Майже на кожному великому турнірі є команда-сенсація, яка зазвичай не дістається пізніх стадій плей-оф, проте своєю боротьбою та самовіддачею не залишає байдужим нікого, а говорять про цю збірну чи не стільки ж, скільки про переможця.

Всі ми пам'ятаємо неймовірний шлях Ісландії на Євро-2016, яка вибила до 1/8 Англію та увійшла до вісімки найкращих команд континенту, півфіналу Данії на Євро-2020 або потрапляння до топ-4 збірної Марокко на останньому чемпіонаті світу. На цьому чемпіонаті Європи претендентів на те, щоб стати головною сенсацією турніру, також достатньо. 

Наприклад, з групи вийшли такі команди як Румунія та Словенія, і якщо хтось з них сенсаційно подолає стадію 1/8, для їхніх країн це буде історія на віки. 

Проте трохи сильніше за інших несподіваних учасників плей-оф виділяється збірна Грузії. 

Можливо, це суб'єктивне сприйняття, засноване на позитивному ставленні українців до цього народу, а можливо, нас обворожує натхненне виконання грузинами знаменитого хіта харківських фанатів про одного божевільного президента РФ, проте знайти футбольну людину, яка б не захоплювалася виступом Грузії на Євро-2024, буде дуже непросто. 

Учора грузини розгромно поступилися Іспанії (1:4) до 1/8 фіналу та залишили турнір. Залишили цілком очікувано, адже своєю грою фурія роху поки що справляє найбільше враження серед усіх учасників континентальної першості. Грузинська казка закінчилася, проте дні, проведені на Євро, ще надовго залишаться у пам'яті як найкращі у футбольній історії країни, а команда Віллі Саньоля має повне право їхати з Німеччини з високо піднятою головою.

Як усе починалося: провалений відбір та важкий прохід через Лігу націй

У відборі на цей чемпіонат Європи збірна Грузії не показала нічого. Прогнозоване четверте місце у групі з Іспанією, Шотландією, Норвегією та Кіпром та всього вісім очок, шість з яких були набрані у матчах з головним аутсайдером квінтету, який закінчив кваліфікацію з бубликом. 

Але цього разу грузин знову мав запасний варіант у вигляді плей-оф Ліги націй. Виступаючи в Лізі С, підопічні Саньоля виграли відверто легку групу з Болгарією, Північною Македонією та Гібралтаром, і це дозволило їм зарезервувати місце у плей-оф.

Першим суперником у стиках став Люксембург, і в досить непростому поєдинку, де Грузії довелося обходитися без своєї головної зірки Хвічі Кварацхелії, дубль Зівзівадзе помножений на вилучення суперника дозволив вийти у фінал плей-оф саме грузинській команді (2:0).

Грузини вже були за крок від чемпіонату Європи 2020-го, але тоді у фіналі аналогічного плей-оф поступилися путівкою на турнір Північної Македонії (0:1). Цього разу суперник був серйознішим, проте у фінальній серії пенальті скромна команда перемогла головного фаворита всієї четвірки Грецію (0:0, пен.4:2), відправивши додому Цімікаса, Мавропаноса, Влаходимоса та назавжди переписавши футбольну історію своєї країни.

У фінальній частині в них не вірив ніхто, але вони були найкращими з карликів

Один факт виходу збірної Грузії у фінальну частину – вже шок та нонсенс. Від команди, в якій середньостатичний європейський уболівальник не назве жодного гравця, окрім Кварацхелії та Мамардашвілі, на дебютному великому турнірі в її історії не чекали абсолютно нічого, проте вона видала просто неймовірний перформанс та забивала у кожному із чотирьох матчів на турнірі.

Головна відмінність грузинів від інших скромних команд, які досягли успіху на цьому турнірі – набагато сміливіша манера гри. Видобути результат можна по-різному: можна зробити це як Англія, Словенія чи Данія, що весь груповий етап катали нудні 0:0 або 1:1, а можна так, щоб навіть після поразки тобою захоплювалися всі. 

Сміливість – це те, чому у Віллі Саньоля та його команди варто повчитися багатьом учасникам цього чемпіонату Європи. У кожному з матчів його команда намагалася грати у футбол. 

Нехай нічого складного в ньому не було, і найчастіше він зводився до швидкої доставки м'яча до Кварацхелії, який мав вигадати, як завершити атаку самому або створити момент для партнерів. Але Грузія жодного разу, крім, можливо, матчу проти Іспанії у плей-оф, не грала виключно на відбій, чим закохала безліч нейтральних вболівальників.

Перший матч з Туреччиною – 15 ударів, 2,03 очікуваних голи за коефіцієнтом xG і просто неймовірний фінальний штурм воріт суперника, який точно увійде до нарізки найкращих моментів цього Євро. На табло 1:3, проте за цей матч обом командам аплодувала вся Європа.

У другій грі проти Чехії довелося трохи більше зазнати оборони. Причина очевидна – забитий гол із пенальті на останніх хвилинах першого тайму, який так і манив спробувати утримати мінімальну перевагу у другій половині. Утримати не вдалося (1:1), проте одне набране очко залишило Грузію у грі до останнього туру. 

У вирішальному поєдинку групового етапу на грузинську збірну чекала зустріч з грізною Португалією. Так, невмотивованою і вже забезпечила собі перше місце в квартеті, проте повірити в те, що команді Саньоля під силу обіграти такого суперника все ж таки було досить складно, а нічого крім перемоги Грузію не влаштовувало. 

Але вже з перших секунд грузини змусили всіх нас повірити в дива: одразу ж помчали вперед і забили гол на другій хвилині, а зароблений ближче до середини другого тайму пенальті дозволив зробити першу перемогу на Євро (2:0) впевненішою. 

Грузія у плей-оф на дебютному мейджорі у своїй історії. Хтось скаже сенсація, і матиме рацію. Однак такий результат – є абсолютно заслуженою нагородою від футбольного бога.

Український слід у грузинській казці

Серед грузинських героїв, які тріумфально виступили на Євро-2024, був і зовсім не чужий для українського футболу Георгій Цитаїшвілі. Вихованець київського Динамо, гравець різних молодіжних збірних України та чемпіон світу U-20 саме у складі української команди тепер записав до списку своїх досягнень ще й участь у плей-оф дорослого Євро.

Нехай у цій збірній Грузії Цитаїшвілі не відігравав якоїсь ключової ролі, проте точно з'їздив до Німеччини не в ролі туриста. Георгій вийшов у старті та відіграв 74 хвилини у першому поєдинку з Туреччиною, провів на полі 62 хвилини у грі з Чехією, а ще у двох матчах виходив на заміну, зігравши по 28 хвилин у матчах з Португалією та Іспанією. 

Таким чином, колишній футболіст українських молодіжок став причетним до найбільшого футбольного успіху своєї історичної батьківщини, а ми можемо лише констатувати, що його вибір виступати на дорослому рівні саме за збірну Грузії виявився абсолютно правильним. 

Вихід на новий рівень чи разова акція?

Чи варто очікувати на подібні успіхи збірної Грузії на найближчих великих турнірах? Навряд чи. Для того щоб претендувати хоча б на участь у мейджорах на постійній основі, кількість гравців найвищого рівня у складі все ж таки має бути значно більшою.

Швидше за все, грузинська казка була разовим сплеском, і, можливо, проживе ще менше за ісландську: ті після феєричного успіху на Євро-2016 ще й на чемпіонат світу-2018 пробилися. Однак як би не склалася доля Грузії на наступних великих турнірах, за підсумками Євро-2024 її можна лише подякувати за черговий приклад того, що самовіддача, сміливість та пристрасть все ще можуть компенсувати різницю у класі та давати серйозні результати.

 

Михайло Цирук спеціально для ХSPORT.ua

У матеріалі використано фото Getty images, UEFA