Гент - Зоря 4:1. Немає слів, одні емоції…

Не знаю, з чого почати розповідь про найпровальніший матч луганської Зорі в єврокубковому, а можливо й в усьому сезоні, адже особливого бажання щось говорити після побаченого в Генті немає. Український клуб просто рознесли, не залишивши йому жодних шансів. Такого побиття наших команд на міжнародній арені в цій кампанії ще не було, і сподіваємося, що більше не буде. 

Несподівано зникло все, що тримало Зорю на плаву в попередніх іграх Ліги конференцій. Якщо у двох протистояннях з Маккабі луганців можна було похвалити за наявність ідеї та малюнка гри, то у вчорашньому поєдинку цього зовсім не було. 

Розумію, що різниця в класі між Гентом і Зорею зараз досить суттєва, проте футбол знає безліч прикладів, коли слабшій команді вдавалося компенсувати навіть більший дефіцит у майстерності. Але бронзовий призер УПЛ не зробив нічого, щоб уникнути ганьби в цьому матчі. Коли на початку другого тайму рахунок став 2:0 на користь господарів, Зоря просто змирилася з роллю боксерської груші, на якій бельгійські буйволи не залишили живого місця.  

При цьому не можна сказати, що Гент сильно рвався забивати якнайбільше. Команда довела рахунок до розгромного настільки легко та невимушено, що це не могло не зачепити почуття кожного українського вболівальника, який наважився подивитися матч. 

Зоря викинула білий прапор вже на 49-й хвилині зустрічі, і це максимально невластиво луганській команді, до якої ми звикли. Клуб, який заслужив промовисте прізвисько мужики, просто не може собі дозволяти такого ставлення до гри. І проблема не в самому факті поразки, і навіть не в рахунку на табло. Проблема реакції на те, що відбувається на полі, якої просто не було.

Коли твою команду нещадно возять, забиваючи один м'яч за іншим, це має викликати у гравців щонайменше злість. Але навіть її у Зорі не було, і це наочне підтвердження того, що команда втратила віру в себе та в те, що вона робить. Нинішній Зорі катастрофічно не вистачає досвідченого лідера, який би знав і пам'ятав, на що здатний цей клуб, і одним своїм поглядом не дозволяв би молодим партнерам ось так ставитися до справи. 

З позитивного в цьому матчі був гол престижу луганського клубу, хоча резервний голкіпер Гента, який з'явився на полі після страшної травми основного, не повинен був пропускати дальній удар Нагнойного за жодних обставин. Таким чином, Зоря вперше у своїй історії забила хоча б один гол у п'яти матчах групового етапу єврокубків, але на цьому позитивні новини для української команди, на жаль, закінчуються.

Після гри виконувач обов'язків головного тренера луганців Юрій Коваль заявив, що у перерві команда його не почула, і на початку другого тайму потрібно було зіграти обережно та надійно. Також Коваль додав, що гра була цікавою для глядачів, але погодитися з цим максимально важко, адже якщо вона могла сподобатися якимось уболівальникам, то виключно бельгійським, а українським учорашній перформанс Зорі міг принести виключно смуток та біль. Сподіваюся, весь план луганського клубу на цю гру не зводився до того, що його талісман – чорно-білий кіт, який знайде вихід із будь-якої ситуації. Тому що вчора цей кіт явно витратив усі свої дев'ять життів.

Таким чином, Зоря офіційно залишилася без євровесни, адже для того, щоб зберігати шанси на вихід у плей-оф, чорно-білим потрібна була лише перемога. В останньому матчі групового етапу проти Брейдабліка луганці боротимуться виключно за свій престиж, гроші та очки у таблицю коефіцієнтів УЄФА. Але виліт з єврокубків зараз – останнє, про що варто переживати Зорі та її фанатам.  

Жахливі результати цього сезону – лише наслідок низки провальних кадрових та стратегічних рішень легендарного клубу. Але біда в тому, що через них гранд і колись третя сила українського футболу скотилася до рівня середнячка, межа мрій якого збереження – прописки в елітному дивізіоні. І з урахуванням появи у нашому чемпіонаті нових сил та яскравих представників, Зоря може застрягти на цьому рівні дуже надовго, якщо не назавжди. Подібний розвиток подій стане справжньою трагедією для фанатів команди, які за останні роки встигли звикнути до зовсім інших результатів, завдань та амбіцій. Так що головне питання – як повернути їм нормальну, боєздатну хоч на якомусь рівні Зорю, проте відповіді на нього, на жаль, поки що немає.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

 

У матеріалі використано фото Getty images