Марта Фєдіна: «За фахом я журналістка. Можливо, цікаво було б спробувати себе там»

Марта Фєдіна нещодавно оголосила про завершення кар'єри. Про свій спортивний шлях, «найсолодший» п'єдесталь, підтримку рідних, особисте життя, плани на майбутнє – чи побачимо ми її в журналістиці чи тренерстві – багаторазова чемпіонка світу та Європи, медалістка Олімпійських ігор з артистичного плавання розповіла в ексклюзивному інтерв'ю XSPORT.

– Марто, Ваша публікація про завершення кар'єри була дуже зворушливою. Розкажіть, як дійшли рішення зав'язати із великим спортом?

– Звичайно, було дуже важко. Після чемпіонату світу, який був у лютому, ми не взяли командою ліцензію на Олімпіаду. Такого ми, звісно, не очікували. Ми доклали всіх зусиль, ми відпрацювали, ми були готові, але сталося не так, як передбачалося. Розуміла, що якщо так вийде, то не продовжуватиму, бо головною метою для мене була участь в Олімпійських іграх. Напевно, кожен професійний спортсмен тренується згідно з Олімпійськими циклами. Моїм був Париж-2024. Згодом не хотіла вірити, що завершую. В принципі, після повернення з Дохи у мене додалися й питання зі здоров'ям. Вирішила взяти паузу, зайнятися здоров'ям, трохи подумати і зваживши, усвідомила, що хочу завершити кар'єру.

- Які подальші плани?

- Дуже складне питання, яке мене зараз бентежить. Коли ти спортсмен, ти маєш чіткий розклад. На сім – на тренування, яке триває до чотирьох, потім ти вільна. Так шість разів на тиждень є один вихідний. Ти маєш план. Зараз тільки почала жити «вільним» життям. Справді, з п'яти років усе моє життя мене оточувала вода. Коли ти триста тридцять днів проводиш у воді, то далі без цього ти як сліпе кошеня у великому світі. Зараз почала для себе займатися незнайомими раніше видами спорту. Хочеться спробувати різне. За свою кар'єру зустріла нових людей, частина яких стала друзями. І завжди ніколи було побачитися, а саме зараз така можливість є.

- Чи бачите себе у тренерстві чи ролі телеведучої? Який з напрямків ближчий?

– За фахом я журналістка. Цього року вступила до магістратури. Можливо, цікаво було б спробувати себе там. Тренерство – це також класно, але дуже відповідально. Треба думати, зважувати всі за і проти. Ти відповідаєш за людину. Звичайно, левова частка успіху залежить і від дитини, яку починаєш тренувати – її бажання, докладених зусиль, але це не зменшує моєї персональної відповідальності.

– Згадуючи свій спортивний шлях, чи все задумане вдалося реалізувати?

- В принципі так. Єдине – ми не змогли відібратись на другі Олімпійські ігри. До цього моменту все вдавалося. До 2022 року кожні змагання були для мене медальними. Здобула чимало нагород, але ми люди і завжди хочеться ще. З 2023 року змінилися правила і до нових було важче адаптуватись.

- Ви – одна з найтитулованіших українських спортсменок. Який п'єдестал у Вашій кар'єрі був «найсолодшим» і найбільше запам'ятався?

- Звичайно, це – Олімпійські ігри в Токіо. Ця нагорода була першою в історії українського артистичного плавання. Олімпійських медалей було одразу дві. Тоді, у Токіо японці були нашими головними конкурентами і це додало цінності також. Ми ретельно тренувалися, щоб здобути цей результат. Мріяла про цю нагороду та згадуючи той непростий шлях, який довелося подолати до цього п'єдесталу відповідь очевидна. 

Пам'ятаю, потім навіть не було сил доїхати додому. За два-три тижні до ігор навіть майже ні з ким не розмовляла, настільки була сконцентрована на тренувальному процесі, усією відповідальністю. Сім'я мене підтримала і разом нам все вдалося.

– Ви згадали батьків. Наскільки велику роль у Вашій кар'єрі відіграла підтримка рідних людей?

– Дуже велику роль насправді. Іноді, коли в собі сумніваєшся, важливо, щоб найрідніші були поряд. Батьки та друзі – дуже важливі для мене. Згадуючи дитинство, коли в деяких моментах не завжди хотілося йти на тренування, батьки завжди підштовхували, вони з дитинства повірили в мене, в наш шлях – що нам все під силу. Десь з шістнадцяти років, коли вже виросла, то усвідомила, що мрії можуть бути реальністю. Іноді важко було вранці прокидатися та йти на тренування, але відчувала відповідальність перед близькими. Мені також дуже пощастило зі спортивною родиною.

– Ви одна з найкрасивіших вітчизняних спортсменок! Чи вільне ваше серце?

- Можливо, так.. Можливо, ні... Хочу, щоб моє особисте залишалося лише для мене. Ті, кому потрібно – вони знають. Мені так більше подобається жити, ніж виставляти цю частину у соціальні мережі. Я відкрита людина, але особисте хочеться залишати при собі.

Віталій Дюга спеціально для XSPORT.ua