«У 2014-му думали:« ХХІ століття! Це нереально!» Призер Олімпіади тікала від війни з Донецька і переживає через російські війська поблизу кордонів України

Вже не перший тиждень в інформаційному просторі витає напруга. Все через російські війська поблизу кордонів України.

Вперше після анексії Криму і окупації частини Донецької і Луганської областей в 2014-му році світ знову почав говорити про можливість початку повномасштабної війни.

За даними опитування «Центру Разумкова», майже 45% українців вважають загрозу наступу Росії реальною. Багато через потік подібних новин панікують, відчувають напади тривоги.

Срібна призерка чемпіонату світу-2007 і Олімпійських ігор-2008 Ірина Ліщинська не приховує – їй теж страшно. В 2014 році уродженці Макіївки вже довелося бігти від війни. Зараз вона живе в Києві і заявляє: в разі необхідності тепер ніхто бігти не буде – потрібно давати відсіч.

«Ми в 2014 році думали: «На вулиці ХХІ століття! Це нереально!» Але коли ти бачиш, як це все розгортається, як люди змінюються... Вони як у фільмі «Весілля в Малинівці» : влада змінюються – змінюються шапки. У цей момент дуже багато масок зриваються. І проявляються люди. По різному. Ти думав, що він близький друг... а ця людина може тебе просто підставити. Настільки дикі речі відбувалися. Так що я вже нічому не дивуюся.

Я розумію, що ми вже інші, суспільство вже інше. Так, нам ще довгий шлях потрібно пройти до зрілості, коли люди розуміють відповідальність, цінності, мають бачення куди ми йдемо, підтримують це. У нас же чекають всі на месію, який прийде і зробить все добре. Але, насправді, кожен у своїй сфері повинен нести якусь місію і на місці її виконувати.

Так, це страшно, це тривожно. Я навіть подумала: «Ну а куди бігти?» Коли ми з Донецька бігли до Києва, мені було страшно, щоб не рушили далі. Тому що страшніше війни для мене нічого немає. Це найжахливіше. Там біль, людські втрати. Це все горе велике.

Але я розумію, що нам вже нікуди діватися – ми у себе вдома. Від себе не втечеш. Потрібно боротися за себе. Перший прояв непокори, незалежності – це опір, давати відсіч.

Думаю, ми весь цей час готувалися. В якійсь мірі. Може не так, як би ми того хотіли. Але, в будь-якому випадку, ми вже інші, наші військові інші. Нам немає куди бігти. Ми вже всі будемо тут».

Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт перед Олімпійськими іграми-2022 нагадав спортсменам, що Росія – це та країна, з якою у України вже не перший рік йде війна.