Крізь травми, біль та камбеки: яким був шлях українських медалістів Олімпіади-2024 до нагород?

12 медалей – саме стільки здобули українські спортсмени на Олімпіаді-2024 в Парижі. Вболівальники відразу ж починають рахувати кількість золотих, порівнювати цей результат з попередніми роками та оцінювати, наскільки його можна вважати успішним. Однак не варто забувати, що кожна олімпійська нагорода – це ціла історія та величезний шлях.

Наші чемпіони та призери справді пройшли до своїх нагород просто неймовірний шлях, на якому вистачало проблем, труднощів, нервів та важкої роботи. І сьогодні ми хочемо згадати про кожного з них, щоби показати, якою ціною дістаються олімпійські медалі. 

Нашої єдиної мультимедалістки могло не бути на іграх

Ольга Харлан

Однією з головних українських героїнь цієї Олімпіади стала фехтувальниця Ольга Харлан. Єдина спортсменка, в активі якої на цій Олімпіаді є одразу дві нагороди, бронза в індивідуальній шаблі та золото у командній, за підсумками цих ігор стала володаркою найбільшої кількості олімпійських медалей в історії нашої країни. Харлан показала просто неймовірний виступ, проте згадаймо, як складно їй доводилося боротися за своє право бути присутньою на іграх. 

Ліцензії на Олімпіаду розігрувалися на чемпіонаті світу-2023 у Мілані, і вже в 1/32 фіналу українка після впевненої перемоги над Ганною Смирновою з Росії відмовилася потиснути їй руку. Суперниця влаштувала грандіозний скандал, за підсумками якого досягла дискваліфікації Харлан і, відповідно, позбавила її можливості боротися за путівку до Парижа. 

На щастя, під божевільним тиском громадськості МОК з огляду на унікальність ситуації зробив для Харлан виняток і допустив її до змагань. Однак від однієї думки про те, що через істерику росіянки наша головна зірка Парижа-2024 могла пропустити це свято, стає гидко. 

Непросто було Харлан і на самій Олімпіаді, де її шлях до медалей лежав через неймовірні камбеки. У своєму індивідуальному бронзовому поєдинку вона зуміла відігратися з рахунку 6:11 і зрештою перемогти 15:14, а у командному фіналі змогла перемогти у вирішальному раунді стартуючи з рахунку 37:40, і показавши просто неймовірний характер. 

Неможливо переоцінити значення цього золота і для решти трьох представниць нашої команди, набагато менш титулованих, ніж Харлан. І якщо Аліна Комащук та Олена Кравацька вже мали досвід виступу на Олімпіаді та входили до складу команди, яка брала срібло Ріо-2016, то для Юлії Бакастової це було перше олімпійське та й взагалі перше золото великих турнірів у кар'єрі. 

Тріумф Хижняка після травми та впевнене золото Магучіх

Не менш тернистим був шлях до олімпійського золота нашого Олександра Хижняка. Після образливої поразки у фіналі Токіо-2020 він пообіцяв повернутися за найвищою нагородою, і зрештою свою обіцянку виконав. Заради цього йому довелося змінити вагову категорію з 75 до 80 кілограм, проте нашого чемпіона такі дрібниці не збентежили: він досить успішно виступав у цій вазі та у 2023 році став у ньому переможцем Європейських ігор.  

Повноцінну підготовку Хижняка до Олімпіади зіпсувала травма, через яку він не провів у 2024 році жодного поєдинку до самих ігор, обмежившись лише спарингами. Однак полтавському танку не завадило і це: чотири перемоги – та довгоочікуване олімпійське золото нарешті на шиї нашого чемпіона.

Натомість Ярослава Магучіх здобула свою золоту медаль без особливих пригод: вона просто була найкращою у світі останні кілька років і підтвердила це на іграх у Парижі. Хоча в певний момент чемпіонка все ж таки змусила нас понервуватись, адже з результатом 2 метри важко почуватися в безпеці до останнього стрибка конкурентки.

Подвиги Насібова, реванш Коляденко та фантастичний ривок каноїсток 

Сергій Куліш

Серед наших володарів срібних медалей є люди з неймовірними історіями. І якщо для Сергія Куліша, який посів друге місце у стрільбі з гвинтівки з трьох положень з 50 метрів, все пройшло досить спокійно, то решта наших призерів здобували свої нагороди не без елементів драми.

Дворазовий призер чемпіонатів світу Ілля Ковтун, наприклад, прийшов до своєї першої олімпійської медалі лише з третьої спроби, до цього двічі посідаючи найприкріше четверте місце. Спочатку Ілля залишився з дерев'яною медаллю у багатоборстві, потім у вільних вправах, і лише потім узяв срібло на брусах.

Парвіз Насібов

По-справжньому героїчно видобував свою другу олімпійську медаль поспіль і Парвіз Насібов. Турнір міг закінчитися для нього в першому ж поєдинку: за кілька секунд до кінця сутички 1/8 фіналу українець поступався сербському супернику 1:2, але все ж таки зміг провести переможний прийом на два бали і пройти далі. 

А у вирішальних поєдинках він боровся з величезною гематомою під оком, але все ж таки пройшов цей шлях до кінця, додавши до свого срібла Токіо-2020 ще й срібло Парижа.

Ірина Коляденко, яка здобула в Парижі другу олімпійську медаль у своїй кар'єрі, у свої 25 років взагалі встигла пережити дуже багато: зруйнований будинок, втеча з рідного Ірпеня, окупованого росіянами, та сон у підвалі під російськими бомбардуваннями. На ці ігри вона знову приїхала у статусі претендентки на нагороди і розміняла токійську бронзу на срібло: у півфіналі взяла реванш у киргизки, яка не пустила її у фінал три роки тому, проте у вирішальній сутичці за золото все ж таки зазнала поразки.

Ну а Людмила Лузан та Анастасія Рибачок пробиралися до свого другого поспіль олімпійського срібла у каної-двійці на 500 метрів через фантастичний ривок на фініші. До середини дистанції наш дует і зовсім йшов на 5-6 позиціях, проте потім видали просто неймовірне прискорення і на останніх метрах все ж таки вигризли друге місце.

Яскраве прощання зі спортом Беленюка та дебютні медалі Кохана з Геращенко  

Серед бронзових призерів першим хочеться відзначити Жана Беленюка, котрий уже багато років поєднує депутатську кар'єру зі спортивною неймовірно успішно. Після Токіо-2020 досвідчений борець уже не був таким явним претендентом на золоті медалі великих турнірів, як раніше: на ЧС-2023 став третім, Євро-2024 також обмежився бронзою. 

Будь-яка медаль Беленюка на Олімпіаді була б за щастя, і він таки зміг її здобути, причому демонструючи досить впевнену боротьбу: навіть у програному іранцю півфіналі все було досить близько і могло закінчитися на користь українця. Але й після поразки Жан зумів закінчити ігри красиво: виграв поєдинок за бронзу і одразу після нього оголосив про завершення без перебільшення легендарної кар'єри.

Жан Беленюк

А ще дві бронзи, про які ми не згадали, здобули наші легкоатлети: стрибунка у висоту Ірина Геращенко та метальник молота Михайло Кохан. Для обох ця олімпійська медаль стала першою в кар'єрі, тож їхньої радості просто не було меж.

Звичайно, людям завжди властиво хотіти більшого: уболівальникам від спортсменів, спортсменам – самим від себе, і це нормальний процес, що сприяє розвитку. Однак не менш важливо навчитися цінувати те, що маєш, адже кожна нагорода, скільки б їх не було, давалася нашим атлетам шляхом довгої та дуже важкої роботи, яка варта уваги та поваги навіть незалежно від результату.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото Getty images, НОК України