Це могла бути казка цікавіше Попелюшки. Почав в профі з двох поразок, провів два бої за п'ять років, але отримав титульний шанс

Чи вірите в казки? А одна з них ледь не стала дійсністю. Правда, життя трохи жорсткіше, ніж ті милі історії з книжок. Тут не завжди в кінці варто чекати хеппі-енду.

Професійний бокс – це взагалі жорстоке середовище. Часом навіть найсильнішому не вдається тут вижити. Надто багато нюансів. У 2010 році в США засяяла нова зірка серед любителів. В Америці є три головних національних аматорських турніри: «Золоті рукавички», чемпіонат країни і PAL.

20-річний Стів Джеффрард виграв кожен з них. За підсумками року його визнали найкращим боксером-любителем в США. Він підписав контракт з Nike, його взяли в коледж, він отримав місце в кваліфікації на Олімпійські ігри. От тільки її пройти не зумів.

А тому Стів вирішив перейти в професіонали. І підписав контракт з Golden Boy Promotions Оскара Де Ла Хойї, почав тренуватися під керівництвом Ронні Шілдса, який свого часу працював з такими зірками як Майк Тайсон, Евандер Холіфілд, Пернелл Уїтакер, Артуро Гатті.

«Це велика честь для мене підписати контракт з Golden Boy Promotions. Обіцяю, що ніхто не буде розчарований моїми виступами».

Чотири місяці перерви – і Джеффрард програє знову. Старт в професійному боксі – дві поразки. Промоутери від нього відмовилися.

«Це було складно перейти з любителів, мати такий послужний список, і почати ось так от. Це в голові не вкладалося. Я дійсно не розумів, що робити далі. Менеджер від мене відмовився, промоутери – теж.

Я не розумів, як мені тепер отримувати бої. Після тих поразок багато говорили: «Друже, з цим хлопцем вже покінчено». Але якось я спарингував і мене помітив менеджер. Він взяв мене з рекордом 0-2 і допоміг рестартувати».

З тих пір Джеффрард провів 18 боїв. І виграв кожен з них. Втім, рівень тих поєдинків настільки не вражає, що в інтернеті велика складність знайти записи поєдинків.

«Зараз його немає з нами. Він не може побачити те, як я б'юся за пояс чемпіона світу. Але, знаєте, якби не він, то я б вже давно не боксував».

Здавалося, Джеффрард повинен зробити все можливе, щоб менеджер на небесах міг ним пишатися.

Проте, насправді, кар'єра Стіва знову пішла по похилій. З грудня 2016 року до січня 2022, у проміжку 1869 днів, він провів лише два поєдинки. Але доля вирішила винагородити його за все те, через що він пройшов.

Чемпіон світу в напівважкій вазі за версією WBO Джо Сміт готувався до першого захисту свого титулу. Суперник – п'ятий номер рейтингу WBO британець Каллум Джонсон. Та несподівано він здає позитивний тест на коронавірус.

Один бій Сміта вже зірвався через COVID-19. І він просить знайти йому нового суперника. На ту ж дату – 15 січня.

Light heavyweight title challenger Steve Geffrard has quite the story (via @MarkKriegel) #SmithGeffrard | SATURDAY | 10 PM ET | ESPN and ESPN + pic.twitter.com/g0xISZZJ33

- ESPN + (@ ESPNPlus) January 15, 2022

6-7 січня, Джеффрард сидить в лазні, зганяє вагу перед боєм в дрібному турнірі, запланованому на 8 число. Йому телефонує тренер:

«Нам запропонували побитися за пояс чемпіона світу. Ми погоджуємося?»

Варто уточнювати якою була відповідь? Подібними шансами на розкидаються. Пізніше Стів зізнавався: готувався дивитися бій Сміт – Джонсон по телевізору, а тут йому випала нагода самому боксувати за титул.

І, напевно, варто уточнити, що Сміт виглядає найслабшим серед чемпіонів напівважкої ваги. Артур Бетербієв, Дмитро Бівол – це куди більш складні суперники, ніж Джо, який без допомоги суддів не зміг перемогти Максима Власова в чемпіонському поєдинку.

У його боксі аж надто багато прогалин: розмашисті удари, завдаючи які він відкривається під контратаки суперника, прямолінійний стиль ведення поєдинку. Якщо і ставати чемпіоном, то саме проти Сміта.

Здавалося, що це дійсно може бути історія казкового успіху. У Top Rank підігрівали інтерес до цієї зустрічі і нагадували, як Енді Руїс на короткому сповіщенні переміг Ентоні Джошуа, як Менні Пакьяо на тому-таки короткому сповіщенні переміг Лехлохонло Ледвабу і завоював свій другий чемпіонський титул.

Але ні. Це не історія успіху. Це історія провалу. Болючого і якогось навіть ганебного.

Все почалося не так вже й погано – просто Сміт виглядав краще. Джеффрард намагався огризатися, часом вистрибував з-за свого глухого захисту і влучав по часто повністю відкритому супернику. А потім перевага Сміта стало очевидною.

Стів, який давав відмінні спаринги Сергію Ковальову, Артуру Бетербієву, Саллівану Баррері, Елейдеру Альваресу, Виглядав просто грушею для биття. Ось статистика ударів цього поєдинку:

«Ти робиш якесь лайно. Ти взагалі там нічого не робиш. Чого ти хочеш цим домогтися? Друже, ти взагалі хочеш продовжувати?»

Стів нарікав на ліву руку, говорив, що у нього болить плечі. На дев'ятий раунд він все ж вийшов. А потім, пропустивши далеко не найсильнішу комбінацію від Сміта, встав на коліно. Він не був вражений фізично – він просто здався морально. По очах було зрозуміло, що підійматися Стів не збирається.

Бій завершений. Це вам не казка, це сувора реальність. Джеффрард отримав шанс всього свого життя, але не зробив нічого, щоб ним скористатися. Він програв, як слабак, стоячи на коліні.

Сміт захистив свій титул чемпіона світу. Але по ньому було помітно – він засмучений. Цей бій повинен був стати його особистим святом, це був його перший поєдинок в статусі власника поясу. А вийшло незрозуміло що. Джеффрард зіпсував вечір і собі, і опоненту.

Не будьте Стівом. Боріться за своє до кінця.

Огляд бою Джо Сміт – Стів Джеффрард: