Дмитро Чигринський: «В мене дуже багато рішучості та амбіцій використати цей шанс»

П’ятиразовий чемпіон України, чотириразовий володар Кубка України, чемпіон Іспанії, володар Кубка UEFA та переможець клубного чемпіонату світу Дмитро Чигринський в ексклюзивному інтерв’ю XSPORT.ua розповів про свій третій прихід до Шахтаря, свій нинішній етап в кар’єрі, відношення до поважного за вимірами футболу віку, враження від футболу, який «гірникам» ставить Патрік Ван Леувен, конкуренцію у чемпіонаті України та багато іншого.

Дмитро, як відбувся ваш трансфер в Шахтар?

Коли ми розійшлись з Іонікосом, що сталось через пониження в класі і було завчасно оговорено в контрактах, моя угода автоматично завершилась, і я з початку липня був вільним агентом. Ми з моїм агентом Олександром Панковим вели перемовини з деякими командами з Греції, були також екзотичні варіанти, в тому числі з Азії. Але ми вирішили, що візьмемо паузу, адже пропозиції були не дуже привабливі для мене в професійному плані. Акцент був такий, що в мене є і сили, і бажання, тому спортивні амбіції нового клубу є основним моментом. Мені хотілось ще грати в пристойному чемпіонаті і на нормальному футбольному рівні.

Тобто на пенсію ви розуміли, що ще рано?

Просто потрібно розуміти, що вся ця екзотика це питання відносне. Декілька років тому звідти в мене були привабливі пропозиції. Після сезону з АЕКом в Лізі чемпіонів я міг поїхати і в Китай, і в Катар (чи Саудівську Аравію, я точно не пам’ятаю вже). Але зараз, коли ми говоримо про можливість грати в пристойному чемпіонаті та єврокубках, на високому футбольному рівні, то вибір очевидний.

В решті час трансферного вікна йшов, і ми чекали на гарну пропозицію. Ми з Олександром домовились, що будемо до останнього намагатись шукати гарний варіант. З одного боку ми розуміли, що чим ближче буде до завершення трансферного вікна, тим буде важче знайти якусь пропозицію, а з іншого боку – у команд бувають форс-мажори, і нам може випасти неочікуваний шанс.

Тобто у вас була тактика, це круто.

Я б не сказав, що це тактика. Це реалії. В мене схожа ситуація була, коли я завершив з АЕКом свою п’ятирічну епопею. Мені тоді було майже 35 років, і тоді в кінці серпня я вирішив залишитись у Греції, адже мені сподобалась ідея з «Іонікосом». Хоча в мене були варіанти з Польщі, з Ізраїлю, це були пристойні команди.

А наразі я просто опинився у такій ситуації. Якби мені було з чого обирати, то це було б набагато цікавіше. Ну і, звичайно, краще підписувати контракт з командою на початку літа аби мати можливість пройти збори, влитись в колектив і адаптуватись. Тут ми вирішили ризикнути, і те, що з’явився варіант з Шахтарем, це було, зізнаюсь, для мене несподівано. Пам’ятаю, як зателефонував Олександр Панков і сказав, що мені скоро подзвонить Даріо Срна і мова може піти про повернення до команди. Буквально за 10 хвилин мені набрав Даріо і каже: «Слухай, така ситуація от в нас склалась, як ти дивишся на повернення?». Розмова була коротка, буквально за пару днів потрібно було вирішити запитання з моїм вильотом, і от так я і повернувся.

В розмовах з Даріо Срною та взагалі з клубом вам відразу дали зрозуміти, що ви потрібні в якості досвідченого гравця?

Ну, такого формулювання не було, але тут потрібно бути реалістами і розуміти, що Шахтар це команда, в захисті якої грають футболісти збірної України, а також вони підписують молодих і дуже талановитих футболістів. Зрозуміло, що це робота клубу на майбутнє, в них є бачення, куди вони рухаються і в якому напрямку. І в 37 років ти не можеш прийти на перспективу. З одного боку це так, а з іншого – я завжди вірив в процес, і в роботу, і тому я на свій перехід в Шахтар наразі дивлюсь не як на збіг обставин, а як на те, що я своєю роботою отримав такий шанс. В мене дуже багато рішучості і амбіцій його використати. Також я завжди вірив, що вік у футболі це формальність. Є тренувальний процес, і якщо ти показуєш свій рівень, то тренерський штаб це оцінить.

Також ми маємо розуміти, що результати команди це найголовніше, і я був би радий, якби всі були здорові, були в найкращих кондиціях, і щоб на моїй позиції була найбільша конкуренція, яка тільки можлива. Аби я конкурував з найкращими, і якщо хтось буде кращим за мене, то він би займав своє місце у складі. Таким чином він буде і мене підштовхувати, і команда буде рости. Конкуренція це двигун командного прогресу.

Дмитро, яку ви ціль перед собою поставили на цей рік в Шахтарі після того як підписали контракт?

Якщо чесно, я хотів якомога швидше приступити до роботи, адже я розумів, що знаходився в такій позиції, коли команда провела збір і розпочала чемпіонат. Мені потрібно було наздоганяти партнерів, тому я ніяку ціль собі ціль не ставив, на це просто не було часу. Я просто розумів, що це унікальна можливість для мене, і я маю робити все від себе залежне аби скористатись нею. Потрібно бути відвертим, для мене це подарунок на нинішньому етапі в кар’єрі. Повернутись в команду, яка гратиме у Лізі чемпіонів… я не знаю, яким повинен бути футболіст аби цього не оцінити. Це найбільша мотивація, яка має бути.

Життя мене навчило, що з футболом треба бути чесним. Це значить, що твоя наступна гра має бути найважливішою. Ці три очки і ця перемога має бути для тебе основною задачею. А забігати наперед і планувати зіграти певну кількість ігор чи ще щось – це не про мене, я дивлюсь на це простіше.

Дмитро не можу не запитати про фактор війни. В нас в країні йде дуже важка війна. Ви з 2016 року не жили в Україні, виступаючи закордоном. Чи не було через війну сумнівів про повернення в Україну?

Ні, не було. Я вам розповім, як я сприймаю війну. Це для мене дуже непросто, навіть не зважаючи на те, що я знаходився закордоном. Я від початку великої війни ставив собі запитання і докоряв собі, що мої батьки в Україні, що всі мої рідні там, а я у Греції. Якби це не звучало, але фізична присутність вдома значно б полегшила психологічний стан через війну. Я багато про це розмовляв з дружиною, з батьками, і на початку війни це питання стояло дуже гостро. Я тоді, якщо чесно, сильно розклеївся, мені було важко себе мотивувати грати. Мені тоді мій батько давав велику мотивацію, казавши, що Україна бореться для майбутніх поколінь, і кожен з нас має ще з більшою мотивацією і завзяттям ніж будь коли раніше робити свою справу.

Час йшов, потім стало трошки легше, але все одно питання війни резонувало в середині мені. Я був радий зараз повернутись в Україну, і коли я приїхав, то якось відразу заспокоївся. Заспокоївся в тому плані, що я радий, що я знову вдома. Те, що я побачив, дає мені віру, що все в нас буде добре. Я бачу як українці стали згуртовані, як всі ми об’єднались, бачу спільну віру в перемогу. Для мене найголовніше, що я тут, і що я займаюсь улюбленою справою в Україні.

Повертаючись до запитання, то повернення в Україну мене не лякало, а навпаки радувало.

Пам’ятаю, до речі, як в грецьких новинах все менше і менше було новин про Україну. Одного разу в нас були дуже сильні обстріли вночі, а вони зранку в новинах цього взагалі не показали, а натомість розповіли про те, що в якомусь місті дерево впало на авто. Звичайно, і Греція, і вся Європа зі свого боку нам допомагають, але дуже важливо їм доносити своїм співвітчизникам, що насправді кожного дня в нас відбувається. Тому нам всім важливо говорити про війну, розповідати про неї аби увесь світ бачив і розумів, що відбувається. Тільки всі разом ми можемо перемогти ворога.

Повернемось до футболу. Розкажіть будь ласка, яка у вас комунікація з головним тренером Шахтаря Патріком Ван Леувеном? Як вам футбол, який він вибудовує?

Знаєте, можливо, це досвід, в тому числі і грецький досвід, але я вже на такі речі як футбольна філософія дивлюсь так, що в кожного серйозного спеціаліста вона вже має бути сформована. Особливо, спеціаліст, результати якого говорять самі за себе. Що точно можна сказати про Патріка, який провів дуже серйозний сезон в «Зорі». І ці його результати там дають надію, що в Шахтарі в нього вийде ще краще.

Що до моєї комунікації з ним, то потрібно відразу зазначити, що Патрік – людина, яка дуже вірить в роботу і в процес, тому не можна сказати, що він дуже багато розмовляє з футболістами. В нього основний контакт відбувається на полі, коли він пояснює, як потрібно діяти. Що я відмітив, що його тренувальний процес новий не тільки для мене, але і для всіх інших гравців. По суті ми всі разом зараз будемо опановувати всі його ідеї. Зауважу, що це більш вертикальний футбол, більш агресивний та силовий. Але це Шахтар - клуб, перед яким завжди ставились тільки максимальні цілі, тому я не думаю, що це буде проблемою. Але час на розуміння і адаптацію цих ідей, звичайно, потрібен. Думаю, тут все залежить від футболістів. Ми маємо бути вимогливими до себе і уважними до того, що вимагає тренер.

Думаю, що в останніх іграх вже можна простежити позитивні моменти в грі команди з огляду на нову філософію. І їх з кожною грою буде ставати все більше. Найближчим часом, я впевнений, Шахтар покаже якщо не найкращу версію себе, то цілком пристойну.

Я місяць тому робив інтерв’ю з Андрієм П’ятовим, який вже наразі є тренером. І він теж сказав, що у нового тренерського штабу ідеї дуже цікаві, оригінальні, але до них потрібно буде адаптуватись.

Це правда. Але ж ми говоримо про футбол, не про якийсь інший вид спорту. Футбол – він простий, ти маєш організовано грати в захисті, не пропускати, забивати. Це все відомо. Інша справа, що для досягнення результату люди використовують різні філософії. Але базові принципи однакові. тому ми просто зобов’язані приймати ці ідеї і рухатись в одному напрямку.

Дмитро, а Ви працювали раніше під керівництвом тренерів голландської школи?

Ні, не працював. В Греції були різні тренери – іспанські, португальські, італієць, греки... але з голландцями не доводилось.

Патрік же був директором академії «Шахтаря», тому я з ним, звичайно, знайомий. Але академія та основна команда це ж різні напрямки. В академії ти формуєш психологію відношення футболістів, ти даєш загальний напрямок як працювати з молодими гравцями. Там йому потрібно було ставити процес у різних вікових категоріях. Тому тоді в мене не було чіткого розуміння як саме він працює. Плюс за час, який пройшов з того періоду, багато чого могло змінити у його баченні футболу.

До речі, я про роботу Патріка мав немало інформації від мого друга Євгена Шахова, який минулий сезон провів в «Зорі». Ми з ним цілий рік були на зв’язку, і, в принципі, всі речі, які він мені розповідав про їх процес, я їх всі зараз вже бачу в Шахтарі.

Якщо не секрет, можете розповісти, які у Євгена враження від футболу, в який Зоря грала? Що він вам розповідав?

Якщо без деталей, то він розповідав, що все було дуже інтенсивно. Потрібно було адаптуватись до навантажень. Той футбол, який ставить Патрік своїм командам, вимагає дуже великої затрати енергії, адже це футбол з високим пресингом, зі швидким переходом від оборони в атаку, і від атаки в оборону. Євген розповідав, що спочатку було дуже непросто, але потім через 1,5 місяці, коли ти розумієш, як це працює, то бачиш, що цей футбол дає результат. Немає ж таких команд і процесів, які відбуваються за секунду.

Тому в Зорі минулого року це зайняло певний період, і в нас теж наразі триває цей період, але, як я вже сказав раніше, в грі «Шахтаря» вже видно позитивні зміни в плані розуміння процесу. Невдовзі їх буде ще більше. І так само Євген казав про адаптацію до навантажень: спочатку було дуже непросто, але потім, коли ти вже втягуєшся в процес, то це все починає працювати як механізм.

В Шахтарі наразі нове покоління гравців – молоде покоління. В минулому сезоні команда заявила про себе на всю Європу, результатом чого став унікальніший трансфер Михайла Мудрика в Челсі. Ви перебуваєте в цьому колективі практично місяць, чи відчуваєте себе так би мовити «дідом» серед хлопців? Чи можете, як кажуть, «напихати» комусь?

Знаєте, тут потрібно розуміти, що наразі футбол на такому високому рівні, що ми маємо бути вимогливими в пергу чергу до себе, а також до своїх партнерів. Це працює тільки так. Ми ж граємо в команді, і тому ти собі, в першу чергу, пред’являєш високі вимоги, і партнерам також. і це не в плані «напихати», а в плані об’єктивних вимог.

Щодо мого віку, то, як я вже казав, це формальність. Я себе бачу таким же гравцем як і всі інші. Ми всі рівні, всі знаходимось в позиції футболіста. Немає такого, що хтось старший, а хтось молодший. У нас спільні цілі і задачі, і ми до них йдемо. Ніякого особливого пієтету не має бути. Повага в команді здобувається тільки своїм відношенням і роботою, не через вік або якийсь інший фактор. Я на це дивлюсь тільки так.

Мене наші молоді гравці дуже сильно мотивують. В них є енергія, молодість, драйв. Я зі своєї сторони також хочу відповідати такому рівню. Тим більше ми говоримо про сучасний футбол, який стає набагато більш атлетичним. І за рахунок лише досвіду чи окремих якостей ти вже не пограєш. Потрібно працювати над собою, мати серйозний рівень готовності в усіх сенсах. Тому наші молоді хлопці в цьому плані для мене також велика мотивація, і, я думаю, це здорово.

З мої сторони я завжди відкритий передавати свій досвід. Як на полі, так і за його межами. Якщо я можу відповісти на будь яке запитання, я буду тільки радий. Це не в плані якихось фантастичних формул як потрапити в топ-клуб чи ще щось, адже в них вже є свій досвід, але в мене є свій. Я в футболі пережив злети і падіння, і до таких речей теж потрібно бути готовим, бо всі ми індивідуальності і по-різному реагуємо на ті чи інші моменти. Тому якщо я якимось чином можу комусь щось підказати і допомогти, то буду тільки радий.

Шахтар на момент нашої розмови 30 серпня очолює турніру таблицю УПЛ з 11 очками. Ви три матчі виграли, два зіграли внічию. Як ви оціните такий старт команди у сезоні?

Стандарти Шахтаря такі, що можна сказати, що ми не дорахувались очок. При всій повазі до суперників, але, якщо ми говоримо про Шахтар, то для цієї команди тільки перемога являється позитивним результатом. Незалежно від того, що відбувається на полі. Тому, думаю, ці очки ми втратили.

Я помітив, що тактичний рівень команд чемпіонату України виріс. Якби це не звучало, але є футбольні тенденції, і я бачу, що тренери в УПЛ намагаються будувати команди по сучасному, набагато менше стало примітивного футболу, який ще нещодавно був у нас популярним. Наразі команди грають чітко структурно, знають як закриватись, як вибудовувати свою гру. Тому так, командно рівень в УПЛ хороший, і просто так обіграти когось не можливо.

Якщо казати про якість гри, то, якщо порівнювати з моїм останнім сезоном в чемпіонаті України, який був 8 років тому, то я б сказав, що рівень впав. Це не дивно, адже в нас в країні йде війна, і багато футболістів залишили клуби і поїхали закордон…

… добре, що ми взагалі зберегли чемпіонат і проводимо його.

Так, звичайно. Минулого року позитивним моментом було те, що ми зберегли чемпіонат, провели його, і в навіть була конкуренція, був достатньо цікавий турнір. Впевнений, що цього року буде вищою і якість гри, і він буде ще цікавішим та конкурентнішим для фанатів.

Якщо порівнювати нинішній чемпіонат України з чемпіонатом Греції, то, на мою думку, в Греції наразі турнір вище за рівнем. І це якраз тому, що там у всіх командах є футболісти, які вже пограли на серйозному рівні. Я не скажу, що вони супердосвідчені, але вони беруть гравців від 30 років, і в яких є досвід виступів за збірні, або в топ-5 ліг Європи. Хтось з них приходить перезавантажити кар’єру, хтось приходить догравати. І бувають такі історії, що люди приходять, грають рік-два і знову повертаються на високий рівень. Тому в плані рівня і майстерності мені сподобалось в чемпіонаті Греції.

В чемпіонаті України наразі є багато нових клубів відносно того часу, коли ви виступали в УПЛ. Це ті ж Рух, Полісся, Колос та інші. На вашу думку це добре, що в нас з’являється більше команд із регіонів?

Так, це добре. Добре, що є люди, які вкладають гроші в футбол. Добре, що це, як ви сказали, клуби з різних регіонів, плюс це гарна соціальна місія з розвитку футболу. Хотілось би аби в нас в кожному регіоні була своя команда з традиціями та історією. Такі ініціативи це тільки повага. В той же час не хотілось би аби це були якісь тимчасові історії, а щоб було все серйозно.

Та ж сама Оболонь, в якої є великі традиції, довго не грала у вищому дивізіоні, і зараз можна сказати буде новачком. Та і Полісся також. Я пам’ятаю, як я за Шахтар-2 грав проти Полісся. Це клуб, в якого була історія, але за останні роки вони пройшли дуже важкий період, їхнє майбутнє не було зрозумілим, але зараз за команду взялись і тепер вона виступає в УПЛ.

Чим більше буде таких ініціатив, тим більше ми будемо підіймати рівень чемпіонату.

За Полісся, до речі, в цьому сезоні чемпіонату України, я впевнений, дебютує боксер Олександр Усик, який не так давно підписав офіційний контракт з клубом. Ви готові до протистояння з ним в карному майданчику? (посміхаюсь, - заув. XSPORT.ua).

Нууу… (сміється, - зауваження XSPORT.ua) головне без рук. Хіба протистояти йому корпус в корпус (сміється, - зауваження XSPORT.ua). Треба буде його просто ловити в офсайдну пастку. Тобто тактикою брати. Якщо йому нав’язувати боротьбу, то, я думаю, це програшний варіант.

І на останок: хто, на вашу думку, буде конкурентом Шахтаря у цьому сезоні у боротьбі за чемпіонство?

Однозначно, Динамо. Тут не може бути ніяких сумнівів. Я всі ці роки слідкував за українським футболом, і можу сказати, що те, що сталось з киянами минулого року, це випадковість, не закономірність. Це не місце Динамо, вони не настільки погано грали. Це був перехідний чемпіонат, у всіх команд було багато нюансів, і в тому числі я думаю, це допомогло Дніпру-1 і Зорі посісти свої високі місця. При всій повазі до них, вони виконали колосальну роботу. Якщо можна так сказати, я знімаю капелюха перед ними за цей результат.

Проте потрібно дивитись реально на речі: Динамо це Динамо. У киян є і історія, і амбіції, і футболісти. Плюс вони будуть небезпечні через те, що сталось минулого року. В їх четвертому місці я бачу додаткову мотивацію для них на цей сезон.

Олександр Чепілко, для XSPORT.ua