Албанія - Україна 1:2. Врятувати турнір за десять хвилин

Все ж таки перемогли. Збірна України обіграла Албанію у заключному поєдинку групового етапу Ліги націй (2:1), і з урахуванням результату паралельного матчу, в якому Чехія здолала Грузію (2:1), змогла посісти друге місце у квартеті та вийти у плей-оф за потрапляння до Ліги А.

Завдання на останній тур успішно виконали, гра, незважаючи на скромний другий тайм, була найкращою за весь турнір, а отже, повним провалом цю Лігу націй уже не назвеш. Однак і про якесь вирішення проблем нашої головної команди говорити, поки що, зарано. 

Все вирішив успішний старт 

Долю протистояння було вирішено у перші 10 хвилин. Україна нарешті розпочала матч як команда, якій потрібна лише перемога, і це дало свої плоди. З двома з чотирьох замін у стартовому складі, порівняно з матчем у Грузії, Ребров однозначно вгадав.  

Зінченко підтвердив, що божевільним бажанням та зарядженістю за наявності такого класу можна частково компенсувати не найкращу форму, Яремчук забив, що для форвардів збірної України велика рідкість. Востаннє наш нападник забивав не з пенальті ще у вересневому матчі проти Чехії (2:3), але це був третій форвард Ванат.  

Перед ним таке траплялося в матчі проти Словаччини на Євро-2024 (2:1), і там знову відрізнявся Яремчук, а якщо говорити про Довбика, то його останній гол за збірну з гри був забитий ще в спарингу з Молдовою (4:0) перед чемпіонатом Європи, а в офіційних матчах – у ворота Боснії в плей-оф (2:1). 

Зі своїх чотирьох голів за збірну в 2024 році Довбик забив два в спарингах і один з пенальті, і це явний знак, що в національній команді його не зовсім вміють правильно використовувати. Яремчук, до речі, забив три, зате які: рятівний – у плей-оф відбору Євро проти Боснії (2:1), переможний Словаччини на Євро (2:1) та переможний Албанії вчора. 

Калюжний і Гуцуляк, які змінили у старті Бражка та Зубкова відповідно, теж каші не зіпсували, але не більше. Намагалися, боролися, знову показали величезне бажання, багато працювали на оборону, але загалом залишалися Калюжним та Гуцуляком.

Голи нашої команди прийшли не після якихось хитромудрих ідей, ходів та комбінацій, а стали наслідком прекрасного натиску, з яким вона пішла вперед з перших секунд. Однак на одному натиску далеко не поїдеш: Україна регулярно доходила з м'ячем до третьої зони, впевнено розташовувалась там і намагалася щось розіграти. 

Стартові десять хвилин цього матчу – чи не єдиний відрізок всього розіграшу Ліги націй, коли ми побачили від збірної України якісний та осмислений футбол з позиції сили.  

Тому й не хочеться сильно критикувати Довбика за відсутність голів у попередніх іграх. Якби його хоч раз вивели на порожні ворота, як Яремчука в моменті з другим голом, він теж забив би. А коли весь турнір тобі просто б'ють м'яч у боротьбу, проявити себе ставати набагато складніше.

Ще дуже впало в очі те, як за хоч трохи більш осмисленого та ідейного футболу зменшується залежність команди від Мудрика. У такій грі він різко перестає бути Дієго Марадоною зразка ЧС-1986 та Олегом Блохіним часів того самого голу Баварії. 

Після 2:0 на десяту хвилину відпустити збірну Албанії було б просто злочином, і команда Сергія Реброва не стала його вчиняти. Більше того, до певного моменту все йшло до того, що цей матч ми виграємо без зайвих нервів, але не тут було: після спокійного першого тайму настав другий, де синьо-жовті таки змусили вболівальників похвилюватися. 

Ще один поганий другий тайм

Другу половину поєдинку Україна знову провела так собі. Навряд чи команду можна в цьому звинуватити, адже рішення віддати ініціативу за рахунку 2:0 має право на життя. Але на тлі солідності першого тайму спостерігати, як ми починаємо боятися грізну та страшну Албанію, було не дуже приємно. 

Якщо до перерви здавалося, що гра повністю під контролем збірної України, і наша перемога вже точно нікуди не подінеться, то в другому прийшла думка про те, як добре, що підопічні Реброва забили два голи. Так само все могло бути і в матчі з Грузією, якби реалізувавши один із своїх моментів українці подвоїли перевагу в рахунку. 

Посилилися такі думки після того, як за 15 хвилин до кінця основного часу Україна пропустила гол. Трубін не встиг випередити суперника після передачі до штрафного майданчика і збив його, а Байрамі реалізував пенальті.  

Після цього на нас чекала чергова нервова кінцівка, проте команда провела її досить добре: гольових моментів албанцям створити не дали, а самі могли закривати гру кілька разів, але то Назаренко як слід не влучив по м'ячу, то Судаков вдарив прямо у воротаря, то Довбик з розвороту пробив вище воріт.

Фінальний свисток зафіксував перемогу України та виконання її локального завдання. Тепер синьо-жовті зіграють у плей-оф за вихід до Ліги А, де їхнім суперником може стати команда Шотландії, Бельгії, Угорщини чи Сербії, і за найкращих розкладів наступний розіграш Ліги націй збірна розпочне в Лізі А. Однак нехай цей останній, мажорний акорд нашої сумної пісні не вводить нікого в оману: роботи перед кваліфікацією ЧС-2026 у Сергія Реброва та його підопічних ой як багато.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використано фото Getty images, УАФ