Арсенал - Шахтар 1:0. Непогано, але не більше

Донецький Шахтар програв у третьому поєдинку основного раунду Ліги чемпіонів, але що не кажи, це було набагато краще, ніж у перших двох. В Лондоні гірники провели найбільш гідний матч у цьому євросезоні, проте говорити про якийсь прорив у якості гри поки що передчасно.

Команда Маріно Пушича зробила у цій зустрічі все, що могла, та мінімальна поразка від срібного призера АПЛ – мабуть, максимум чемпіона України на сьогоднішній день. У будь-якому випадку гірників можна похвалити за те, що вони не опускали руки і билися до кінця, але при цьому не варто забувати, що крім останніх 15 хвилин, в які Шахтар у міру своїх можливостей тиснув на Арсенал, у цьому поєдинку були й попередні 75 хвилин. 

Все могло закінчитись вже після першого тайму

Знайти у першій половині цього поєдинку якийсь позитив для Шахтаря досить складно. Донецький клуб сповна відчув себе в шкурі якогось Інгульця в матчі проти себе: глуха оборона з десятьма гравцями біля свого штрафного майданчика, жодного навіть мікромоменту біля воріт суперника і надія на воротаря і футбольного бога.

Те, що Арсенал забив лише один – хороший підсумок першого тайму для донецького клубу, адже могли пропускати і більше. Як мінімум, у моментах, де Різник потягнув удар з забійної позиції від Жезуса, або коли Матвієнко на мить випередив Хаверца, готового з лінії заносити м'яч у порожні ворота. Тому скаржитися на долю через курйозний гол від п'ятої точки голкіпера, загалом, не доводиться: не залетіло б це – залетіло б щось інше.

Однак було за ці 45 хвилин і те, що давало надію. У ті рідкісні моменти, коли Шахтар опинявся з м'ячем у ногах, він кілька разів виходив у справді непогані атаки, створював чисельну перевагу неподалік штрафного майданчика Арсенала і здавалося, що ось зараз точно буде небезпечно, але донеччанам весь час не вистачало останньої передачі чи удару. Можливо, саме ці атаки, що нехай і не завершилися нічим, дали команді надію на те, що в матчі з таким суперником все ж таки реально відігратися. 

Порятунок був можливим, але не близьким

Розслаблений першим легким таймом Арсенал вирішив провести другий в економ-режимі. Вже в перерві на лаву запасних сів Вайт, а в середині тайму на полі почали з'являтися такі нечасті гості стартового складу, як Стерлінг та 18-річний Льюїс-Скеллі.  

Шахтар почав проводити ще більше часу з м'ячем, але до моментів все не доходило. Ближче до фінального свистку донецький клуб взагалі змусив канонірів перейти на гру другим номером, проте клас суперника не дозволяв знайти шляхи до воріт. 

Але навіть за такою грою господарі мали чудову нагоду знімати всі питання про переможця за 13 хвилин до кінця основного часу. Бондар незграбно зіграв під час подачі до штрафного майданчика і перехопив її рукою, арбітр призначив пенальті, але Різник згадав про свій талант під час гри на 11-метрових і залишив гірникам надію на порятунок.

15 хвилин надії

А потім настали ті самі 15 хвилин, за які Шахтар заслужив компліменти. Підопічні Пушича сприйняли нереалізований пенальті суперника як знак з небес і помчали відіграватися. Весь заключний відрізок поєдинку донеччани провели з м'ячем у ногах, а Арсенал не соромився грати на відбій.

Сказати, що в цей сплеск активності щось кардинально змінив у грі не можна, але один факт того, що він був уже радує. Втомлений матчем проти топового суперника Шахтар знайшов у собі сили на спроби штурму, і це навіть незважаючи на підсумковий результат, має додати команді впевненості в майбутньому. 

Ну а кульмінацією всього поєдинку для гірників став дальній удар Педріньо на 92-й хвилині, після якого м'яч з хорошою силою летів під стійку, але Рая все ж таки дістав його. Було б дуже епічно, якби перший удар у площу з гри в цій Лізі чемпіонів допоміг Шахтарю відібрати очки у Арсенала, але це вже надто ідеальний сценарій, і такі хепі-енди трапляються вкрай рідко.

У цьому матчі Шахтар справді подарував своїм уболівальникам надію, але все ж таки залишив кілька питань, відповіді на які дадуть лише майбутні ігри. Чи не померла б ця надія, якби в першому таймі у ворота команди Пушича залетів ще один м'яч, і чи не пішов би після цього поєдинок за сценарієм гри з Аталантою?

Втім, тепер це зовсім не має значення. Гірники показали бажання і, що важливіше, здатність претендувати на щось більше, ніж уникнення розгрому, у матчі проти одного з найкращих клубів світу, змусивши його напружитися. Після фінального свистка представники Шахтаря залишали поле з сумними особами, які демонструють, що поразки, за яку не соромно, їм мало, і це добрий знак.

Дива не сталося, проте з урахуванням попередніх матчів донецького клубу в Лізі чемпіонів і рівня суперника цей поєдинок помаранчево-чорні все ж таки можуть занести собі в актив. Ну а далі за єврокубковим курсом Янг Бойз, і ось там уже буде важливий насамперед результат, а судитимуть гірників лише за ним.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото Getty images, ФК Шахтар Донецьк