Боруссія Д - Шахтар 3:1. Прощання з Лігою чемпіонів та Тарасом Степаненком

Донецький Шахтар програв свій заключний двобій основного етапу Ліги чемпіонів проти дортмундської Борусії (1:3), і цей матч начебто підсумував усю єврокубкову кампанію гірників. Команда не виглядала зовсім безнадійно, але від своєї мети все ж таки була дуже далека, і замахнутися на сенсацію поки не готова.

У будь-якому разі Шахтарю варто подякувати за те, що в першій ЛЧ нового формату в України до останнього була надія на вихід її представника в плей-оф, і наша країна була не чужою на цьому святі життя. Однак замахнутися на більше команда Маріно Пушича, на сьогоднішній день, була неготова, і цей результат – напевно, максимум, на який могли розраховувати помаранчево-чорні.

У Борусії просто більше класу

І саме в цьому полягала головна проблема гірників. Звичайно, у Дортмунда його не настільки більше, як у Баварії, яка могла дозволити собі робити з Шахтарем все, що захоче, але все ж таки достатньо для легкої та спокійної перемоги.

Боруссія не розривала Шахтар, не заганяла його в землю і не виглядала як команда з іншої планети, хоча за статистикою перевага джмелів все ж таки відчутна: 14:7 за ударами, 7:2 за ударами в площу і 6:1 за кутовими. Але гірники, повторюся, не виглядали командою на голову нижче.

Після поєдинку головний тренер донеччан Маріно Пушич заявив, що його команда грала, а Боруссія забивала. Загалом мені не дуже імпонує надмірна дипломатичність Пушича. Деколи здається, що навіть якщо його команда програє з рахунком 0:10, він все одно скаже, що хлопці молодці, провели чудовий поєдинок і взагалі заслуговували перемогти, просто трохи не пощастило. 

Однак у цьому випадку можу з ним погодитись: проти цього суперника Шахтар справді намагався грати. Інше питання – як. У цьому матчі гірники дуже нагадували Динамо у поточному розіграші Ліги Європи. Ось начебто володіють м'ячем, намагаються, пихкають, але є дві проблеми: перша – до реальних гольових моментів справа так і не доходить, а друга – суперник, у певний момент, просто бере і з нічого забиває гол.

На Динамо в ЛЄ був схожий не тільки весь Шахтар загалом, а й центр його оборони. Матвієнко та Бондар провели справді слабкий матч, адже банальне закидання Дортмунда на чужу половину точно не мало закінчуватися виходом віч-на-віч і другим голом Гірассі.

Звичайно, можна говорити про те, що голи Борусії були нелогічними, частково випадковими і їх взагалі не мало бути. Все так, але в цьому, власне, і проявляється клас – в умінні не допускати простих помилок і зводити їх до мінімуму. 

Саме ця різниця у класі виконавців дозволила Борусії спокійно перемогти без необхідності включати п'яту передачу. Її добре ілюструє та неймовірна легкість, з якою Адеємі прибрав Азарова в моменті з першим голом, або сольний прохід Бенсебаїні, завершений елегантним підсіканням над Різником.  

Голкіпер Шахтаря, до речі, знову провів фантастичний матч, і цю Лігу чемпіонів може точно занести собі в актив. Виступами в ній Дмитро дуже сильно збільшив свої шанси бути викликаним до збірної України, хай поки що й не в ролі основного воротаря.

Був у цьому матчі й відрізок, за який Шахтар варто похвалити. Після випадкового голу Марлона Гомеса, який запресингував воротаря суперника на старті другого тайму, гірники справді ввімкнулися, побігли вперед і створили ще один дуже хороший момент, яким не скористався Кевін. 

У цьому місці згадаємо і про те, що вчора з Шахтарем попрощався Тарас Степаненко, який вийшов на останні хвилини. 

Безперечна легенда та людина, яка віддала клубу 15 років. Ім'я Тараса назавжди буде вписано в історію донецького клубу золотими літерами і знайти рівноцінну заміну для такого футболіста – дуже непросте завдання.

Якщо ж говорити про матч загалом, то він, на жаль, показав, що сьогоднішньому Шахтарю навіть така Боруссія не по зубах. Як і не по зубах, поки що, плей-оф Ліги чемпіонів, що вже сьомий рік залишається для гірників лише недосяжною мрією. 

Як оцінювати цей євросезон?

Головний позитивний результат цієї єврокубкової кампанії – Шахтар живий і залишається командою, здатною не бути хлопчиками для биття на рівні Ліги чемпіонів. Те, що ми взагалі говоримо про якусь боротьбу за плей-оф – вже величезний плюс і бонус, адже, погодьтеся, старт євросезону цього взагалі не віщував, а якщо додати сюди ще й величезні проблеми Шахтаря в УПЛ, то пояснити причини дуже конкурентного виступу у Європі стає ще складніше.

Захоплюватися Шахтарем теж не варто. Загалом це було не надто добре, не зовсім погано, але ближче до «добре». За 5-бальною шкалою гірникам можна поставити трієчку з плюсом: мінус бал за безнадію з Аталантою та Баварією, мінус бал за жахливу гру з мертвою, на той момент, Болоньєю, мінус за втрачену перемогу над ПСВ, але за гру – плюсик, ну а єдиний великий і жирний плюс – за Брест, адже це справді було дуже гідно. За перемогу над Янг Бойз, вибачте, плюсів не буде, адже як показала ця кампанія, його не обігравав тільки лінивий. 

Висновок? Шахтар отримав у цій ЛЧ приблизно те, що заслужив, і підсумкове 27 місце більш-менш точно відображає його нинішній рівень. До більшого гірники поки що не готові, але й те, що зараз є, безумовно, треба цінувати. Хто знає, коли ми побачимо наступний гідний виступ українського клубу у Лізі чемпіонів.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото Getty images, ФК Шахтар Донецьк