Канада - Україна. Експерт спробував пояснити, чому синьо-жовті були приреченими в Торонто

Стартовий план був зрозумілим. Під час володіння команда розташовувалася за формацією 3-4-2-1 із Тимчиком та Судаковим на флангах, Калюжним та Шапаренком в центрі, Циганковим та Зінченком на позиції інсайдів. Вести гру команди мав Забарний, зважаючи на його вміння робити передачі на різні відстані та вміння протягнути мʼяч. Канада - команда з високою лінією оборони та компактністю в центральній частині поля. Тому цілком логічним був вибір грати в глибину на Зінченка та Циганкова, яким звільняв зону Яремчук. Зрештою, головний момент було створено саме таким чином, коли Забарний закинув за спину на Зінченка.

Іншими варіантами були переведення на Судакова, котрий мав залишатися в широкій позиції, де його залишали суперники через ту саму компактність. Якраз Матвієнко на лівому фланзі мав бути варіантом для підтримки Судакова із різкими ривками в напівфланг. Праворуч також був варіант із Тимчиком та його традиційно швидкісно-силовими забіганням.

За рахунку 0:1 Україна грала непогано, створила декілька моментів, які були прописані планом на гру. Тобто, це не було щось на кшталт Румунії рік тому, коли команда абсолютно не була готовою до суперника та не знала що робити. Авжеж, це була не та гра, яку собі в головах побудували багато людей, що Україна виходить та розвалює цих хокеїстів незрозумілих з рахунком 5:0. Але чекати на таке від будь-якої команди Сергія Реброва не варто. Наче ж вже вирішили.

Що пішло не так? Ребров визначив дві проблеми: футболісти не повірили, що до товариського матчу потрібно відноситися серйозно, а також індивідуальні помилки. Стосовно першого, то це ж нормальна ситуація. Звична. Гравці збірної Канади теж не проводили цей матч так, немов він головний в житті для них. Нормально не віддаватися повністю в товариських матчах. Грати нижче за власні стандарти. Однак це не так помітно, коли в тебе є такі стандарти, на які можна спиратися.

Але дійсно Україна пропустила три голи до 30-ї хвилини через індивідуальні помилки. Ба більше: індивідуальні помилки одного гравця. Це був моторошний матч для Валерія Бондаря, кошмар наяву. Він не так багато досвіду має у складі цієї команди, але ж мова не про колективні дії в ситуаціях з пропущеними голами, а про індивідуальні.

Так, Бʼюкенен двічі пролетів повз Матвієнка, котрий не був готовий до того, що суперник буде настільки швидким та з ним потрібно грати із запасом. Однак обидва рази це було дуже далеко до воріт та загалом команда реагувала добре та те, що сталося. Водночас Бондар двічі залишався один в один проти Девіда, контролював його, та двічі дозволив йому пробити по воротах. Про третій гол взагалі немає сенсу говорити. Він більше вже був із психології. Команда та особисто Бондар вже слабко стояли на ногах.

Другий тайм складався із двох відрізків: різкий початок з демонстрацією характеру та двома моментами Яремчука, певною зміною концепції гри, а потім після замін вже просто хаотичне догравання, яке мало радше призвести до 0:6, а не до 2:4. Власне кажучи, це не був поганий матч. Але при цьому він був жахливим, - написав Бойко в Telegram.