То була просто якась феєрія. Звичайно, всі припускали, що київське Динамо має бути сильнішим за Партизана, але те, що воно сильніше настільки, стало приємним сюрпризом. Біло-сині обіграли суперника у матчі єврокубків із різницею більш ніж в один м'яч уперше з сезону 2020/21, коли у плей-оф кваліфікації Ліги чемпіонів розгромили у Києві бельгійський Гент (3:0). 

Майже чотири довгі роки український гранд не міг виграти на міжнародній арені легко та спокійно, і ось нарешті це сталося. Нехай не з найсильнішим суперником, проте навряд чи кіпрський АЕК Ларнака чи грецький Аріс, з якими кияни мучилися в попередніх сезонах, були набагато кращими за віце-чемпіона Сербії. 

Динамівці видали ідеальний, просто бездоганний матч в атаці, і тепер до гарантування собі групового етапу єврокубків залишилося лише закінчити розпочате у матчі-відповіді в Белграді. 

Все стало ясно з самого початку 

Старт поєдинку у виконанні Динамо обнадіяв та заспокоїв. Український клуб з перших секунд взяв м'яч під контроль і зовсім не віддавав його супернику, тоді як серби, що повністю відмовилися від пресингу, втиснулися у свій штрафний майданчик. З моментів у стартові 20 хвилин можна згадати лише удар через себе Ярмоленко після прострілу від Кабаєва та сейва воротаря, проте по тому, що відбувається на полі, читалося, що моменти біля воріт Партизана – лише питання часу. 

Трагедія в тому, що навіть за такою грою підопічні Олександра Шовковського примудрилися пропустити. Ледве не вперше перейшовши центр поля, суперники дісталися штрафного майданчика киян, де Караваєв на рівному місці привіз пенальті. Панєнка від Салданьї – і це нелогічні 0:1, після яких головне було не зламатися психологічно. 

Не зламалися

Але Динамо, на щастя, не думало ламатися. Ментальна готовність киян до цього поєдинку була на незвично високому для всього українського футболу рівні: зосереджені, кам'яні обличчя, жодних нервів та істерик, коли щось іде не так, відсутність реакції на грубу гру суперника з перших секунд. Залишалося лише перетворити свій контроль м'яча на забиті голи, але для цього потрібно було підвищити темп і зробити так, що опонент просто не встигав за динамівцями. 

Тотальне домінування у центрі поля та фантастичний Кабаєв

Підняти темп легко на словах, проте насправді він підвищується посиленням інтенсивності роботи ще не до кінця готових до нової кампанії м'язів людини. Було очевидно, що у першій грі сезону Динамо ще не готове діяти однаково інтенсивно протягом усього матчу: треба було економити сили, рівномірно розподіляючи їх на весь поєдинок, і з цим завданням віце-чемпіони України впоралися чудово.

Як тільки Динамо увімкнуло максимальну потужність – Партизану стало боляче. Момент з ударом Кабаєва з лінії штрафного майданчика був начебто анонсом ударної п'ятихвилинки, в яку Динамо вирішило долю матчу і, хочеться вірити, всього протистояння.  

Те, що трапилося в період з 40 по 45 хвилин, стало закономірною нагородою від футбольного бога за якісну роботу протягом усього тайму. Однією із застав цієї якості стала тотальна перевага динамівців у центрі поля. Там Шапаренко, Бражко та Буяльський творили абсолютно все, що хотіли, а суперники просто не розуміли, як цьому протистояти. 

Динамо могло дозволити собі дійти через центральну зону від своїх воріт до чужих та спокійно вивести когось зі своїх гравців на ударну позицію. 22 удари за гру та 9 у площину – найкраще тому підтвердження. При цьому кияни не затримувалися в центрі, намагаючись діставатися третьої зони максимально швидко і з мінімальною кількістю передач поперек і назад, за що хочеться поставити окремий плюсик.

Ще одним важливим чинником цього успіху став Владислав Кабаєв, який у Динамо Шовковського без перебільшення став одним з лідерів. У нього виходило абсолютно все, він шикарно взаємодіяв з Вівчаренком та гравцями центру поля, і виконуючи величезний обсяг роботи давав ту саму інтенсивність, яку на протилежному фланзі не міг давати Ярмоленко. Гол та асист – заслужена нагорода за цей неймовірно сильний матч.

М'ячі залітали у ворота сербів не очевидним чином: якщо перший завершальний удар Шапаренка з передачі Кабаєва питань не викликає, то ось у моментах з голом Бражко після шаленого удару в дотик з відскоком від газону і м'ячем Караваєва, що трапився не без допомоги рикошету, можна говорити про певне везіння, проте це стосується лише останнього удару, адже шикарна комбінація, внаслідок якої правого захисника Динамо на нього вивели була просто вершиною футбольного мистецтва.

Втім, зовсім не важливо, як м'яч опинявся у воротах Партизана. Головне, що на перерву українська команда пішла з комфортною перевагою у два голи та божевільною психологічною впевненістю, яка стала основою для продовження побиття у другому таймі. 

Якісний гейм-менеджмент помножений на кураж

У перерві Олександр Шовковський зробив дві заміни: випустив Навина Малиша замість Олександра Караваєва, а також дав цілий тайм для дебюту Олександра Піхальонка, який замінив Віталія Буяльського. До молодого Маля питань було чимало, а ось екс-гравець Дніпра-1 навіть за один тайм встиг показати свою якість. Нехай взаємодія з партнерами по центру поля ще не налагоджена, але виконати кілька своїх фірмових передач Піхальонок встиг, показавши, що загалом готовий бути ще однією рівноцінною опцією для динамівського півзахисту. 

Динамо спіймало кураж і вже не збиралося відпускати свого суперника, бажаючи крові, яку всі так вимагали від команди перед грою. І підопічні Шовковського її дали: спочатку Кабаєв поодинці протягнув м'яч через усю половину суперника і більярдним ударом покотив його під штангу, змусивши задуматися про те, а чи точно він не був потрібен збірній України як запасний лівий вінгер на Євро-2024.

Потім Динамо пропустило ще один непотрібний м'яч після купи помилок у своєму штрафному майданчику. При 4:1 він, звичайно, не надто псував настрій, але на майбутній момент треба розбирати: пропускати два від Партизана – надто багато, а забивати по шість виходитиме далеко не завжди.

Але останнє слово у матчі залишилося за киянами. Волошин, який спочатку вийшов на заміну, поборовся за підбір біля чужих воріт після удару зі штрафного від Бражка і сейва воротаря, а потім покотив на Попова, що стоїть перед порожніми воротами. А у компенсований час свій дебютний гол у футболці Динамо, після ще однієї ідеальної комбінації, яка завершилася другим асистом Волошина, забив і Піхальонок, відправивши м'яч між ніг суперника під саму штангу.

У підсумку – тенісні 6:2, які майже гарантують Динамо прохід принципового суперника та вихід до групового етапу єврокубків. Тепер можна спокійно вирушати до Сербії і, наскільки можна, зганьбити братів Росії ще й там. Ну чи хоча б просто виграти: після неймовірного шоу в Любліні крові, на яку всі так чекали, вже й так було достатньо.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використано фото ФК Динамо Київ