Медалей КС знову немає, але сумувати не варто: підсумки 2024 року для українського біатлону
6 місяців тому
2024 ось-ось передасть естафету 2025-му, і ми продовжуємо підбивати його головні спортивні підсумки.
Сьогодні на черзі український біатлон, для якого минулий рік, як і кілька останніх, став далеко не найвдалішим, проте на це були свої об'єктивні причини.
Зміна поколінь триває
Хвилина ностальгії: у році, що минає, виповнилося десять років з моменту перемоги нашої жіночої збірної в естафеті на Олімпіаді в Сочі. З легендарної четвірки, яка здобула те історичне золото для України, міжнародну кар'єру продовжує лише Юлія Джима, якій уже 34 роки.
Ті, хто прийшли на зміну сестрам Семеренко та Олені Підгрушній, до такого високого рівня поки що й близько не дотягують, і водночас з тим легендарним поколінням пішли й часи, коли абсолютно у кожній гонці ми могли чекати від українок високих місць та боротьби за нагороди.
У чоловічій збірній ситуація з рівнем схожа, адже там Дмитро Підручний у свої 33, як і Джима у жінок, на тлі решти українців продовжує залишатися топом. Інший досвідчений ветеран Сергій Семенов після попереднього сезону вирішив завершити міжнародну кар'єру.
Справи йдуть не так добре, як хотілося б, але й не зовсім погано: у нас є кілька цікавих, молодих спортсменів, які у 2024-му періодично демонстрували непогані результати, і ось про ці, а також інші успіхи українського біатлону пропонуємо поговорити детальніше.
Гідний чемпіонат світу від Дмитренко
Цей календарний рік розпочався для українського біатлону з четвертого етапу Кубка світу 2023/2024 в Оберхофі. Нічого цікавого чи гідного згадки там не було, як і не було на наступному етапі в Рупольдингу.
А ось в Антхольці Артем Прима став дев'ятим в індивідуальній гонці, і це було одне з дуже рідкісних для минулої кампанії потраплянь у топ-10. Рідкісних настільки, що в особистих перегонах попереднього сезону КС, якщо брати до уваги лише цей календарний рік, воно так і залишилося єдиним.
Найкращим результатом Дмитренко та всієї України, без урахування естафет як на світовій першості в Чехії, так і в усьому сезоні, стало восьме місце в індивідуальній гонці. Ідеальна стрільба дозволила їй вперше в кар'єрі потрапити до топ-10 на ЧС і опинитися у фінішному протоколі в дуже солідній компанії: зверху Брезаз-Буше, знизу Брорссон, позаду – Вірер, Пройс, сестри Еберг та багато інших спортсменок, про суперництво з якими українка ще нещодавно могла лише мріяти.
Крім цих, на своєму першому ЧС в кар'єрі Дмитренко видала ще кілька якісних перегонів та престижних результатів: 12-те місце у спринті, 26-те – у переслідуванні та вже згадане потрапляння до мас-старту, де дебютантка фінішувала на 27-й позиції.
Сезон 2024/25: стримана надія на краще
На першому етапі в Контіолахті справжній сюрприз країні зробив Віталій Мандзин. 21-річний спортсмен, для якого ще в попередній кампанії лише потрапляння в очки вважалося успіхом, фінішував четвертим в індивідуальній гонці, відразу слідом за норвезьким тріо медалістів Стермсхейм-Йоханес Бьо-Лагрейд.
Порадували у цій гонці ще двоє українців – Дмитро Підручний, який випередив на одну десяту секунди самого Ветле Крістіансена та замкнув топ-10, а також Антон Дудченко, який став 15-м.
Другий етап у Хохфільцені пройшов для України не так добре. Відзначити можна хіба що Дмитра Підручного, який посів 15-те місце у спринті, а у переслідуванні зміг покращити і так високу позицію, піднявшись до 11-го місця.
А ось на третьому етапі на нас знову чекав приємний сюрприз, цього разу від Юлії Джими. Олімпійська чемпіонка Сочі несподівано посіла четверте місце у спринті, фінішувавши всього за 5,4 секунди від п'єдесталу, на який вперше у своїй кар'єрі піднялася словенка Аннамарія Лампіч.
Не надто просіла Юлія Джима і у переслідуванні. Допустивши один промах, українка опустилася з четвертої стартової позиції на восьму. Не задався у лідера жіночої збірної України лише мас-старт, де три неточні постріли дозволили їй посісти лише 18-те місце, але загалом вона може вважати цей етап практично ідеальним для себе.
Наступний рік знову обіцяє бути дуже непростим для українського біатлону. У ньому в нашій команді триватимуть процеси, запущені в попередньому, а розраховувати на високі досягнення та призові місця, як і раніше, буде неймовірно складно. Однак, хто може заборонити нам вірити в дива? Давайте у ці святкові дні загадаємо Україні здобути 2025-го хоча б одну медальку Кубка світу, і нехай наші спортсмени тепер думають, як це бажання виконувати.
Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua
У матеріалі використано фото Getty images, IBU