Ексфорвард збірної України готовий повернутися до тренерства? Подробиці з перших вуст

У 2018 році я став головним тренером НК Верес. Перед тим трохи попрацював помічником у Прем'єр-лізі, коли команда базувалася у Львові під керівництвом білоруса Свіркова. Коли ж команда фактично розпалася і перейшла у ФК Львів, Олексій Володимирович Хахльов запропонував почати створювати нову команду з нуля — вже в Рівному.

На той час з тим бюджетом, який нам тоді дозволяли, це було дуже складно. Я запросив до штабу Шандрука, також допомагав Орест Михайлович Баль. Ми зібрали команду буквально за два тижні, тож якихось серйозних результатів очікувати було складно. Але поступово гра вирівнювалася, команда почала набирати обрисів.

Порівнювати той Верес із нинішнім — складно. Тоді важко було сказати, що це була команда в повному сенсі. Це навіть не був рівень аматорського футболу. Ми працювали з набором гравців, які залишилися, які в основному не були потрібні іншим — ті, кого не взяли до Другої ліги, адже всі команди вже були укомплектовані. І навіть тоді я одразу побачив, що декілька футболістів із того складу зможуть грати на високому рівні. Наприклад, Валера Сад зараз виступає в УПЛ.

Що стосується досвіду, який я здобув як головний тренер, то він суттєво допоміг мені в розумінні футболу. Я вважаю, що багато тренерів, які не грали у футбол, але починають працювати з дітьми, особливо з маленькими, — це не зовсім правильно. Теоретично навчитися цьому дуже складно. Це треба пройти, це треба відчути. Коли працюєш на високому пульсі, розумієш, скільки потрібно часу на відновлення, як реагуєш на ігрові ситуації. Таких моментів у футболі багато. Якщо ти їх пережив сам — працювати значно легше. Коли я йшов у дитячий футбол, не можу сказати, що мріяв тренувати дітей усе життя. Я, мабуть, усе-таки хочу колись знову спробувати себе на вищому рівні. У той рік навіть були 2–3 запрошення, але я тоді вирішив залишитися й продовжити тренувати маленьких дітей.

Володимир Гоменюк