Бокс для України — це більше, ніж спорт: історія незламності та майбутнє чемпіонів

Український бокс продовжує доводити свою силу: на чемпіонаті України пам’яті заслуженого тренера Олега Малованюка (10–14 лютого, Бояни, Буковина) двоє 16-річних спортсменів з Миколаєва — Ростислав Грицевич і Дарія Фатич — здобули срібні медалі.

Ці змагання стали важливим етапом відбору до юнацької збірної України, яка готуватиметься представляти країну на IV літніх Юнацьких Олімпійських іграх. Хоча обидва спортсмени не потрапили до основного складу, за ними закріплено резервні місця — боротьба триває.

Ростислав Грицевич: характер сильніший за обставини 

Переселенець з Херсона, вихованець багатодітної родини, Ростислав уже шість років доводить: у боксі вирішує не лише талант, а й дисципліна. Триразовий призер чемпіонатів України, переможець міжнародного турніру класу «А» в Угорщині — за цими результатами щоденна праця та впертість.

«Його історія — це історія сили. Але навіть великий талант потребує умов. Без підтримки сьогодні дуже важко рухатися вперед», — зазначає тренер Петро Місаренко.

«Якщо по-простому — нам зараз дуже допомагає народний депутат Ігор Копитін. Він сам виріс у спорті, тому розуміє: медалі з неба не падають. Треба пахати. І він підтримує дітей саме тому, що знає, наскільки це все непросто», — додає тренер.

Дарія Фатич: золото ще попереду 

Історія Дарії також почалася з випробувань. Після початку повномасштабної війни вона переїхала до Миколаєва, де тренування організував рідний дядько — Максим Фатич. Менше ніж за чотири роки Дарія стала чемпіонкою світу з кікбоксингу, виграла золото міжнародного турніру в італійській Марина-ді-Каррарі та здобула призові місця на чемпіонатах України.

«Сучасний спорт — це не тільки тренування. Це поїздки, екіпірування, спаринги з найсильнішими. Кожен результат — це робота всієї команди», — підкреслює Максим Фатич.

Попереду в обох спортсменів — нові міжнародні старти. Срібло сьогодні — це часто лише заявка на золото завтра. А для цього потрібна стабільна підтримка.