Леонід Лоївський: «У надважкій і важкій вазі рівних Усику зараз немає»

Леонід Лоївський – один з найвідоміших і затребуваних українських тренерів у боксі. Екс-головний тренер олімпійських збірних Азербайджану, України, «Українських отаманів», а зараз він очолює «Клуб Майка Тайсона» у Саудівській Аравії. 

Про нову роботу, Олімпійське золото Олександра Хижняка, перспективи на світовій арені українців Сергія Богачука, Сергія Дерев'янка, Олександра Усика, Василя Ломаченка, з кожним з яких Лоївський встиг попрацювати у різний час, а ще про конфлікт у медіа з Дмитром Сосновським, іменитий наставник есклюзивно поговорив з XSPORT. 

- Ви найперший український тренер з боксу, хто відкрив Саудівську Аравію для інших. Розкажіть, як отримали цю пропозицію?

- З першого квітня я перебуваю тут, у цій країні на запрошення Голови Головного управління розваг у Саудівській Аравії Туркі Аль-Еш-Шейха і компанії Ready to fight. Сам «Боксерський клуб Майка Тайсона» також дуже молодий, він утворився у січні. Тоді набирали тренерів, тестували їх у різних умовах, перевіряли. У мене було дві пропозиції, одна з яких – очолити збірну Саудівської Аравії. Після часу на роздуми вибрав те місце, де зараз перебуваю. До мене тут працювали англійці. Приїхав, провів тренування. Акліматизація пройшла добре. Невдовзі став головним тренером цього клубу. За місяць плідної роботи з'явилися перші значні результати – ми почали вигравати місцеві змагання, чемпіонати Саудівської Аравії, міжнародні турніри. 

За два місяці мені дали можливість запросити наших провідних тренерів. Насамперед – Ігоря Юрескула, який виховав чемпіона світу Юрія Захарєєва, переможця Кубка Світу Максима Молодана. Запросив також свого учня Івана Нестеренка, який раніше вимагав хороших результатів у Німеччині. Робота йде, триває, ми на правильному шляху. 

- Розкажіть, які п'єдестали встигли завоювати за час роботи у Саудівській Аравії?

- Чотири дівчинки з нашого клубу брали участь у чемпіонаті Саудівської Аравії. Троє з них стали чемпіонками, одна здобула срібну медаль. 

На чемпіонаті країни з молоді кожен з наших п'яти боксерів завоював по золотій медалі. По дорослих шість боксерів виступали, троє з них стали чемпіонами, один завоював «срібло» та один «бронзу». Провели всередині клубу турнір на призи Тайсона. Зібрали по шість осіб у вазі у кожній з категорій, участь брали найсильніші боксери країни. Приємно було те, що 19 з 20 наших боксерів усі свої бої закінчили перемогою з явною перевагою. 

- «Боксерський клуб Майка Тайсона» часто відвідують медійні особи. Хто запам'ятався?

- Насамперед Олександр Усик тренувався у нас в останні дні перед боєм з Ф'юрі. Відомий тренер Тедді Атлас, який свого часу працював с Тайсоном, Тімоті Бредлі, Гвоздиком, був у нас. Едді Рейносо – тренер Сауля Альварес був у нас. Супертяжі – Даніель Дюбуа, Філіп Хргович. 

- Стежили за Олімпіадою? Як Вам виступ Олександра Хижняка, з яким на іграх у Токіо Ви здобули срібло? 

- Так звичайно. Вболівав за всю українську команду. Хороший фундамент ми заклали ще за нашої роботи для становлення хлопців. Маленька необережність зупинила нас у Токіо за крок до «золота». Хочу привітати Сашка і його батька Олександра. Вони пройшли неймовірний шлях! Те бажання, той характер, які Хижняк показував у рингу в кожному бою, немає з чим порівняти! Сашко йшов до золота незважаючи ні на що, не залишаючи нікому шансів. Він цю золоту медаль вигриз! Він рік не боксував через травму та відновлення. Перший бій с Пилипом Акіловим показав, яким характером славиться Хижняк. Важким і другий бій був. Через постійний тиск від Хижняка його суперники були змушені приймати його манеру ведення бою та танцювати під його дудку, але він їх перебивав. Протистояння з дворазовим олімпійським чемпіоном з Куби вкотре наголосило на сильних сторонах Олександра. Кубинця підвела функціоналка і Сашко зі своїм бажанням та настроєм пройшовся ним як танк. Фінальний бій з казахом також був напруженим, але моя думка, що Сашко не поступився йому жодним раундом. На один два удари казаха Хижняк викидав п'ять-десять своїх. Хижняк з батьком – приклад стійкості, характеру віри в себе та наполегливої роботи, яка винагородилася. 

- На Олімпіаді в Парижі ще двоє Ваших колишніх підопічних вибороли медалі. Йдеться про представника Узбекистана Хасанбоя Дусматова і натуралізованого азербайджанця Лорена Альфонсо. 

- Хасанбой сьогодні став дворазовим Олімпійським чемпіоном. З ним працював в команді у проекті «Українські отамани». Дуже багато разів виводив його до рингу, возив на змагання.  Вперше поділюся історією – ми свого часу хотіли прописати його у Вінниці, але не вийшло з оформленням паспорта. Так би на Олімпіаді у Бразилії він міг би представляти Україну, а не Узбекистан. Має прекрасні фізичні дані. Дусматов розуміє свій організм і протягом стількох років витримує просто фантастичні фізичні навантаження і тримає себе в дуже хорошій формі. 

Про азербайджанця

Коли я став головним тренером олімпійської збірної Азербайджана, була можливість запросити його до збірної. Напрочуд не відразу боси місцевої Федерації розглянули в ньому олімпійський потенціал. Боксерський клуб «Габала» взяв його на своє забезпечення. У тій збірній Азербайджану мені вдалося зібрати хорошу команду, з якою виграли п'єдестал Ісламських Ігор, п'яте місце на чемпіонаті світу. Після чого повернувся до України. 

- У чому відмінність в менталітеті у боксерів в наших країнах?  

- Талановитих хлопців, які хочуть боксувати, вистачає і в Україні, і в Азербайджані. За працездатністю обидві країни дають потік хороших кадрів. В Азербайджані хлопців, які досягають результатів, закидають божевільними преміальними, квартирами, машинами, що дуже розслабляє. У нас з цим обережніші. 

- Про конфлікт у медіа з нинішнім тренером збірної Дмитром Сосновським.  В одному зі своїх недавніх інтерв'ю він заявив, що Ви покинули команду у 2022 році після початку війни.  

- Не хочу опускатися до його рівня та наклепу. Ми команду зберегли. Війну зустріли на міжнародному турнірі у Болгарії. Для нас це був шок, оскільки наші близькі та рідні були далеко та в небезпеці. У найкоротші терміни потрібно було приймати найважливіші рішення та брати відповідальність на себе, допомагати хлопцям їхнім сім'ям. Ми це робили. Найголовніше – нам вдалося зберегти команду та показати гідні результати надалі. На тому ж на найстарішому та найпрестижнішому турнірі в Європі «Странджа 2022» чоловіча збірна здобула золото та три срібла.  

З міжнародною підтримкою ми вирішили зібрати команду у Європі. Далі повіз національну збірну до 22-х років на чемпіонат Європи до Хорватії, де хлопці також здобули золото та три срібла. Ми організували збори у Німеччині, Вірменії, де збирали хлопців з усіх куточків України. На дорослому чемпіонаті Європи чотири бронзи хлопці взяли попри весь пережитий стрес. Вже у червні ми проводили збори на Олімпійській базі у Кончі-Заспі, у нас. Надалі перше командне здобули на міжнародному турнірі в Греції.

Завоювали два золота та два срібла на престижному турнірі в Румунії. У вересні був чемпіонат світу серед студентів, де команда готувалася у нас і виступили класно – взявши перше командне! 

- У себе на особистій сторінці у Фейсбуці Ви заступилися за нашу перспективну молодь, яка може показати результат на наступних великих турнірах. Кого з хлопців бачите у команді?

- Юрій Захарєєв, Іван Сапун, Ельмір Набієв, Андрій Юхимович, Айдер Абдураїмов, Дмитро Ловчинський, Максим Молодан. Ці хлопці писатимуть майбутні перемоги! Наш Олександр Хижняк цілком може залишитися на ще один Олімпійський цикл. 

- Давайте поговоримо про професійний бокс та українців на світовій арені. Ви працювали з Сергієм Богачуком у проекті «Українські отамани». Як Вам його останній бій проти Верджіла Ортіса? 

- Богачук (24-2, 23 КО), безумовно, провів дуже яскравий поєдинок, і я знаю, що Туркі Аль еш-Шейха також був дуже вражений роботою українця в рингу. Він помітив його і запросив провести бій тут у Саудівській Аравії. Як на мене бій Сергій виграв. Він переміг у більшості раундів. Сергій так само, як і я родом з Вінничини і впевнений, що він ще більше прославить свій рідний край. Йому під силу здобути всі найпрестижніші пояси. Бачу його чемпіоном світу! Він дуже видовищний боксер, його удари точні та жорсткі. 

- Сергій Дерев'янченко був у Вас у збірній України з молоді. Що можете сказати про його поєдинок із Крістіаном Мбіллі?

- Дерев'янченко (15-6, 10 КО) дуже дисциплінований боксер. За його поєдинками завжди дуже приємно спостерігати. Дуже шкода, що у недавньому бою травма не дозволила йому повністю розкритися. Сергій – боєць з характером, настроєм, бажанням та вік йому не перешкода. Впевнений, йому ще вистачить сил та бажання провести на рингу найближчі два-три роки. 

- Під Вашим керівництвом Василь Ломаченко став чемпіоном світу серед молоді. Цього року багато говориться про його потенційний поєдинок з Джервонтою Девісом. Як ви оцінюєте шанси українця?

- Василь (18-3, 12 КО) багато років демонструє бокс найвищого рівня. Йому в тандемі з батьком цілком під силу здолати сміливого американця. З іншого боку, там йдеться про дуже великі гонорари. Чому б ці гроші не заробити? Віддам належне американцеві – він жорсткий та видовищний боксер. Проте, якщо у Василя з'явиться бажання провести цей бій, то гадаю, жодних шансів у Джервонти Девіса (30-0, 28 КО) не буде. Для мене у цьому поєдинку однозначний фаворит Василь Ломаченко. 

- У молодіжній збірній Ви також встигли попрацювати з Олександром Усиком. Ваші прогнози на його другий бій з Ф'юрі? 

- У надважкій і важкій вазі рівних Усику (22-0, 14 КО) зараз немає. Для мене він – спортсмен номер один у цих двох вагових категоріях. Олександр чудово себе проявив у першому поєдинку з британцем. Сашко вже відчув на собі цю дистанцію, ці удари та навіть габарити Ф'юрі (34-1-1, 24 КО) були йому не страшні. Він був впевнений у собі протягом бою і знав, що треба робити далі. Сашко дуже дисциплінований у тренувальному процесі та в житті. Впевнений, він підійде до поєдинку у чудовій формі і в такому випадку знову перебоксує Тайсона Ф'юрі. 

- На сьогоднішній день честь України та її кордону захищають наші військові. Серед них є чимало боксерів, тренерів. Що бажаєте їм побажати? 

 - Я захоплююсь мужністю наших військових. Саме вони насамперед дають можливість спортсменам виступати, а тренерам виконувати свою роботу. Дуже хочу, щоб якнайбільше захисників повернулися додому до своїх близьких та рідних. Для цього ми маємо перемогти ворога. Вірю в це та в ЗСУ! Слава нашим героям!

Віталій Дюга, спеціально для XSPORT.ua