Динамо - Вікторія 1:2. Зате гол забили гарний...

Київське Динамо нарешті забило свій перший гол в основному раунді Ліги Європи, проте він не допоміг підопічним Олександра Шовковського набрати перші очки, і таким чином про боротьбу за вихід у плей-оф, напевно, можна забути. Теоретично шанси потрапити туди ще є, однак у те, що після поразок від Ференцвароша та Вікторії команда раптово виграє у Сосьєдада та Галатасарая, зможуть повірити лише найбільші оптимісти.

А чи є ще команди, з якими Динамо може не пропускати? 

На жаль, говорячи про Динамо доводиться від матчу до матчу повторювати те саме. А що вдієш, якщо кияни вкотре стали жертвою повної некомпетентності своїх захисників? У нашому сприйнятті такі суперники як Ференцварош чи Вікторія – все ще команди, які динамівці просто зобов'язані обігравати, і жодного іншого результату у цих матчах не повинно бути.  

Але як можна обігравати хоч когось, коли будь-який підхід до твоїх воріт може закінчитися голом? На підставі чого ми вимагаємо від команди, яка пропускає від Оболоні, Інгульця та Чорноморця, не пропускати від опонентів, здатних виграти у Сосьєдада чи Ніцци?

Ну неможливо сподіватися на результат і будувати якісь плани щодо його здобування, коли ти не можеш бути впевненим у тому, що твій захист у потрібний момент виконає найпростіші та базові дії. Нереально грати у футбол, якщо ти хоча б через раз не виграєш боротьбу у своєму штрафному майданчику, не можеш поставити ногу так, щоб суперник все ж таки втратив м'яч, або щоразу дозволяєш опонентам обходити тебе як фішку. 

Оборона Динамо знову не виконує простих речей, і це вже наштовхує на думки, що вона просто не може їх виконувати. Усвідомлюючи цю проблему, Шовковський вже почав намагатися захищатися не якістю, а кількістю, виходячи на матчі єврокубків у три центральні захисники. Але без виконання елементарної бази можна захищатись хоч вдесятьох – і це все одно не допоможе. 

Гол гарний, але на цьому позитив закінчується 

Що стосується гри Динамо в атаці, то цей матч воно провело приблизно так, як і решту ігор в цій Лізі Європи – точно не провал, але й нічого видатного. Перевага у контролі м'яча, 14 ударів та 6 у площину – показники цілком робочі, а за наявності позитивного результату навіть хороші.

Однак, по-перше, результату немає, по-друге, у суперника вони майже такі ж, по-третє, якоїсь божевільної гостроти та небезпеки в моментах Динамо не було, і коефіцієнт xG всього 0,88 – тому підтвердження, обмаль для 14 ударів. На старті другого тайму Динамо забило гол, який скасували через офсайд, і таким чином незарахованих м'ячів у цій ЛЄ біло-сині вже більше, ніж реальних. 

Хочеться сказати, що якби той гол Вівчаренка зарахували, все могло б бути по-іншому, але повернемося до того, з чого починали: зі своєю грою в обороні Динамо не можна бути впевненим взагалі ні в чому, тому могло бути, а могло і не бути, вже, на жаль, не дізнаємось.

Загалом, коли Динамо грає з м'ячем, з'являється якийсь промінь надії: ну ось воно, ну можуть же, не все ж так погано, як кажуть усі навколо. Однак потім м'яч опиняється у суперника, і одразу стає ясно, чому підопічні Олександра Шовковського перебувають у турнірній таблиці саме там, де вони є. 

При цьому в УПЛ команда на голову вища за будь-якого зі своїх опонентів, крім Шахтаря і, можливо, Олександрії, з якою цього сезону ще просто не зустрічалася. Страшно уявити, що було б у єврокубках з іншими українськими клубами, і навіщо тоді нам взагалі потрібно більше двох місць там. 

Але є й хороші новини: Динамо забило гол, причому неймовірно гарний. Є підозра, що Кабаєв таки подавав, але яка тепер різниця, коли вийшов шедевр, гідний звання гол туру. Це був перший м'яч киян в основній стадії єврокубків з 27 жовтня 2022 року, коли команда зіграла результативну нічию 3:3 з АЕКом з Ларнаки. Два роки та один місяць довелося чекати наступного, але він таки залетів.  

А ще Динамо тепер не найгірша команда Європи: з нулем очок та різницею м'ячів -11 серед учасників усіх єврокубків воно випереджає братиславський Слован (-14) та швейцарський Янг Бойз (-15). Так, такі тепер радості у вболівальників біло-синіх на міжнародній арені. Дещо нагадують досягнення рівня збірної Сан-Марино, але маємо те, що маємо.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua 

У матеріалі використано фото ФК Динамо Київ