Епіцентр – в УПЛ! Легенда Інгульця другий рік поспіль виграв Першу лігу

Півзахисник Епіцентра Євген Запорожець в інтерв'ю XSPORT поділився емоціями після дострокового чемпіонства у Першій лізі.

Підопічні Сергія Нагорняка вирішили не зупинятися на оформленні путівки в УПЛ і за два тури до завершення сезону забезпечили собі золоті нагороди.

– До чемпіонської гри з Полтавою було розуміння, що вийшли в УПЛ?

– Після гри з ЮКСА з боку могло здатися, що ми ніяк не зраділи виходу в УПЛ, але нам хотілося більшого. Чесно зізнаюся, вдома з родиною трохи поплакав.

– Апетит прийшов під час їжі?

– Я бачив за настроєм молодих хлопців бажання стати чемпіонами. Ми виграли 7 ігор із 7-ми. Дивилися гру Полтави з Агробізнесом (2:0) вдома у Вані Бендери. Квартира нефартова у нього виявилась (посміхається).

– Вайб чимось нагадав чемпіонство Лестера у Варді вдома.

– Так і є (посміхається). Доля розпорядилася так, що все вирішилося на полі і ми сповна насолодилися моментом, над яким працювали весь сезон.

– Підніматися в УПЛ для тебе не в новинку. Досвід з Інгульцем та Епіцентром контрастує?

– З Інгульцем перший захід був не чемпіонським, коли ми поступилися Минаю з Рухом. Я молодим пацанам говорив, що такий шанс може бути раз у житті стати чемпіоном, щоб про тебе у Вікіпедії було що почитати.

– Цей сезон допоміг більш зміцніти, ніж якби ви піднялися рік тому через плей-оф.

– Коли грався плей-оф із Вересом, я не був у команді, але застав перехідний турнір чотирьох. Команді не вистачало віри в себе. На правах старшого товариша багато індивідуально розмовляв із пацанами, що вони здатні зробити наступний крок. На мене спочатку дивилися, як на божевільного (посміхається), але це дало результат.

Якщо брати гру з ЮКСА. Ми сиділи в роздягальні і почали себе ловити на тому, що вони бояться переходити на нашу половину, а у них бразиків пів команди. Я сказав: а прикиньте, як Шахтар більшість матчів грає в УПЛ, як ми зараз? Я не порівнюю зараз Епіцентр із Шахтарем, це для розуміння контексту.

– Рік тому ти залишав Інгулець, який став чемпіоном. Ти отримав свою медаль, незважаючи на розставання з клубом, якому віддав 10 років?

– Так. Мені було дуже приємно, коли Владислав Лупашко передав мені не тільки медаль, а й чемпіонський альбом, який є в інших хлопців. Вікторович мені зателефонував і сказав: «Ти заслужив на це», і до того, як піти в Карпати, він був готовий говорити з президентом, щоб повернутися. Коли в Оболоні у мене не клеїлося, то я був готовий повернутися в Інгулець.

– Як трапився Епіцентр?

– Це був непростий період у кар'єрі. Я зрозумів, що мені потрібно змінити обстановку після 10 років в Інгульці. Після Оболоні не було такого, що тільки клуби УПЛ розглядаю. Я хотів потрапити в клуб із завданнями і де тренер хоче грати у футбол.

З іншого боку, в Інгульці за Лупашка ми грали у футбол. В умовах Першої ліги бути проактивною командою, зламувати ці автобуси з разу в раз. Я дійсно думав над тим, щоб повернутися до моменту, поки у Влада не трапився варіант із Карпатами.

Мені набрав Нагорняк і сказав: «Ми граємо у футбол (посміхається)». Я відповів йому: «Сергію Миколайовичу, я теж хочу грати у футбол, боротися за медалі, вирішувати завдання». Пропустив перший збір, приїхав на другий. З хлопців тільки знав Даню Кравченка, з яким перетинався в Інгульці.

Я досить сильно прикипів до цієї команди, щоб молоді хлопці повірили в себе і змогли зламати всі бар'єри в головах. Я був радий отримати можливість опинитися в Епіцентрі і стати причетним до свята для Кам'янця-Подільського. Стали справжньою родиною.

– Сергій Нагорняк після ігрової кар'єри багато років був телеекспертом і, як виявилося, далеко не поганий тренер. Який футбол він поставив Епіцентру?

– М'яч внизу, не шарашити його бездумно. Коли потрібно - спростити. У команді зібралися хлопці, які здорово адаптувалися під вимоги. Миколайович навчався сам і навчав нас базових принципів, щоб прийти до того, де ми є зараз. На тренуваннях постійно квадрати, на тримання м'яча, через третього, не соромитися обігрувати, розкривати зони за рахунок індивідуальних скілів: Кравчук, Бендера, Ляшенко, Крістін. Треба цим користуватися. Я навіть не знаю, хто зараз найпопулярніший футболіст у Кам'янці-Подільському - Бендера чи Ванат?

– На вас ніхто не ставив, але записні фаворити в особі Металіста 1925, Буковини не змогли наздогнати вас...

– Треба віддати належне Сергію Миколайовичу, який має чуйку на гравців. Для нього важливі не тільки футбольні якості, а й що ти за людина всередині.

– У який відрізок сезону стався переломний момент?

– Домашка з Минаєм (4:0), коли не було стабільності, але ми не опускали руки. Дали собі слово виграти ігри, що залишилися, Агробізнес почав втрачати очки і ми вискочили в лідери. Після цього нікого пропускати не хотілося.

– Родина Герег, що володіє групою компаній «Епіцентр», сильно залучена у футбол?

– Олександра Володимировича я бачив один раз. Він подякував команді за хорошу гру і побажав вирішити завдання, радувати своєю грою вболівальників. Можливо, наші результати позначаться на стані справ у команді.

– На тлі останніх чуток, хотілося б привезти УПЛ у Кам'янець-Подільський?

- Я зі своєю дружиною дуже полюбили це місто, вболівальників. Ми всією командою отримуємо кайф, коли граємо вдома. Для мене це дуже важливо. Люди на вулицях впізнають нас, дуже велику порцію підтримки відчуваємо. Коли була пауза в 4 місяці, то ми часто збиралися пацанами пограти і хлопці, які приходять на поле, теж були здивовані приємно, коли можуть побачити нас, приділити час, сфоткатися. Не хочеться втратити цей зв'язок із нашими фанатами.

Мер Кам'янця-Подільського дав слово в роздягальні, що зроблять усе можливе, щоб у місті була УПЛ.

– Новий контракт не пропонували?

– Конкретики поки що немає. Після сезону будемо сідати і щось вирішувати.