Джеко несправедливо обділений увагою. Він двічі був номінований на Золотий м’яч і готовий запалювати навіть в 37

Минулого сезону вони в останньому турі програли «Мілану» чемпіонство. Про всяк випадок Серія А навіть привезла один трофей і на Джузеппе Меацца.

Але ні. Їхні червоно-чорні сусіди святкували в Сассуоло, а нерадзурі дістався тільки біль розчарування.

Поточна кампанія також склалася не найкращим чином. Незважаючи на всю зірковість складу, «Інтер» дозволяв собі надто багато втрат очок. Тож скудетто заслужено дісталося «Наполі».

Злість і бажання помсти переповнювало команду Сімоне Індзагі.

І перед матчами проти «Мілана» у пів фіналі Ліги чемпіонів ці емоції лише посилювалися. Постійними нагадуваннями про протистояння 2003 року. Про ту поразку за правилом виїзного голу.

Так, «Інтер» минулого сезону взяв Кубок. Цього – вже вийшов до фіналу і виграв Суперкубок. Але цими другорядними трофеями навряд можна перекрити розчарування він провалів у чемпіонаті.

А от фіналом Ліги чемпіонів – цілком. Якщо переможним – сповна. 

І нерадзурі зробили гігантський крок в напрямку Стамбула – виграли першу зустріч 2:0. До того ж, номінально виїзну.

Найкращим гравцем поєдинку визнали Генріха Мхітаряна, автора другого голу «Інтернаціонале». Але той, хто відзначився першим забитим м’ячем, також заслуговує на увагу.

В 37 років і 54 дні Едін Джеко вивів свою команду вперед в рахунку. Кутовий, подача від колишнього гравця «Мілана» Хакана Чалханоглу – і боснієць продавлює в боротьбі Давіде Калабрію.

Багато хто здивувався від того, що низький капітан россонері закривав кремезного форварда. Але вже після матчу Джеко зізнався – це була награна комбінація.

Вони з Дензелом Думфрісом зробили перехресне відкривання. І замість Фікайо Томорі біля Джеко опинився Калабрія. Що зрештою з цього вийшло, всі прекрасно бачили. 

Після гри коментар у Едіна для CBS брав Петер Шмейхель і боснієць не соромлячись сказав йому:

«Удар вийшов таким, що й вам навряд вдалося б його взяти».

Це був лише третій в кар’єрі Джеко матч у півфіналі Ліги чемпіонів. Попереднього разу з шаленою «Ромою» він в обидвох зустрічах забивав «Ліверпулю». Але тоді і перший матч, і протистояння загалом його команда програла.

Зараз боснієць вірить, що все складеться на його користь:

«Минулого разу, коли я грав на цій стадії, ми поступилися. Це сумні емоції, хоч я й забив тоді в обидвох матчах.

В цій грі ми були агресивними з самого початку, намагалися нав’язати свою гру. Ти далеко не щороку граєш дербі у пів фіналі Ліги чемпіонів.

Нам пощастило забити два швидкі м’ячі. Але, водночас, не пощастило, що ми залишитися без третього голу. Він би серйозно допоміг.

Потрібно зіграти в такий самий футбол і у матчі-відповіді, зберігати концентрацію і діяти енергійно. Залишилося ще 90 хвилин протистояння з «Міланом». І нам потрібно зробити все, щоб втілити мрію про фінал в життя».

Йому вже 37, але Джеко продовжує тримати планку. І насправді, недоотримує уваги, на яку заслуговує.

Найкращий бомбардир Бундесліги, котру йому вдалося виграти з «Вольфсбургом». Найкращий бомбардир Серії А, хоч він і приїхав до «Роми», здавалося, просто догравати.

І навіть впродовж досить тьмяного періоду в «Манчестер Сіті» знайдеться, як мінімум, один яскравий епізод.

Саме Джеко зрівняв рахунок в чемпіонському матчі проти «Крістал Пелас». Сформував плацдарм для легендарного «АГУЕРОООООО!».

Він двічі опинявся серед номінантів на Золотий м’яч. Він першим набив 50+ голів у трьох з топ-5 чемпіонатів Європи. Але також він ніколи не прагнув персонального визнання. Власне, не прагне й зараз:

«Ті, хто мене знають, розуміють який я. Часом голів немає. Але я даю команді більше, ніж просто забиті м’ячі. Навіть в цій грі я працював заради команди. А в подібних поєдинках це необхідно. Так, мені 37. Але я почуваюся прекрасно».

Що далі? Матч в чемпіонаті проти «Сассуоло», а потім – ще одна зустріч з «Міланом». І, можливо, фінал. Проти своєї колишньої команди:

«Зустріч з Сіті? Мені подобається. Сподіваюся, що так воно й станеться. Але давайте все ж не будемо забігати наперед. Нам належить зіграти ще один матч у пів фіналі».

Коли він приходив у команду після багатомільйонного продажу Ромелу Лукаку в «Челсі», то мало хто міг зрозуміти його підписання.

Коли він вийшов у основі, а бельгієць зі своїми 5 голами і 4 асистами в 10 матчах залишився в запасі, багато хто питально поглянув у бік Індзагі.

Але Джеко вкотре довів свій рівень.

Хлопець, що пережив війну, став чоловіком, який нічого не боїться. І не просто має мрію, а готовий за неї битися.

 

 Сергій Лук’яненко спеціально для XSPORT.ua

В матеріалі використані фото Clive Rose/Getty Images