Енвер Аблаєв: «З огляду на війну, наша держава робить для спорту все по максимуму»

Представники українських зимових видів спорту розпочали підготовку до наступного сезону завчасно. На початку літа спільними зусиллями Міжнародного олімпійського комітету, Національного олімпійського комітету України та американського штату Юта була запроваджена спеціальна програма для українських «зимників», в рамках якої спортсмени відправились до Солт-Лейк-Сіті, де працювали останні три місяці.

Одними з тих, хто готувався до сезону були представники лижного фрістайлу. Після повернення команди до дому ми зв’язались з головним тренером збірної України Енвером Аблаєвим, який нам детально розповів про організацію цього збору, його перебіг, відношення до українців в США, підтримку державою спорту в військовий час, плани Олександра Абраменка та багато іншого.

фото - Ski Federation of Ukraine

Енвер, ваша команда, як і інші представники зимових видів спорту декілька місяців перебували в США на великому зборі. Розкажіть, як ви взагалі дізнались про цю можливість?

Так, і справді, це був для нас довгий і тривалий збір. Він був організований НОК України та МОК спільно з Олімпійським комітетом США, а також штатом Юта. Наскільки я знаю, вони (НОК) зв’язалися з нашою Федерацією, та направили лист з запитанням, чи бажаємо ми взяти участь у тренувальному зборі. Там було сказано, що нас запрошують американці, і вони все оплачують. Звичайно, я погодився, адже в них там одна з найкращих баз у світі.

Ми склали список спортсменів, які можуть поїхати. Приблизно за місяць прийшов лист-відповідь, що все було погоджено американською стороною. Потім ми приступили до оформлення віз в США. Ми поїхали в Братиславу на співбесіду та отримали візи, а 12 червня виїхали на збори.

Розкажіть про ваше перебування на базі. Як був налаштований тренувальний процес?

Все, що нам запропонували та дали було чудове: база, проживання біля бази в апартаментах з кухнею, дім для мене та тренера. Дуже добре, що у такий складний час у нас з’явилась можливість вивезти наших молодих спортсменів на збори, що вони змогли потренуватися та додати у своїй майстерності за цей період.

В тренерському колективі у нас все чудово. Кожний знає свою справу та трудиться на найвищому рівні. У нас програма була розрахована до третього серпня і ми збиралися повернутися цього числа, але головний тренер американців запропонував нам залишитись до кінця серпня, адже в них мали відбутись певні змагання. Я був не проти залишитись, проте сказав, що ми зможемо це зробити якщо вони закриють фінансові питання. І йому вдалось узгодити цей момент: нам виділили додаткові кошти з «Фонду солідарності» і ми продовжили збір до кінця літа.

А як виглядає сама база, де ви тренувались?

Тренувальний процес проходив у Парк-Сіті, на базі олімпійської підготовки для збірних команд США. Там великий комплекс для підготовки спортсменів різних зимових видів спорту: бобслею, фристайлу, акробатики, могулу, слоупстайлу. Тренування в нас проходили на трампліні для стрибків у воду.

Також американська сторона надала нам свою залу, де тренуються їхні спортсмени. В цьому залі ми могли тренуватися на батуті, проходити загально-фізичну підготовку та працювати на акробатичній доріжці.

Українці на зборі у США / фото - Ski Federation of Ukraine

Оскільки це й справді був тривалий збір, ми періодично кудись виїжджали. Наприклад, американці організували нам виїзд в Солт-Лейк-Сіті на воєнну авіабазу США, яка вважається одною з найкрупніших по ремонту та експлуатації їхніх літаків. Виїзд тривав увесь день. Подивилася їхнє авіашоу, там були представлені нові та сучасні винищувачі, гвинтокрили.

Я розділив сам збір на два етапи, а через те, що він потім був продовжений до кінця серпня, ми між цими етапами зробили перерву на тиждень. Я відпустив команду по їх справам, а з наймолодшими спортсменами ми разом їздили на каньйони, на два дні з’їздили до Сан-Дієго. Вся наша подорож проходила на автівках, тому ми робили зупинки у різних готелях. Повернулися за п’ять днів, ще день в нас був на відпочинок та наступного дня ми вже повернулися до тренувань.

Останні два тижні було складно виконувати якісні стрибки. Такі тривалі збори доволі тяжко проходять, особливо під кінець, адже спортсмени вже не можуть видавати свій максимум. Психологічно важко. Ми не допускаємо зазвичай таких довгих зборів, але, беручи до уваги війну в нашій країні, це була необхідність.

Зараз ми вже повернулись до України. Сподіваюсь, під кінець вересня ми поїдемо закріпити ці стрибки. Думаю, за цей проміжок часу хлопці та дівчата встигнуть відпочити та навіть скучити за тренуваннями. Збираємось вирушити до Швейцарії, в Метменштеттен, це біля Цюриха. Фінансування нам забезпечує Міністерство молоді та спорту України. Якщо все буде добре, то ми зможемо виїхати. На жаль, ми не зможемо поїхати у тому складі, в якому хотілося б. Доводиться обмежуватися тими спортсменами, які  готуються до ЧС в Грузії, Гудаурі.

Енвер, розкажіть як американці ставились до вашої команди та ставляться до українців загалом?

Вони ставляться до нас добре. Багато хто пропонував нам свою допомогу. Коли ми ходили до магазину в нашій олімпійській формі, то люди підходили та питали, чим нам допомогти. Американці казали, що вони дуже переймаються за українців.

Коли на базі проходили різні змагання, то під час оголошення наших спортсменів було овацій та оплесків більше ніж для американських спортсменів. Їхня підтримка відчувалася в усіх планах: моральному та фізичному. У нас була група в месенджері з організаторами, де вони періодично писали, щоб дізнатися чого нам не вистачає, чи, щось нам потрібно ще.

Щодо відношення американців протягом збору, то воно взагалі не змінилося. Їхня гостинність із зустрічі в аеропорту та до від’їзду абсолютно не змінювалась. Ми вилітали 30 серпня, а 29 серпня вони нам організували символічну вечерю – піца-party. Запросили всіх людей, які були залучені до організації наших зборів. Зі сльозами на очах сказали, що будуть сумувати за нами. Зазначили, що якщо ми будемо потребувати допомоги, то можемо звертатися до них.

фото - Ski Federation of Ukraine

В першу чергу я спілкувався з Сергієм Назаровичем Бубкою, адже він був ініціатором організації цього збору, і взагалі всього, що стосується допомоги українським спортсменам під час війни.

Ще я тримав зв'язок з директором Департаменту співпраці з суб’єктами олімпійського руху НОК України Іваном Бондарчуком. Ми з ним розмовляли про наші майбутні плани, щоб зрозуміти чи потрібна буде моїм підопічним допомога НОК. Ми з ним домовились, що коли я приїду до Києва, у мене також буде зустріч з міністром спорту Вадимом Гутцайтом. Я хочу поговорити з усіма, щоб розуміти, на що ми можемо розраховувати й чи взагалі можемо. Також хочу уточнити нюанси щодо кількості людей на зборах, щоб продовжувати готувати їх. Більшість з наших спортсменів вже підійшли до такого рівня, що можуть перемагати. Будемо максимально намагатися зберегти їх.

Хочу ще зауважити, що коли ми приїхали до США, нас зустрічали представники НОК штату Юта. Також якось вони приходили до нас на змаганнях, цікавились у нас, чи ми потребуємо чогось, чи все впорядку. Вони дуже багато зробили для нашої команди, мені вже навіть було незручно, що вони настільки багато робили. Ми були вдячні вже за те, що знаходимось тут, нам особливо більше нічого не було потрібно.

За перші три місяці повномасштабної війни я повністю перемкнувся зі спорту на допомогу військовим. Ми з друзями та колегами дуже багато їздили в різні куточки країни аби привезти необхідні речі, їжу, чи медикаменти. В перші дні після прибуття до США, якщо чесно, мені було важко перемкнутись назад.  Було складно втягнутися, бо 3 місяці ми перебували в Україні, в країні, де йде війна, приїхавши сюди ти бачиш зовсім інше життя – без війни.

Американцям доволі складно зрозуміти, яка у нас ситуація в країні. Картинки по телевізору не передають того, що ти бачиш своїми очима. Не дивлячись на все це, американці дуже сильно допомагають, у них дуже багато зборів для допомоги українцям та Україні. Вони донатять гроші, збирають медикаменти.

Навіть на сьогодні я розумію, що американці не втомилися від війни. Якщо десь в Європі прослідковується тенденція втомленості від війни, то в США такого не має. Як вони почали, так і продовжують допомагати українцям та Україні. Для них це важливо і це дня них тема №1.

Ви сказали про підтримку з боку США, а що скажете про інші країни? Ви як тренер бачите цю підтримку?

Однозначно, дуже гарно бачу. Підтримка світу для нас відчутна. Коли почалась війна багато спортсменів, з якими ми постійно перетинаємось на змаганнях, відгукнулись на наші прохання допомогти і роблять це і досі. Наприклад, в Швейцарії спортсмени організували збір коштів, куди донатили люди з усього світу і потім за ті гроші ми розвозили допомогу по Україні: медикаменти, дитяче харчування, інсулін, та багато іншого. Загалом десь п’ять разів приїжджали необхідні нам речі від них.

У вересні, до речі, вони планують відправити до нас ще один вантаж, я вже попросив Сашу Абраменка дізнатись у трьох сімей з Бучі, в яких були повністю зруйновані будинки, що їм потрібно для відбудовування осель, і ми їм в цьому допоможемо.

До речі, люди, які донатять гроші, питають, чи дійсно доходить допомога, куди потрібно. На жаль, і справді, у нас є нечесні та безвідповідальні люди, які наживаються на горі інших. Це дуже сильно б’є по репутації країни. Коли ми розвозили допомогу, то робили фото та відео-звіти, щоб люди були певні в тому, що допомога доходить.

фото - Ski Federation of Ukraine

З огляду на дуже складну ситуацію, в якій знаходиться Україна, то наша держава робить все для спорту по-максимуму. Я чув, що деякі тренери кажуть, що у їхніх команд чи Федерацій маленьке фінансування, але воно ж і не може бути інакшим. Нам потрібно перемогти ворога, і тоді фінансування зміниться.

Так, особисто нам пощастило, адже коли у нас закінчувався сезон, після чемпіонату світу в  Італії, я домовився з представниками FIS, а також тренером збірної Швейцарії щодо організації тренувального процесу у Швейцарії та проживання там. Багато молодих спортсменів ми залишили у Швейцарії разом з моїм помічником, який керував всім тренувальним процесом там. У них було безкоштовне проживання, тренування, лише питання по їжі закривали батьки. Пізніше FIS частково покрила харчування спортсменів, також допомогло наше Міністерство спорту, яке теж виділило кошти на харчування, та на страховки.

Ви вже повернулись до України, які тепер плани у команди?

Я сказав тренерам, аби хлопці з дівчатами під час відпочинку від зборів все одно не забували мінімально тренуватися в залі, щоб підтримували фізичну форму. А вже 19-20 вересня основні спортсмени поїдуть у Швейцарію на збір.

В цьому сезоні у нас будуть етапи Кубку світу в Фінляндії, Канаді, США та Швейцарії. Головний старт сезону – чемпіонат світу в Грузії. Початок сезону буде десь приблизно в кінці лютого.

До речі, мені телефонували з курорту Рука, це там, де буде відбуватись Кубок світу у Фінляндії, та питали мою думку щодо приїзду збірної росії туди на тренування. Моя думка була така, що заборонити та прийняти рішення за них я не можу, але я проти аби команда рф туди приїздила. Адже увесь світ через них в напруженні і їх ніхто не бажає їх бачити. Кажуть, що їх спортсмени тут ні при чому, але ж вони на змаганнях прославляють свою державу і нагадують про неї. Інші тренери такої ж думки – вони проти присутності росіян у Фінляндії. Хай тренуються у себе та варяться у своїй тарілці, не заважаючи іншим людям спокійно жити та розвиватися.

Після Олімпійських ігор цього року в росії повинні були пройти два етапи Кубку світу. Старт був запланований на 28-29 лютого. Команди приїхали на місце раніше, а 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, і всі команди, які там знаходились, поміняли квитки та полетіли  звідти. Ніхто не виступав на змаганнях.

Сподіваюсь, що росіян не допустять до участі у міжнародних змаганнях. Раніше, до 2014 року, я захоплювався російською легкоатлеткою Ісинбаєвою, але потім, коли вона почала говорити, що «наш царь найкращий у світі», для мене вона померла.

Олександр Абраменко отримує нагороду від Президента України Володимира Зеленського / фото - Ski Federation of Ukraine

Олександр не так давно виїжджав з України за допомоги НОК України для отримання візи в США. Коли ми вже поїхали на збір, він не поїхав з нами, тому що не зміг залишити свою дружину з дитиною.

Він не закінчив кар’єру, Саша відправиться з нами на збір у Швейцарію. Ми розпочнемо підготовку до ЧС, але як воно буде далі - побачимо.

В День Незалежності України вас разом з Олександром було нагороджено Президентом України орденом «За заслуги» II ступеня. Як ви про це дізнались?

Я взагалі не знав, що нагородили й мене також. Я був в США, коли Президент України Володимир Зеленський нагороджував Олександра Абраменка. А потім мені зателефонував Міністр спорту Вадим Гутцайт та привітав з цією подією.  Скажу чесно, це було дуже приємно.