Інгульцю не бачити атестату? Поворознюк жорстко проїхався командою Шевченка в УАФ

Чи заважає принциповість розвитку клубу? Принциповість – ви маєте на увазі, моя правда, яка дуже багатьом ріже очі? Дуже заважає футбольному клубу Інгулець. Ми зараз платимо – арбітрам, само собою, за VAR, само собою. А тепер подивіться: в першому турі з Оболонню пенальті не дали, з Лівим Берегом пенальті не дали, з Вересом на 90+7 дають у нашу сторону пенальті за рахунку 2:1 на нашу користь. І трактуються всі епізоди по-різному. Наприклад, грають Карпати з Поліссям – Полісся прибивали в усіх іграх, їм просто не давали розвернутися. А тут навпаки – в їхню сторону не дали пенальті. І коли Лупашко після гри запитав в арбітра, чому так, він каже: той епізод не вплинув на подальший хід боротьби. І в мене тоді питання: подивіться епізод, коли на 90+7 дають нам точку з Вересом. Той епізод вплинув на подальший хід?

Просто все трактується так, як їм хочеться. Вони Інгулець убивали, убивали, убивали, а зараз десь у якійсь останній грі дадуть пенальті, де воно взагалі вже нічого не значить – для того, щоб оце все згладилося. У нас у футболі абсолютно нічого не помінялося. Казали, Павелко поганий? Але такого бардака, як зараз при Шевченку, немає і не було ніколи. Я Монзуль підтримував у тому, що, може, вона дійсно наведе порядок в арбітражі. І що ми маємо? Я їй пишу після того моменту: «Катя, дайте відповідь публічно, щоб люди побачили. Вся Україна сміється з цього епізоду». Вона мені пише: «Дякую за підтримку. Тихої ночі». І смайлик «ги-ги-ги». Знущаються, як хочуть. Зате що-небудь Поворознюк скаже – йому треба одразу рот закрити.

Я вже двічі відправив їм листа: «дайте відповідь, чи правда, що Бурбас дав інформацію, що ви заробляєте 3,5 млн гривень на місяць? Чи правда, що під час війни ви заробляєте такі кошти?» Відповіді вже на третій лист немає. Зате тільки Поворознюк десь щось сказав – йому треба рот закрити, придавити через КДК, штрафи. Та не буду я більше платити ні рубля штрафу. Якщо вони хочуть похоронити Інгулець – це буде на їхній совісті.

На конгрес УАФ їздять ті, хто в списках є. Там же дідусі, бабусі, які вже в памперсах ходять. Їм треба приїхати та підтримувати, плескати в долоні Шевченку. Інакше – ні, бо якщо про Андрія Миколайовича щось хтось погане скаже – він туди ж не повинен їхати. Туди їдуть усі, хто по списку. Поворознюка там у списку ніколи не було й не буде. Туди президенти футбольних клубів не потрапляють. Там спеціальний список, яким вони виносять рішення, і все інше.

В УАФ повинні бути президент, юрист, бухгалтер і людина, скажемо так, як завгосп, яка відповідає за всі збірні та за все інше. Всіх інших треба просто розігнати. Це громадська організація, там усе має просто бути на громадських засадах. А ті всі гроші, які йдуть з УЄФА, повинні розподілятися на дитячий футбол, на жіночий футбол, на всі інші. Тоді в нас би клубів було більше. А так ми зараз граємо всі за свої, і нас ще й ковпачать. Пільг же ніяких. Тільки сказав слово – і тебе через КДК: «Добрий вечір, ми з України». Все. Ти не маєш права голосу. Казали, при Павелку було погано? Оце погано. Оце ніяк.

Хочеться просто закрити цей футбол до того, поки хтось не прийде нормальний і не стане в футбол нормально грати в Україні. Наскільки цікаво йти на футбол, коли глядачі знають уже результат? Грає Інгулець, і ті люди, старі вже, які йдуть на футбол, приїжджають в Олександрію й кажуть: «Олександре Григоровичу, ми оце посперечалися, на якій хвилині дадуть Інгульцю точку або на якій хвилині дадуть червону». Уявляєте? Це не смішно. І ми кудись біжимо, кудись рвемося.

Олександр Поворознюк