Динамо - Ференцварош. 0:4. Фіаско зі сльозами на очах

Так принизливо київське Динамо не програвало з моменту виїзної поразки Баварії (0:5) у Лізі чемпіонів 2021/22, а якщо співвіднести підсумковий рахунок з рівнем суперника – то, можливо, і ніколи. У матчі, де потрібна була лише перемога, підопічні Олександра Шовковського зазнали фіаско, яке у будь-якому разі залишить слід на психологічному стані команди, а відходити від нього доведеться досить довго. 

Незважаючи на однозначність результату, це видовище, доглядати яке максимально не хотілося, викликало багато різних емоцій: від надії після прийнятного, з урахуванням обставин, першого тайму, до агресії та бажання обійняти та плакати.

Цілком згоден з Олександром Шовковським в тому, що жодних висновків щодо цієї гри не зробиш. Про що можна говорити, коли у матчі з приблизно рівним суперником команда з 17-ї хвилини грає у меншості? Розносити всіх і вся теж немає сенсу: ці футболісти просто не можуть по-іншому. 

Люблю дивитися, як після будь-якого провалу Динамо, Шахтаря чи збірної чи не кожен з популярних українських блогерів та простих вболівальників говорить про безхарактерність, відсутність бажання, старання, і вже бачу, як щось подібне мчить і цього разу. Але у футбол грає не спортивна агресія та характер, це роблять конкретні люди, чиї конкретні дії призводять до конкретних наслідків та результатів. 

Динамо не мало бажання? Напевно, саме тому половину другого тайму вся лава запасних сиділа зі сльозами на очах, а у Караваєва та Михавка ці сльози не висохли і до післяматчевого інтерв'ю. Не було агресії? Ймовірно, через це Шапаренко в одному з епізодів готовий був убити суперника за грубий фол проти Ваната.  

Якщо вже й говорити про мораль, то єдине, чого не вистачило Динамо, це психологічної стійкості. Коли з погляду результату все вже втрачено, потрібно знаходити сили боротися за те, щоб просто уникнути розгрому. Але хто в Динамо має достатньо досвіду, щоб не плисти в такі моменти? Михавко? Біловар? Волошин? Усвідомивши, що все пропало, Шовковський ще й зняв з поля лідерів, і це теж позначилося на підсумковому рахунку.

Але про які моральні якості може йтися, якщо проблеми починаються з базових речей? Коли команда програє через власні помилки раз – це можна списати на нещасний випадок. Але коли подібне відбувається постійно – це вже питання рівня гравців. 

Те, наскільки елементарними помилками Динамо вбило себе у цьому матчі, просто вражає. Починаючи від безглуздого вилучення Дубінчака і закінчуючи простим пасом назад від Кабаєва, який привів до першого голу у ворота киян. Подібні самогубства відбуваються у кожному матчі Ліги Європи, і це, на жаль, уже не випадковість чи технічний брак.  

Попередній поєдинок єврокубків Динамо програло через те, що Михавко, навіщось, вирішив завалити суперника у своєму штрафному майданчику, цей – через те, що Дубінчак за лицьовою лінією вирішив стрибнути в ноги опоненту. Не помилятися – це теж клас, а постійні привози лише говорять про його відсутність. 

Звичайно, гравці Динамо можуть віддати простий пас на кілька метрів, правильно оцінювати ситуацію, приймаючи ті чи інші рішення, та виконувати найпростіші дії на автоматі. Але це без опору, коли ніхто не тисне та не заважає. 

Як тільки з'являється тиск, у Динамо починаються проблеми: на прийняття рішень стає менше часу, і в таких умовах народжуються всі неточні паси назад, червоні картки та привезені пенальті. Власне, в умінні знаходити ці рішення у складних умовах, обмежених часових рамках та за якісного опору і полягає клас, якого у більшості футболістів біло-синіх просто недостатньо для рівня Ліги Європи. 

І це стосується не конкретно вчорашнього матчу, в якому все справді зіпсувала рання червона картка, а команди загалом. Чи можна щось зробити у цій ситуації? Та навряд. Зараз столичний клуб не має можливості оновити половину основного складу, тож залишається працювати з тими, хто є. 

Однак чекати від такого Динамо хоч чогось у Європі, на жаль, безглуздо. Адже дуже складно щось планувати і щось розраховувати, коли раз на кілька хвилин стабільно стріляєш собі в ногу, а іноді й у голову.

Боротьба за плей-оф – все?

Не хочеться говорити, що ця поразка ставить хрест на сподіваннях Динамо поборотися за плей-оф, проте заперечувати те, що вона зменшує шанси на топ-24 до мінімуму просто неможливо. У чотирьох поєдинках, що залишилися, киян чекають зустрічі з Вікторією, яка вчора обіграла Сосьєдад (2:1), самим Сосьєдадом, Галатасараєм і РФШ. 

Навіть якщо припустити, що підопічні Шовковського виграють матчі у суперників, з якими можна боротися – Вікторії та РФШ, то перспективи обіграти ще й лідера чемпіонату Туреччини, або чергового представника топ-ліги, виглядають дуже сумнівно. 

Дуже хотілося б, щоб хоч у якомусь з єврокубкових поєдинків футбольний бог повернув Динамо борг за всі ті перекладини та нереалізовані моменти у попередніх іграх Ліги Європи. Однак для цього в прислів'ї на бога сподівайся, та сам не схиб, треба почати виконувати і другу частину умови, адже без неї, як бачимо, нічого не працює.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото ФК Динамо Київ