому я думаю, що ця перемога була за рахунок атмосфери, шалено за них вболівали, гнали вперед. Важко було би не грати добре в такій атмосфері.

Згадуючи старт ЧС-2022 догравальник «Перуджі» заявив, що якби українці у матчі зі збірною Сербії показали гру, як в наступних виступах, то все також завершилося б у трьох сетах. Але є один нюанс:

Якби ми подавали в матчі з Сербією, як з Нідерландами, там було б 3:0 просто. Півтори години максимум з душем і ми закінчили би ту гру. Це реально нічого там такого. Це було б закономірно. Але перша гра завжди для нас нервова тема. Десь щось намагаємося зробити те, що не треба робити, припускаємося таких помилок дитячих. І доводиться за них платити тим, що ми програємо ігри або партії.

Подача у чоловічому волейболі – один з найважливіших елементів. Плотницький після п’яти матчі у Глівіце та Любляні настріляв 18 ейсів і лідирує за цим показником. Публіка неоднозначно відноситься до помилок при введені м’яча в гру – Олег відповів:

На рахунок командної подачі. Бачив, багато писали, що купа помилок (при введені м’яча в гру). Але не було інших варіантів. У нас досить гарний блок, ми непогано відпрацювали в захисті. Якщо ти подаватимеш прості подачі, віддавати м’яч супернику, то результату великого не очікуй.

Доводилося ризикувати, і мені здається, що у багатьох моментах наші спроби ризикувати та вибивати суперника з прийому давали нам великі плюси. Ми краще грали на блоці та в захисті, це було легше. По-друге, ми дуже добре знімалися з подачі з Нідерландами, останні ігри в групі, перша партія зі Словенією. І решта три ми теж непогано зіграли. Треба ризикувати на подачі. Якщо в тебе є зйом, ти не даєш робити супернику серію, то чому ти не можеш ризикнути.

Згадуючи кінець четвертого зі збірною Словенії, капітан заявив, що не відчуває додаткового тиску, коли йде за 9-метрову лінію у вирішальні моменти. Та заявив, якби господарям майданчику не допоміг трос, то їм було би не солодко:

В вирішальні моменти на подачі збиратися для мене вже не важко, я часто буваю в таких ситуаціях. Плюс, я думаю, я записав собі в актив останній сезон в «Перуджі». Так, я мало грав, але досить часто виходив на подачі в кінцівках партій. Колись виходило, колись ні. Тому це не є чимось незвичним, я так само подаю за рахунку 0:0 або на останній подачі. Можливо, остання навіть буде трошки краща.

Тим більше, ти до того два ейси подав. Немає чого боятися. Навіть, якщо ти помилишся, ну, ти зробив максимум. Це точно не була така помилка що: «Ай все, досить. Бах». Закрив очі і втулив з усієї моці. Там була своя ідея, трошечки не вийшло виконати. Допомогла сітка. Якби не торкання сітки, пацани би думали, що робити далі. Було би 24:24, а далі було б легше нам. Сили на п’яту партію, на ще дві подачі були – це 100 %. Просто фортуна, їм пощастило більше.

Другий виступ в історії на чемпіонаті світу – уже достатньо для того, аби відчувати додатковий тиск. А виступ під час повномасштабної війни в твоїй країні ще додає градусу напруги. Але Плотницький завірив, що команда черпала тільки мотивацію від таких обставин:

Здається, ми максимально було мотивовані, щоб зіграти краще. На перше місце вийшло зіграти для країни, за Україну. Показати, що є волейбол. Навіть під час війни наша країна на спортивній арені може показувати гарні результати. Тому ці, скажімо так, індивідуальні бажання відійшли на другий план. Повністю всі, мені здається, залишили все на майданчику, щоб показати гарний результат. Мені здається, нам це вдалося і нікому не має бути соромно.

Чи вдасться розвинути успіх? По-перше, все буде залежати від організації. На першому плані для всієї країни зараз – виграти війну, забрати всі свої території. А далі вже відбудовувати всю інфраструктуру, будинки, а поті братися за спорт.

Якщо цей склад залишиться, є великі перспективи. Досить гарне майбутнє може бути. Досить давно ми граємо (разом), показали на чемпіонаті світу, що все вийде, якщо чогось хочеш. Тільки треба за це боротися. В один день це до тебе приходить. Цей склад ще може дати гарний результат – це 100 %. Знову ж таки, у нас є Золота Євроліга, яку потрібно виграти. В якій ми завжди доходимо до кінцівки і десь чогось не вистачає. Плюс є чемпіонат Європи в наступному році.

Після цього ЧС всі зрозуміли, що ми можемо грати проти топзбірних, топгравців. Можемо їх закривати та відправляти додому. Нав’язувати свою гру і у нас буде більше впевненості в своїх силах. Мені здається, що від цього якість гри поміняється в кращу сторону. На 100% впевнений, що цей склад ще пошумить десь.

Гравець відзначив, що поступовий прогрес збірною розпочався після зміни керівництва у ФВУ та приходу нового головного тренера:

Дивіться, першочергово, коли прийшов Михайло Мельник (президент ФВУ), прийшов Угіс Крастіньш (головний тренер) в збірну, це було так поступово. Ми були в Євролізі, потім в Золотій Євролізі ми вже граємо постійно.

Потім була ціль потрапити на чемпіонат Європи – ми це зробили. Показали два рази досить гарні результати. Звісно ж, потім була ціль потрапити на чемпіонат світу – вона виконана. І результат суперовий. Наступна ціль – тільки Олімпіада.

На рахунок наших шансів. Мені здається, що вони досить великі. Знову ж таки, це все буде залежати від того, як це буде організовано. Як в нас, гравців, в якому будемо стані, так само і організація підготовки. В таких дрібницях це дуже важливо. Команда показала, що є майстерність, є ким грати та вигравати. Тому потрібно десь буде рости в цьому плані. Підготовлювати себе краще, як професіонали відноситися ще більше до ігор за збірну. Плюс і федерація наша отримала багато уваги зі сторони олімпійських комітетів, Міністерства та всіх інших, хто допомагає це все організовувати.

Тому буде теж легше, і мені здається, що реально потрапити на Олімпійські ігри. Це не легко, дуже важко, але варіанти і шанси є, з ким це робити також є. Ми максимально все маємо. Як каже Ілля Ковальов: «Залишилося тільки зробити». Все знаємо, все можемо, але треба зробити.

Незважаючи на події в Україні, українським вболівальникам все ж вдалося підтримати команду у найважливіші моменти. Плотницький високо оцінює та вдячний за такий інтерес до збірної:

Така підтримка 100-відсотково додає енергії. Плюс, в будь-якому випадку, тобі трошечки стає комфортніше грати. Ви тут не одні, є люди, які за вас вболівають, ці люди з вашої країни, земляки. Можливо, до когось друзі приїжджали. На таких турнірах це завжди дуже важливо, бачити український прапор, чути людей з України, які тебе підтримують на протязі всього турніру. Це 100 % величезний плюс, який додає тобі енергії і тільки позитивні емоції.

За весь час турніру чемпіонату світу до нас більше звернули уваги. Я гадаю, якби не було війни в країні, інтересу було би ще більше. Десь вище в рейтингу цікавих, позитивних новин. Тому що всі розуміють, що більше ми слідкуємо за тим, де і як проходить війна. Де наші території ми повертаємо собі назад, де що трапляється.

В загальному, за чемпіонат світу на нас більше звернули уваги як журналісти, так і звичайні люди. Це гарний плюс для нашого волейболу.

На чемпіонаті світу-2022 більша увага була до країни. Кожна розмова з будь-якою людиною, знаєш ти її чи ні, знайомий чи незнайомець, просто людина з трибуни. Все розпочиналося тим, що першим питанням було: «Як в країні? Трошки легше, не легше, які є новини?». Величезна увага для нашої країни зараз.

В бесіді з XSPORT президент ФВУ Михайло Мельник заявив, що Україна все ж не прийме чемпіонат Європи-2023. Голова Федерації волейболу України повідомив, що на майбутній єврофорум, який пройде у 2025 році, Україна є ймовірним кандидатом на проведення щонайменше групового етапу:

Якщо ми зможемо зіграти на чемпіонаті Європи вдома, це буде великий плюс для українського волейболу. В України більше людей про це дізнається. Та це також залежить від того, як зробити рекламу для змагань. В будь-якому випадку, це буде плюс. Вийде це зробити чи ні – це більше питання до організаторів. Навіть за час цього турніру я бачив багато коментарів типу: «Я ніколи не дивився волейбол. От зайшов, подивився, супер. Тепер сиджу другу гру підряд дивлюся». І це під час війни…

В такій складній ситуації наш вид спорту набирає популярність. Я думаю, що в мирний час, коли все буде добре, це 100 % дасть великий плюс українському волейболу. Головне, що це буде в Україні, підштовхне до розвитку волейбол. Можливо, спонсори побачать нас більше, держава зверне увагу. Зараз про увагу (під час війни від держави) навіть не має сенсу думати. Але потім, коли ми виграємо, все відбудуємо… То тоді можливо щось зміниться.

Щодо арени на потенційний Євроволей-2025 Плотницький хоче додати події цінності з емоційної точки зору. Олег заявив, що доречніше було би приймати у Україні матчі на відбудованій після рашистських обстрілів арені. Одразу згадуються спорткомплекси у Харкові та Сєвєродонецьку:

Мені здається, якщо взяти по-розумному, було би круто і дуже добре за рахунок того, що ми маємо проводити груповий етап чемпіонату Європи, можна було би відбудувати якусь із арен, яку розбомбили під час війни.

Звісно, якби цього не було, краще було би зіграти десь в центрі України. Щоб людям було легше дістатися. Але після війни, я думаю, що правильніше було би за рахунок цього відбудувати одну, а можливо дві арени. Було би круто. Не важливо, у якому місті. Це можуть обирати організатори, федерація – хто цим має займатися. Якщо є такий шанс. Тому що я думаю, що Міжнародна федерація може допомогти в цьому плані. І це було би набагато краще для нашої країни, легше фінансово. Тільки такий розвиток подій мені здається був би (кращим)…

У будь-якому випадку, де би ми не грали, добре зіграти вдома, але, якщо є якась можливість, треба використовувати її по-максимуму.

Олег пов’язує останні успіхи з головним тренером збірної України, який її і будував – Угісом Крастіньшем:

Я думаю, що коли Крастіньш прийшов, гра почала мінятися. Сама ідея гри почала змінюватися, команда почала змінюватися, цілі команди та гравців. Мені здається, якщо Угіса від нас забрати, ми повернемося на декілька років назад. Це моя думка. Він знайшов підхід до кожного гравця, зробив одну добротну команду, яка вміє битися один за одного. Це найголовніше. Найбільший його результат – що ми вміємо грати один за одного, це величезний плюс.

Дуже великий вклад його у український волейбол, всі результати, які зараз пов’язані з українським волейболом. Поки я не бачу, кого можна запросити на його місце. Навіть, якщо ми беремо тренерів з інших країн. Ми просто відійдемо назад, і тому чи іншому тренера доведеться знову вивчати кожного. І на це піде не один рік.

Щодо стилю роботи Крастіньша:

Мені здається, що Крастіньш прийшов як тренер з європейським підходом. Але зрозумів, що він так тут працювати не може (сміється). Бо деколи треба вставляти цим пацанам, і добряче. Тому його стиль трохи змінився, став українсько-європейським. Знаєте, в таких іграх багато чого не підкажеш. Ти можеш щось сказати на два-три очка. Немає багато підказок – ми їх розібрали, в таких іграх ніхто нічого нового не робить.

Все роблять так само, як і перед цим. Тому в таких іграх треба більше заряджати команду. Можливо, хтось поплив, зробив кілька підряд помилок, починаються якісь думки… Тут треба більше підняти йому настрій, змотивувати, додати впевненості. Сказати, що все окей, буває з кожним. Сьогодні ти, через 5 хвилин інший буде. Тому так, Угіс більше мотивує. Навіть не так. Тримає команду сконцентрованою. Є кілька технічних чи тактичних підказок. Але нам, як гравцям, краще, коли нас тримають в одному кулаці, сконцентрованими.

Бо технічно та фізично ми готові, а психологічно на таких турнірах і з такими трибунами важче грати. Техніка нікуди не пропаде, а от головою можна трошки загубитися.

І наостанок Плотницький окремо подякував Збройним Силам України, без яких виступ команди на чемпіонаті світу-2022 взагалі був би неможливим:

Мені хочеться сказати дякую усім, хто захищає нашу країну і дозволив нам взяти участь у цьому чемпіонаті світу. Наша головна перемога ще попереду, вона 100 % буде за нами. Далі вже може будуть і кращі результати. Щодо чемпіонат світу можу сказати, що ми залишили все на майданчику, з кожною грою ми намагались подарувати хоча б трошечки радість людям, які знаходяться в Україні, захищають нашу країну.

Я сподіваюся, що це вдалось. Хоча б на якусь мить. Дякую велике всім за підтримку. Вона була дуже шаленою і відчувалася як ніколи. Це додавало енергії, мотивації для перемог. Далі буде більше.

Текстову версію розмови зі зв’язуючим національної команди Віталієм Щитковим очікуйте найближчими днями.