«Готовність дуже далека від того аби боротись з лідерами». Експерт – про стартовий етап Кубку світу для України

Відомий український журналіст та експерт біатлону Максим Чеберяка в спілкуванні з журналістом XSPORT.ua оцінив виступ збірної України на стартовому етапі нового сезону Кубку світу, який пройшов у шведському Естерсунді. Ми обговорили кожну гонку нашої команди, заміну двох спортсменок в жіночій збірній, не вихід Христини Дмитренко на гонку переслідування та багато іншого.

Збірна України стартувала з 10 місця в одиночній змішаній естафеті. Це досить непоганий результат як для першої гонки сезону, чи не так?

Це дивлячись, як оцінювати. Адже в попередні роки в складі Тищенко – Меркушина ми і в трійку заїжджали і за медалі боролись. Зрозуміло, що наразі реалії трішки інші, і кондиції спортсменів інші. На жаль, Меркушина з кожним роком лише регресує. І в останніх естафетах, в яких її ставили, та надійна в стрільбі і досить чіпка на трасі Настя, кудись зникла, ми її вже не бачимо. Вона програвала позиції і ходом, і що особливо прикро, на стрільбі.

Тому ми могли претендувати на кращі місця. Артем провів гонку на своєму рівні, не застрілився на рубежах, тримався на трасі, але, на жаль, Настя на останньому етапі занадто багато зробила хиби і пропустила суперника. Тому вийшло 10 місце.

Я вважаю, що це місце більше для нас є поразкою ніж гарним результатом адже по ходу гонки ми претендували на місце в топ-5.

8 місце у змішаній естафеті – це теж гарний результат?

Потрібно виходити з того, що в ній не брали участь наші лідери: Дмитро Підручний та Юлія Джима. Тому для того складу, який в ній брав участь, цей результат є досить непоганим. Тим паче фінішеркою команди була Христина Дмитренко – людина, як проводила першу гонку на Кубку світу. Я не згоден з багатьма експертами, які кажуть: «Ось, в 24 роки вона тільки дебютує, чому ми тримаємо нашу молодь?» Але варто поглянути на результати Христини у попередні роки, і ми побачимо, що в неї були постійні проблеми зі здоров’ям, або після дуже пристойної юніорської кар’єри, де вона стала чемпіонкою Юнацьких Олімпійських ігор, в неї розпочався досить тривалий спад. Лише в минулому сезоні вона знову почала показувати результат, зокрема здобула медаль на Кубку IBU, що і дозволило їй потрапити в основну команду.

Попередні роки вона б однозначно не пройшла б в команду, адже в основі були такі люди, як сестри Семеренки, Білосюк, Джима, та навіть і ексросіянки – Абрамова, Бурдига, також та сама Юля Журавок. Всі вони могли боротись за топ-20, що зараз непосильно для Христини. Проте свою естафету вона пробігла добре, відстрілялась чисто, і не втратила позицій. Я вважаю, що для дебютантки це дуже непоганий результат.

Щодо інших, то всі пробігли в свою готовність але ми розуміємо, що ця готовність дуже далека від того аби боротись з лідерами.

Далі були індивідуальні гонки, де дівчата посіли два залікових місця (22 і 40), а чоловіки одне (38). Як оціниш ці гонки?

Можу виділити лише Ірину Петренко, яка показала, що вона повернулась після пропуску трьох сезонів і тривалої хвороби з потенційною можливістю боротись за залікову зону і навіть вище. Тому цю індивідуальну гонку однозначно можна занести їй в актив. Хоча знову ж таки не варто забувати, що після цього вона не бігла спринт, тому з’являється питання, чи повністю вона відновилась, чи це не була одноразова акція, бо ми пам’ятаємо, що раніше було так, що Іра проводила 1-2 гонки і завершувала сезон. Сподіваємось, що цього разу це не так і вона зможе продовжити виступи на наступних етапах і буде боротись за залікову зону.

У хлопців нікого не можу виділити, адже могли показати значно кращий результат. Дуже розчарували швидкістю проходження траси, і виправдання про те, що в них була довга дорога з Контіолахті до Естерсунду – дитяче. Такі виправдання вже набридло слухати. Така дорога була не тільки в наших біатлоністів, а і в інших команд. Тому щось не так було в підготовці, але знову ж таки, якщо ви обираєте місцем заключного збору Контіолахті, то маєте враховувати, що звідти важка дорога до Естерсунду. Знаю, що у самих хлопців дуже багато питань до тренерського штабу, відповідей на які вони не мають. Тренери їх запевняють, що все буде добре, ми теж на це сподіваємось, але кожен рік відбувається одне і те саме, і вже починають з’являтись питань, чи все в нас гаразд з підготовкою.

Жіноча естафета – це головна гонка для кожного українського вболівальника біатлону. Ми стали 12-ми. Це нормальний результат зараз?

В жіночій естафеті ми не будемо боротись за високі місця цього сезону. В нас просто немає чотирьох рівних спортсменок, навіть середнього рівня, які б могли гарно стріляти і могли не програти ходом більше 30 секунд на етапі. Ми ще не бачили, як Юля Джима готова, але навіть якщо вона одна буде готова боротись, то решта дівчат або втратять її гандикап або привезуть їй солідне відставання, яке відіграти буде неможливо.

Але все одно я вважаю, що ми маємо боротись за топ-10 в кожній естафеті. Найгірше етап провела Дар’я Блашко, яка знову виявилась неготовою до сезону. Хоч Даша і хворіла перед сезоном але хвороба настільки не може вибити адже програш ходом колосальний. Це дуже прикро, адже Даша мала бути лідером команди, а виявляється, що вона стає аутсайдером і навіть відправляється на наступний етап на Кубок IBU.

Як ти оціниш 14 місце чоловічої естафети?

Знову ж таки повертаюсь до того, що, як на мене, хлопці ще більше неготові до сезону ніж дівчата. І не тільки ходом, а і стрільбою програші дуже великі. Але це все пов’язано між собою. Як казала одна розумна людина: «Якщо ти не біжиш, то ти і не стріляєш». Якщо тобі легко біжиться, ти гарно себе почуваєш на трасі, то від того і гарно йде стрільба. Я не те, що не здивований такому результату, я міг очікувати, що в когось станеться застріл, і він стався у Антона Дудчека. Але там не тільки Антон помилився, решта хлопці теж багато програвали, в першу чергу, ходом. Але стрільба лежачі Антона, де він заробив три штрафних кола, нас поховала.

Не хочу погано говорити про хлопців, знаю, що вони працювали на максимум літню підготовку. Проте залишається питання, чи правильно тренерський штаб дає навантаження та взагалі програму підготовки. Ми розуміємо, що це може бути не пік форми на початку сезону, і ніхто цього не вимагає, але минулі сезони ми набагато краще виглядали на старті, потім виходили на пік на чемпіонат світу. А в цьому сезоні ми не в стані боротись навіть за десятку.

Після естафет в нас відбулись дві заміни у жіночій команді. Що ти думаєш про такий крок по ходу етапу? Чому тренери вдались до нього?

Ротації було не уникнути, це було зрозуміло, адже в нас в запасі є Юлія Джима, яка з’явиться у Хохфільцені, тому одна дівчина була зайва на етапі. Заміна мала бути двох дівчат. З огляду на результати, це, напевно, справедливо, що поміняли Блашко та Кип’яченкову. Хоча, я б, можливо, дав Любі ще один шанс, тому що вона – одна з кращих ходом в команді, але в неї постійно з’являються проблеми зі стрільбою. Можливо, їй просто потрібно набігатись на цьому рівні, і колись вона вистрелить.

Проте тренери прийняли таке рішення, тому ця ротація виправдана. Дар’ї Блашко я бажаю знайти себе на Кубку IBU, розбігтись, і можливо вже в січні повернутись в основну команду, але, знову ж таки, для цього потрібно показати хоча б якийсь результат – і на Кубку IBU, і на чемпіонаті України, який буде в грудні.

В спринтах у жінок ми мали два залікових місця (48 і 49), а у чоловіків – одне (38). Чи могли розраховувати на кращий результат?

Спринти також певною мірою не виправдали сподівань. Якщо говорити про лижний хід, він залишає бути кращим у кожної з дівчат, і тут важко сподіватись на якесь покращення, але зі стрільбою багато хто не впорався. Всі допустили промахи, тому, звичайно, в наших реаліях, якщо ми не біжимо дуже швидко, то потрібно брати своє стрільбою і намагатись зачепитись за залікову зону.

Відмічу Христину Дмитренко, для неї це кращий результат в кар’єрі. Сподіваюсь, що вона і надалі зможе прогресувати. У чоловіків Антон Дудченко став 38. Але, знову ж таки, з двома «нулями» в минулі сезоні Антон міг претендувати на 20-тку найсильніших, на топ-15. Пам’ятаємо, що на етапі в Антхольці він ставав і п’ятим в індивідуальній гонці. Звичайно, 38 місце це крок назад. І в мене тут багато питань, чому так. Чому наші хлопці, яких ми вже хотіли бачити в стабільній боротьбі за топ-15 і топ-20, я кажу про Дудченка і Цимбала, вони кожного сезону регресують, а не прогресують? В мене тут є велике запитання, в першу чергу, до тренерського штабу.

Завершився етап гонкою переслідування: серед жінок в залікову зону заїхала Меркушина, яка стала 41, у чоловіків ніхто не заїхав. Як тобі таке завершення етапу? І що думаєш про рішення тренерів не випускати Дмитренко на переслідування?

Що до рішення відносно Христини, то таких рішень буде багато. Як я вже казав напередодні сезону, ми часто будемо не закривати квоту, тому що, якби це дивно не звучало, але наші дівчата і хлопці постійно мають проблеми з відновленням, тренери їх бережуть. Таке в інших командах трапляється рідше, можливо, в нас так через нашу відсталу фармакологію чи просто по здоров’ю не витягуємо. Тому це було таке рішення аби дати їй відпочити і вже на наступний етап вона могла бігти.

Дякую Анастасії Меркушиній, яка вийшла і боролась. Звичайно, їй було важко, але повертаємося до того, що цього сезону їм всім буде важко постійно бігати. До речі, не хотілось би критикувати Настю за те, що вона відмовилась від інтерв’ю після гонки, за що її вже розкритикували різні блогери. Поясню чому: спортсменка, від якої кожного року очікують прогресу адже вона на юніорському рівні могла на рівних боротись з тією ж Лізою Вітоцці, з Ханною Еберг, наразі не показує і близько результатів, які мають ці дівчата. Я впевнений, що вона сама від себе хотіла б їх бачити, і такий тиск на неї дається взнаки. Тому людина іноді не має, що сказати і пояснити, чому так сталось.

Знову ж таки, хочу нагадати всім, хто поливав брудом Анастасію, що минулого чемпіонату світу вона єдина з усієї команди давала коментарі після кожної гонки. Це не робила ні Юлія Джима, ні Олена Білосюк, майже ніхто з команди, а Настя була єдиною. За що після кожного коментаря їй прилітало теж багато хейту. Тому, думаю, що людина просто втомилась. Хоча, звичайно, це не професійно, адже кожен професійний спортсмен має після фінішу підійти і пояснити свій результат, і, можливо, трохи це і неповага до журналістів, які працюють з місця подій, та до глядачів, адже ти – єдина представниця в гонці, то такий вже в тебе тягар. Але виключно з людської точки зору, я її засуджувати не можу.

Що нам показав стартовий етап відносно перспектив нашої команди у сезоні?

Стартовий етап, в принципі, показав нам те, що ми говорили перед сезоном – боротись за серйозні місця нам буде складно. Потрібно насолоджуватись його величчю біатлоном, і, звичайно, радіти будь яким хоч і маленьким успіхам наших спортсменів. А потрапляння в топ-40, топ-30, топ-20 – це вже буде серйозний успіх.

Звичайно, тренерському штабу потрібно робити якісь висновки, тому що особливо в чоловічій команді з кожним роком йде лише регрес. Маю надію, що в Хохфільцені наші результати трохи покращаться адже це Європа, трохи інший рельєф траси, ми побачимо наших лідерів Джиму та Підручного. Тому, хочеться сподіватись, що картина буде веселішою. Проте, в цілому, закликаю всіх насолоджуватись біатлоном і нашою присутністю в біатлоні.

Слідкуємо за красивою боротьбою лідерів, зокрема німців, які вже вистрелили достатньо серйозно. Їх тренером, нагадую є Урош Велепець. Вони кинули виклик норвежцям. Йоганнес Бьо не поки не показує тих результат, яких від нього очікували. У жінок також інтрига в кожній гонці. Біатлон це завжди круто і є на що глянути.