Іско дав перше інтерв’ю з 2018 року. Зізнався, що покинув «Севілью» після бійки з Мончі через брехню

Він п’ять разів вигравав Лігу чемпіонів в складі мадридського Реала. Вже цього речення достатньо для того, щоб назвати кар’єру Іско як, мінімум, вдалою.

Проте останні роки в Мадриді були не найкращими. І після завершення контракту з вершковими проблеми не закінчилися.

Вільним агентом іспанець приєднався до Севільї. Та пробув там всього пів сезону – взимку залишив клуб і досі залишається без команди.

З 2018 року Іско не давав жодного ґрунтовного інтерв’ю. Видання MARCA все ж зуміло домовитися з ним про розмову. І півзахисник зізнався, чому насправді покинув майбутніх переможців Ліги Європи – через бійку з колишнім спортивним директором клубу Мончі

Чому ви опинилися в цій ситуації? Що трапилося?

Багато різного сталося. У мене закінчився контракт з Реалом. В Севільї тренував Лопетегі. Він подзвонив мені і сказав, що хоче бачити мене в команді... Насправді, Лопетегі – один із найкращих тренерів, з якими я працював, я показував з ним свою найкращу гру. У мене були пропозиції з Італії, але я вирішив, що це буде хороший крок у моїй кар'єрі: у них чудова команда, вони грали в Лізі чемпіонів, там був Лопетегі... Це була дуже хороша можливість.

А що сталося, коли Лопетегі звільнили?

Вони звільнили Хулена, прийшов Сампаолі – і все також було добре. Але коли пішов Лопетегі і наблизилося зимове трансферне вікно, у клубі почали відбуватися дивні речі.

Спочатку вони подзвонили моєму агенту, щоб той шукав мені інший клуб, хоча нічого зі мною попередньо не обговорюючи. Як тільки я про це дізнався, то пішов поговорити безпосередньо з Мончі.

Я сказав йому: «Слухай, до мене тут дійшла інформація, що відбувається? Якщо я вам не потрібен, то скажи мені це. Будь чесним зі мною, і ми вирішимо все без проблем».

Я не знав про фінансове становище клубу, але після цієї розмови все пішло шкереберть. Я просто хотів знати думку клубу. У відповідь він сказав мені, що якщо у мене будуть варіанти, то краще піти.

Після цієї розмови Мончі почав говорити в ЗМІ, що я хочу покинути клуб, хоч це й була неправда. Він почав щодня дзвонити мені і моєму адвокату, змушував нас підписати розірвання контракту.

Зрештою я знову пішов поговорити з ним і сказав йому: «Слухай, Мончі, ти не чесний зі мною, а також з людьми, яким продовжуєш розповідати, що я вимагаю піти, хоча насправді бажаю залишитися».

А після цього у нас відбувся невеликий конфлікт.

Я сказав йому, що вона найбрехливіша людина, яку я коли-небудь зустрічав у футболі. І він напав на мене.

Він підійшов до мене і схопив мене за шию. Їм довелося розтягувати нас. Як ви розумієте, після такого я за жодних обставин не хотів там залишатися.

Мені було шкода, оскільки у мене були дуже хороші стосунки з партнерами по команді, вболівальники також чудово до мене ставилися, мені було комфортно в клубі.

Але спортивний директор напав на мене, а переді мною навіть ніхто не вибачився. Ні за його агресію, ні за всю ту брехню, яку він наговорив. Тож я погодився розірвати контракт і пішов.

Це все відбулося в офісі клубу?

Це відбулося після тренування по дорозі до роздягальні.

І як ви відреагували на те, що спортивний директор схопив вас за шию?

Охорона швидко нас розійняла. Я знаю, що у Мончі та у клубу були непрості моменти, але дозволяти собі таке… Це не те, що я міг би забути.

Я був щасливий у Севільї, я стабільно грав. Так, ми переживали непростий час, але я був упевнений, що ми зможемо подолати проблеми, як це зрештою і сталося.

Але все зовсім не так, як про це розповідають, особливо як про це пишуть у севільській пресі. Там кажуть, що я першим втік з корабля. Зовсім не так. Проблема була не в моєму менталітеті, не в страху вилетіти.

Я багато років був у Реалі і ніколи не здавався, завжди намагався боротися за своє місце у складі. Інколи мені це вдавалося, інколи ні... Але втекти з корабля – ніколи.

Я приїхав додому дуже ображений, тому що... я пішов до клубу, в якому тренер хотів мене бачити. Я був у захваті, погодився в чотири рази знизити свою зарплатню, порівняно з тим, що було в Реалі.

Але коли я приїхав сюди, то люди з клубу сказали мені, що Мончі не хотів мого підписання. Я хотів грати за тренера, який вірив у мене, і довести тим, хто сумнівається в мені, що все гаразд. Але потім сталося ось це.

Можете уявити, як воно було. Я переїхав у Севілью з трьома дітьми. Прожив там чотири місяці. А потім раптово ти думаєш що робити, де ви будете жити, в яку школу ходитимуть діти.

Це було складно. Але треба бути сильним і рухатися вперед.

Ви плакали через усе це?

Ні, не плакав. Мені було дуже шкода, але я вважаю, що у мене була вдала кар'єра, я дійсно насолоджувався футболом, виграв багато титулів...

Це вид спорту, яким я захоплююся. Чи засмутився я? Так. Чи відчув розчарування? Також. Але я усвідомлюю те, що є люди зі справді серйозними проблемами.

Мені 31 рік, і я все ще маю бажання та ентузіазм продовжувати грати. Зараз працюю для цього.

Зараз Іско перебуває без клубу. Іспанець каже, що його не цікавлять гроші – він шукає достатньо амбітний проєкт, де зможе отримувати задоволення від футболу.

Здавалося, ним може стати берлінський Уніон. Але півзахисник пояснив – проблема була не в медичному огляді, а в інших моментах: його не заявляли в єврокубки, в останній момент переписали контракт, без попередження знизили зарплатню.

Як підсумок – гравець залишився вільним агентом. Цікаво чи вдасться йому знайти клуб влітку.

Сергій Лук'яненко

Telegram-канал автора