Арбітриня жіночого чемпіонату світу дала інтерв’ю. Трохи залаштунків роботи суддів

Чоловічий чемпіонат світу відгримів ще взимку. Тепер час визначати найкращого серед жінок. І турнір в Австралії та Новій Зеландії вже стартував.

Збірна Іспанії відправилася на мундіаль в статусі одного з претендентів на перемогу. Але у цієї країни є за ким слідкувати і окрім футболісток.

Вперше на жіночий чемпіонат світу Іспанія відправила свого арбітра, що буде працювати у полі. Це Марта Уерта де Аза, яка раніше стала для своєї країни першопрохідцем і на жіночому Євро. В AS вирішили поговорити про її досвід.

Як ви відреагували на новину, що будете працювати на чемпіонаті світу?

FIFA публікує список з іменами суддів. Але я дізналася про це з запізненням, десь через годину, оскільки якраз була з донькою в басейні. Коли взяла до рук телефон, то була купа пропущених, повідомлень.

Звісно, я чекала на це, але поки ти не отримаєш офіційного підтвердження, то до кінця не віриш в це. Я, очевидно, була рада. Це найбільший з можливих турнірів.

Минулого року ви працювали на чемпіонаті Європи. І тоді вашим асистентом також була Гвадалупе Поррас Аюсо. Як це, працювати на подібному турнірі разом зі своєю гарною знайомою?

Окрім того, що ми разом працюємо, вона також є моїм другом. Робота разом є нагородою для нас обох. Насправді, про подібне навіть мріяти важко. Це дуже довгий турнір, ти перебуваєш далеко від дому, від сім’ї. І дуже важливо, щоб поруч з тобою був хтось, хто не просто працює разом з тобою, але є й твоїм другом.

Коли матч завершився, то я сказала собі: «Що ж, тепер можна завершувати кар’єру». Насправді, я вже перевершила усі свої сподівання. Це було чудово: гарна гра, відкриття турніру, атмосфера, моя сім’я на трибунах... Все пройшло добре, найкращий момент моєї кар'єри.

Як думаєте, вдасться перевершити його в Океанії?

Буде складно. Але тоді я й не очікувала, що працюватиму на відкритті Євро, тепер, сподіваюся, вдасться насолоджуватися процесом. Ми кожен матч намагаємося провести якомога краще.

Так, правда, що не все залежить виключно від тебе. До того ж, ми представлятимемо не лише себе, а й Іспанію загалом. Але я сподіваюся, що ми добре попрацюємо і тим, хто призначає суддів на матчі, буде над чим поламати голову, обираючи між нами.

Як проходять ваші дні на подібних турнірах?

Ми виїхали ще 6 липня, готувалися так само, як і команди. У нас багато тренувань: ігри, робота з VAR, відпрацювання деталей... Встаємо рано, щоб потренуватися, потім вдень у нас теоретичні заняття. Загалом, чекаємо початку роботи.

У моїй родині не було арбітрів. Все почалося просто з зацікавленості. Я познайомилася з хлопцем і дівчиною, які були суддями. І, насправді, як тільки я ступила на цей шлях, то відразу зрозуміла, що це моє. Суддівство настільки зачепило мене. Що я присвітила йому вже більше половини свого життя.

Тобто ви не мали жодного стосунку до футболу?

Я не грала у серйозних командах. Але я ж й трохи з іншої епохи, коли це було не настільки доступно. У Паленсії не було такої можливості, однак мені подобалося грати і на шкільному полі після уроків.

Коли ви зрозуміли, що можете заробляти цим на життя?

Коли ти присвячуєш чомусь стільки часу, то це вже важко називати хобі, хобі потихеньку стає професією, в певний момент ти мусиш розставити свої пріоритети. У тебе є короткий проміжок, щоб скористатися шансом, або він ніколи більше не повернеться.

Я вирішила ризикнути і кинула викладання в школі. Минулого року ми стали професіоналами, підписали трудовий договір. Це дало можливість трохи видихнути, оскільки ми відчували недостатньо підтримки, хоч і віддавалися суддівству на 100%.

До прикладу, підтримки серйозно не вистачало, коли я завагітніла і не отримувала гонорари за матчі. Тепер, я можу бути більш спокійною.

Так, було багато критики. Але ті, хто хотів нас зрозуміти, зрозуміли і підтримали нас. Йшлося не про суддів, гравців чи тренерів, йшлося про те, що працівники мають трудовий договір і права, які повинні захищатися. Ось і все, чого ми вимагали. Думаю, це було корисно для всіх, не лише для нас конкретно, а й для жіночого футболу та чемпіонату загалом.

Що ви скажете про роботу з VAR? Наразі ви головний арбітр, але тренуєтеся також працювати і відео-асистентом.

Я вважаю VAR дуже корисним і практичним інструментом у нашій роботі. Судді перші, хто не хоче помилятися, тим паче, коли це може вплинути на результат матчу. Зараз ми маємо подушку безпеки, знаємо, що якщо щось не так, то можна виправитися, переглянути рішення. Це дуже цінне надбання.

Але в жіночому чемпіонаті Іспанії ще немає VAR.

Так, але ми, судді, готові, сертифіковані. Це просто дуже великі фінансові витрати. Але якщо ми хочемо продовжувати розвиватися, то нам потрібно буде йти на цей крок.

Дивлячись з ким порівнювати. Я цього не відчуваю, оскільки є ті, хто дійсно пробивають стелю. Стефані Фрапар з Франції не має лімітів, завжди досягає якоїсь нової вершини. Я просто намагаюся надихатися її прикладом і робити все можливе від себе.

Чого ви можете побажати собі на цьому чемпіонаті світу?

Намагатися насолоджуватися цим, оскільки це унікальний досвід. І залишатися на турнірі якомога довше, бажано до останнього дня, до фіналу. Та навіть якщо ні, то просто потрібно отримувати задоволення від роботи і такої можливості.

Наостанок варто відзначити, що на жіночому чемпіонаті світу є й українські арбітрині. Катерина Монзуль і Марина Стрілецька вже навіть отримали признанчення на перший матч – це буде гра Нідерландів проти Португалії 23 липня.

Адаптація тексту Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора