Ми цілком справедливо хвалили Динамо за футбол, який команда демонструвала у кваліфікації Ліги чемпіонів, але починаючи з основного раунду карета, схоже, перетворилася на гарбуз, і гра киян у єврокубках знову приносить біль. Хоча характер болю, безперечно, змінився. 

Якщо минулого і позаминулого сезонів боляче було від повної безпорадності команди, то тепер розчаровує те, як легко підопічні Олександра Шовковського віддають поєдинки, в яких, за умови хоч трохи більш адекватної гри в обороні можна було, як мінімум, боротися, а як максимум – чіплятися за результат.

Динамо справді намагалося грати проти Лаціо у футбол, і подекуди це навіть виходило. Кияни володіли м'ячем, завдали більше ударів у площину воріт, мали кілька непоганих моментів із перспективою стати гольовими. Все це, безумовно, дуже добре, але коли проблеми є в абсолютно базових речах, які мають виконуватися автоматично, жодний стиль, тренерські ідеї та тактичні рішення, на жаль, не допоможуть.

Щоб пропустити, Динамо не потрібно жодних умов, вдалих дій суперника чи чогось складного. Кияни будь-якої миті можуть придумати гол у свої ворота самі, без жодної допомоги, і поки ситуація не зміниться, жодна якість футболу цього не компенсує. 

Вся група оборони біло-синіх учора нагадувала людину, яка вперше вирішила пограти у футбольний симулятор і просто не знає, де тут кнопка відбору. Гравці бігають, пихкають, упираються в суперника, намагаючись зупинити його, але м'яч все одно залишається у опонента, який проходить до воріт прямо по центру і забиває голи. 

Центр оборони Динамо – головний біль цього поєдинку. Це було жахливо, як ніколи, і назвати одну конкретну причину такого перформансу досить складно. Нерви? Втома? Відсутність елементарної футбольної освіти? Рівень футболістів? Мабуть, усі разом. 

Звичайно, найпростіше списати все на швидкий пропущений м'яч на п'ятій хвилині, травму Себальйоса та звинуватити у всіх смертних гріхах Біловара, який справді став одним із головних антигероїв поєдинку. Однак звинувачувати в тому, що трапилося, потрібно не тільки його.

Тарас Михавко – ще один антигерой поєдинку. 19-річний захисник розпочинав сезон як безапеляційний гравець основи і провів кілька непоганих матчів, але після невеликого пошкодження ніяк не може прийти до тями.  

Центру оборони Динамо критично не вистачило досвіду, адже коли його формують два молоді гравці, які ще відносно недавно виступали за команду U-19, і стоячи на півкрузі чужого штрафного майданчика з першого ряду спостерігали, як вона виносить суперників по 10:0, це може бути проблемою. 

Михавко та Біловар просто не стикалися з такими викликами, і навчитися правильно на них реагувати можна лише через практику та помилки, за які Динамо платитиме очками. Так само, через центр оборони, прийшов і другий гол, а слідом за ним залетів одразу і третій, який, по суті, закрив гру. 

На тлі провалу захисту далеко не найкращий матч провели й інші футболісти киян. З позитиву можна відзначити достатню кількість швидких вертикальних виходів в атаку, але на цьому позитив закінчується. У третій зоні Динамо було якимось надто повільним, і саме через це часто не могло завершити свою атаку ударом. Та й не лише у третій, у центральній, часом, теж. 

Уособленням цього став Володимир Бражко, який чомусь вирішив, що в матчі з Лаціо можна дозволити собі працювати з м'ячем також неспішно і вальяжно, як з Ворсклою чи ЛНЗ. Не можна. 

Таке враження, що команда не перебудувалася з УПЛ на вищий рівень, намагалася їхати якось надто повільно на високій передачі та очікувано затихла. У підсумку – якийсь парадокс: начебто й зіграли непогано, проте в обороні – три пропущені, в атаці – другий поспіль поєдинок без забитих м'ячів. 

Звичайно, далася взнаки і втома. Для команди це був третій матч за тиждень, Динамо добиралося на нього довго та болісно. Але такі наші реалії та інших зараз немає. Будь-який український учасник єврокубків перебуває в нерівних умовах зі своїм суперником, але наші клуби не мають іншого виходу, окрім як терпіти, виходити і грати не завдяки, а всупереч.

Вже за тиждень подивимося, чи зробить команда якісь висновки перед грою з Хоффенхаймом, потім на підопічних Шовковського чекає поїздка на Стадіо Олімпіко в гості до Роми, а ось далі, починаючи з листопада, розпочнуться ті матчі, які й вирішать долю Динамо у цій Лізі Європи.

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото ФК Динамо Київ