Антверпен - Шахтар 2:3. Камбек, який може перевернути з ніг на голову весь сезон

Вміє ж донецький Шахтар трансформуватися в Лізі чемпіонів. Як би погано не йшли справи, хто б не був присутній в складі, з року в рік гірники примудряються дарувати вболівальникам такі ось драматичні матчі зі щасливим кінцем. 

В емоційному плані така божевільна вольова перемога – найкраще, що могло статися з командою у вчорашньому поєдинку. Це повинно надати впевненості, переконати насамперед гравців в тому, що незважаючи ні на що Шахтар залишається Шахтарем, і він здатний на такі маленькі подвиги навіть тоді, коли це здається неможливим. У плані гри питань все ще багато, але це точно той випадок, коли три очки не пахнуть, і радість від результату однозначно перекреслює все інше. 

Провальний перший тайм – уособлення всіх проблем Шахтаря в сезоні 

Подивитися цю публікацію в Instagram

Публікація від Телеканал ХSPORT (@ xsportua)

Якщо раптом ви шукаєте відповідь на питання що не так з Шахтарем в нинішній кампанії, просто перегляньте першу половину вчорашнього поєдинку. І проблема швидше не в швидко пропущеному голі після дитячої помилки досвідченого Ракіцького, який змусив команду відігруватися протягом усього матчу. Таке буває, хоча у випадку гірників останнім часом буває якось занадто часто. Більше засмучувала гра підопічних ван Леувена після цього. 

Приємно констатувати, що чемпіон України виявився не слабший за опонента з точки зору класу гравців і виконавської майстерності, але цю перевагу все ніяк не вдавалося конвертувати в хоч щось цікаве біля воріт господарів. Шахтар більше контролював м'яч, бив по воротах, володів ініціативою, проте все це відбувалося в основному в центрі поля. У третій зоні все зводилося або до розвороту і продовження перекочування м'яча, або до якоїсь неосмисленої подачі, в надії що колись це повинно пройти. 

Помаранчево-чорні зіткнулися з тим, з чим змушені були боротися практично в кожному матчі сезону проти більш-менш міцного суперника – нерозумінням, як наблизитися до чужих воріт на відстань небезпечного удару. Звикання до вертикального футболу нового тренера все ще триває, і в першому таймі він абсолютно не працював. 

І ось тут би Шахтарю згадати своє коріння і спробувати за рахунок швидкості контролю м'яча розривати оборону Антверпена, продиратися в його штрафний через центр і напівфланги, але ось питання: хто може це робити? Скільки гравців групи атаки донеччан, які брали участь у вчорашньому матчі, здатні грати в традиційний шахтарський футбол? Тільки Георгій Судаков. Іншим, при всій повазі, не вистачає тієї тонкості, різкості, швидкості мислення, що дозволяє закрутити голови суперників і прорвати організовану лінію оборони. Тому, коли ми критикуємо Патріка ван Леувена за його вертикальний і занадто простий як для Шахтаря футбол, не варто забувати, що будь-який тренер обмежений можливостями своїх гравців. І зовсім не факт, що гірники грають в подібному стилі через те, що так хоче нідерландський фахівець.

До всього цього неподобства ближче до кінця першого тайму Антверпен ще й забив другий гол, і в цей момент стало зовсім вже сумно. Здавалося, що для порятунку чемпіона України в перерві має відбутися якесь диво, проте воно все ж таки відбулося. 

Маленьке диво в другому таймі – хороший знак, але спокушатися не варто 

У того, що сталося в другій половині гри, є дві основні причини. По-перше, змінився Шахтар. Але змінився скоріше не з точки зору гри, а психологічно. Команда розлютилася на себе, повірила, що цей матч можна врятувати і повернулася на поле з божевільним бажанням рознести цей Антверпен незважаючи ні на що. Після серії невдач гірників в ЗМІ було багато розмов про не найкращу атмосферу в колективі і відсутность командного духу, але таким другим таймом донецький клуб відповів всім, що це не відповідає дійсності. 

По-друге, щось незрозуміле став виконувати Антверпен. Після зразково-показового першого тайму підопічні Марка ван Боммеля чомусь вирішили, що вони можуть собі дозволити весь другий грати на утримання комфортної переваги. Не можуть. Десь позначився брак досвіду в єврокубкових матчах найвищого рівня, адже більш досвідчений колектив точно б знав, що неможливо успішно відбиватися протягом такого довгого часового проміжку. Команда з незрозумілих причин втиснулася в свій штрафний і стала грати на відбій чи не зі стартового свистка другого тайму, за що і була справедливо покарана. Хочеться сказати, що грати суперника таким чином змусив Шахтар, але ні ж: помаранчево-чорні в цілому робили те ж, що і до перерви.

Дурні помилки лінії оборони і голкіпера бельгійців, як в моменті з третім голом українського клуба – наслідок тієї запари, в яку господарі загнали самі себе, вирішивши відсидітися біля своїх воріт до кінця гри. Але, а нам то що? Нам від цього тільки краще! Хочеться похвалити Сікана, і більше не за голи, в яких він швидше опинився там, де повинен був і зробив те, що зобов'язаний був робити, а за гру в цілому, це було дуже гідно. 

Хочеться сказати спасибі Різнику за кілька сейвів у другому таймі і навіть антигерою першої половини Ракіцькому, Кілька разів врятував команду в другому після прострілів на порожні ворота. Ну і звичайно ж за гол, хоча в ньому, будемо відверті, заслуга Ярослава не так велика. 

Непоганий матч провів Криськів, активним був Зубков, Судаков – вже давно людина номер один в цій команді, традиційно здорово відпахав Степаненко, незважаючи на привезений пенальті на останніх секундах гри. 

У другому таймі не випав практично ніхто, і Шахтар дійсно виглядав одним цілісним механізмом, зарядженим на результат. Тому сказати, що гірники не заслужили цю перемогу, точно буде неправильно. Вони заслужили її як мінімум тим, що не здалися після першого тайму. Без посмішки фортуни також не обійшлося, але куди ж без неї? Не щодня в ворота суперників залітають голи після таких рикошетів, голкіпер викидає м'яч під удар по своїх порожніх воротах, а досвідчений Тобі Алдервейрелд не може влучити в ствір з пенальті на 98-й хвилині. Але вчора всі зірки зійшлися, а значить саме так все повинно було статися. 

Шахтар здобув свою першу перемогу в цій ЛЧ, приніс Україні 0,4 бала в таблицю коефіцієнтів УЄФА, які дозволили нам обійти Ізраїль і піднятися на 17-те місце, і, можливо, перевернув для себе з ніг на голову цей важкий сезон, але про це ми зможемо дізнатися тільки з часом.

Перемога над Антверпеном – не миттєве зцілення, а початок довгого процесу реабілітації 

Але як би радісно не було від вчорашнього тріумфу Шахтаря, не варто робити з нього поспішних висновків. У грі команди не змінилося практично нічого, результат, з можливо, найслабшою командою у всій ЛЧ дався потом і кров'ю, і, врешті-решт, зовсім не факт, що цей успіх стане початком великих, позитивних змін. Відзначаємо важливість цієї перемоги в турнірному і моральному плані, радіємо, що чемпіон України все ще здатний обіграти когось в головному клубному турнірі Європи, ну і тепер – стежимо, що буде далі. Вихід з кризи – не справа одного дня і не результат однієї, нехай навіть такої ефектної перемоги.

 Але ця перемога може запустити тривалий процес повернення на колишній, більш високий рівень.

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використані фото Getty images, ФК Шахтар Донецьк