Дніпро-1 витиснув максимум, Динамо порадувало грою, але не результатом, а Зоря не дотерпіла зовсім небагато: підсумки єврокубкового тижня для України

Українські клуби провели свої чергові матчі в кваліфікації єврокубків, і на цьому тижні до Динамо і Дніпра-1 приєдналася луганська Зоря, яка почала свій шлях на європейській арені з плей-оф Ліги Європи. Результати знову не дуже: одна нічия і дві поразки, проте незважаючи на це наші команди все одно є за що похвалити. 

Давайте спробуємо знайти краплю позитиву в морі суцільних розчарувань, які нам поки приносить цей єврокубковий сезон.

Спартак Трнава - Дніпро-1 1:1. Вистрілили собі в ногу, але доповзли до фінішу

Ось що можна говорити про матч, в якому одна з команд грала в меншості з п'ятої хвилини? Прикро, що українські клуби вкотре вбивають власні дитячі помилки, яких ми ніяк не можемо позбутися. Те, що робив Сарапій в моменті з вилученням не піддається ніяким поясненням. І це ж не якийсь малолітній ноунейм з академії, а гравець, який проводить в основі Дніпра-1 другий сезон, а перед цим успішно виступав в харківському Металісті. Щоб стати більш конкурентоспроможними в єврокубках навіть не потрібно бути якимись геніями футболу, досить просто не привозити в ситуаціях, де впорається, здавалося б, будь-який професійний футболіст. Але правда в тому, що просто не привозити – це вже показник чималого рівня майстерності, якого у гравців наших клубів, на жаль, часто просто немає.  

Після цього моменту всі плани Дніпра-1 на цей матч були зруйновані, і єдиним завданням було просто утримати нічийний рахунок. Словацький клуб, зрозуміло, тиснув, але сказати, що господарі розривали віце-чемпіона України теж не можна, оборона, в цілому, трималася, а там, де не справлялася вона, виручав молодий Кінарейкін. 

На початку другого тайму словаки все ж дотиснули, і на 55-й хвилині вийшли вперед. Але практично відразу удача посміхнулася і дніпрянам, винагородивши їх за терпіння. Після обрізки Спартака в центрі поля український клуб заробив пенальті, який реалізував Пихальонок. Далі схема стандартна: Трнава атакує, Дніпро чекає фінального свистка. Дочекалися. Правда останні хвилини довелося догравати вдев'ятьох після другої жовтої картки Когута. У підсумку 1:1, і як для поєдинку, де практично з самого початку Дніпро-1 подарував супернику чисельну перевагу – результат просто прекрасний. Тепер головне не вилучатися у матчі-відповіді і показати свої здібності в атаці, і хочеться вірити, що вони дійсно є. 

Динамо - Бешикташ 2:3. Гра забувається, результат залишається

Всупереч моїм очікуванням, київське Динамо зіграло в хороший, якісний футбол. Український клуб був цікавішим за турків в атаці, роботі з м'ячем, і в цілому місцями виглядав солідніше стамбульських ветеранів, в стартовому складі яких вийшло лише три гравці молодше 27-ми років. За більш вдалого збігу обставин «біло-сині» могли б не просто не програти цей поєдинок, але навіть претендувати на перемогу. Але для цього потрібно хоч трохи заважати супернику забивати голи! Динамівці знову показали повну нездатність перешкоджати взяттю своїх воріт і підтвердили, що туди може влетіти що завгодно, коли завгодно і в якій завгодно кількості. Прокляття останніх хвилин – вже давно зовсім не прокляття, а показник невміння зберігати концентрацію, усвідомлювати реальний рівень своїх можливостей і, якщо потрібно, просто бути простішими і обережнішими. Зрозуміло, що в такому непоганому матчі на останніх хвилинах хотілося вирвати перемогу, але в підсумку кияни їдуть в Стамбул з відставанням в рахунку.

У порівнянні з протистоянням з Арісом Динамо зіграло набагато краще. Підопічні Мірчі Луческу дуже додали в командному русі, контролі м'яча, нарешті повернувся Шапаренко, якого ми бачили до травми в минулому сезоні, Караваєв пристойно замінив Ярмоленка, Волошин знову натякнув тренерському штабу, що він готовий бути основним лівим вінгером столичного клубу, а Бущан після непереконливого старту сезону поступово набирає форму. Але футбол жорстокий, і всі ці позитивні моменти не мають значення, коли команда програє. На табло 2:3, і для «біло-синіх» це вже друге фіаско поспіль з таким результатом, а у повторній грі в Стамбулі тепер потрібно буде зробити практично неможливе. Однак гра українського клубу у вчорашньому поєдинку все ж вселяє певну надію, що це цілком реально. 

Славія - Зоря 2:0. Здрастуй, Ліга конференцій

Від луганської Зорі, серед трьох наших єврокубкових представників, очікування, чомусь, були найменшими. Чи то непереконливий старт сезону в УПЛ, чи то розгром чеським клубом Дніпра-1 в минулому раунді кваліфікації наштовхував на думки, що шансів дуже мало. Зоря очікувано спробувала зіграти на нульову нічию, і у неї майже вийшло. Протягом усього поєдинку чехи домінували, і вбивчих можливостей для гола було якщо і не дуже багато, то цілком достатньо. На 27-й хвилині м'яч все ж побував у воротах луганців, але українську команду врятувала гра рукою у суперника. 

Славія тиснула все сильніше і сильніше, і за те, що нічийний рахунок тримався до останніх хвилин, голкіперу Микиті Турбаєвському можна сміливо ставити пам'ятник. Але на 81-й хвилині оборона Зорі все ж впала після подачі кутового, а вже в компенсований час господарі забили ще один м'яч, який практично вбив інтригу перед другою грою, хоча до цього Мічин створив для себе відмінний шанс, щоб зрівняти рахунок, але трохи не влучив в дальній кут. Однак якби Зоря вирвала в такому поєдинку нічию, навряд чи це можна було б назвати справедливим результатом. А так 0:2 – і при такій грі і перевазі празького клубу матч-відповідь перетворюється в формальність.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використані фото Getty images, ФК Динамо Київ, СК Дніпро-1, ФК Зоря