Клуби здорової людини: чому вихід «Полісся» і «Оболоні» в УПЛ – позитивний момент для нашого чемпіонату?

близько 2 років тому

Минулої неділі визначилися два нових учасники наступного сезону УПЛ. Ними стали київська «Оболонь» і житомирське «Полісся». Завдяки недільним перемогам («Оболонь» обіграла «Ниву Т» 2:1, а «Полісся» розгромило «Кремінь» 5:0) за два тури до кінця сезону ці команди, що займають два перші рядки турнірної таблиці, стали недосяжними для конкурентів і забезпечили собі прямий вихід в елітний дивізіон українського футболу. Розповідаємо, чому підвищення в класі цих двох команд – це плюс для УПЛ.

Вони готові до гри в еліті

В останні роки в українському футболі не раз були випадки, коли команда Першої ліги, яка завоювала право виступати в УПЛ за спортивним принципом, не переходила до вищого дивізіону через відсутність фінансів або необхідної інфраструктури. Наприклад, в сезоні-2016/17 другу позицію в Першій лізі зайняла чернігівська «Десна», проте її місце в УПЛ отримав третій «Верес». У 2018 році право підвищитися в класі отримала ФК «Полтава», проте в наступному сезоні вищої ліги команда так і не стартувала. Такі ситуації підривають рівень ліги і футболу в країні в цілому, перетворюючи його в якийсь колгосп. Але цьогоріч ми близькі до того, щоб адекватний обмін командами між УПЛ та Першою лігою все ж відбувся: всі клуби, які стартували в сезоні, дограють його до кінця, а ті, хто повинен підвищитися – підвищаться.

Момент фінансів та інфраструктури дуже важливий для участі в УПЛ. Ми ще не знаємо, як завершаться поєдинки плей-оф між 3-4 командами Першої Ліги і 13-14 колективами УПЛ, і чи готові учасники перехідних матчів з нижчого дивізіону увірватися в еліту в разі, якщо їм вдасться потрапити туди за спортивним принципом. Але у «Полісся» і «Оболоні» в плані готовності до гри в еліті точно все в порядку.

«Полісся» – це справжній ПСЖ Першої ліги, фінансовим можливостям якого, ймовірно, могли б позаздрити деякі клуби УПЛ. У житомирській команді виступає ряд сильних футболістів з великим досвідом гри в елітному дивізіоні українського футболу: Пилип Будківський, Дмитро Шастал, Владислав Вакула, Владислав Огіря, Андрій Гітченко, а тренує цю команду досвідчений фахівець Юрій Калітвінцев. «Полісся» привело в порядок Центральний стадіон в Житомирі, і зможе виступати в УПЛ в рідному місті, що для нашого чемпіонату вже чимало. Крім того, у житомирського клуба є тренувальна база і всі необхідні умови для комфортного існування команди.

Всі ці елементарні, як здається, речі, має далеко не кожен клуб УПЛ, і поява подібних команд, у яких все в порядку з організаційними моментами, збільшить рівень і статус нашого чемпіонату.

«Оболонь» – це ще один приклад здорового спортивного проєкту. Фінансові можливості команди, у всякому разі якщо судити по її складу, скромніші, ніж у «Полісся», але це не заважає «пивоварам» бути однією з найбільш солідних і стабільних команд Першої ліги, яка не загубиться і в УПЛ. І це стосується не тільки її виступів на полі. У «Оболоні» є свій затишний, чисто футбольний стадіон з нормальними роздягальнями, конференц-залом, кафе для вболівальників і навіть фітнес-центром – неймовірна розкіш для деяких учасників вищої ліги. Крім того, у столичного клубу також є тренувальна база.

Власники і керівники багатьох українських клубів не до кінця усвідомлюють, що клуб – це не тільки гравці і тренер. Це ще й фінансова стабільність, інфраструктура, створення комфортних умов для футболістів, своя ДЮСШ врешті решт.

Без усього цього футбольний клуб не зможе існувати повноцінно. І те, що у двох команд, які перейдуть в еліту нашого футболу в наступному сезоні, все це вже є, причому є за фактом, а не просто у вигляді абстрактних обіцянок – це вже чудово.

Їм є для кого грати, і це головне

Але скільки б ми не говорили про важливість організаційних моментів та інфраструктури, не варто забувати і про інше. Футбол – це гра для вболівальників, а значить будь-який клуб повинен бути потрібним комусь ще крім його власника і родичів представників команди. Звичайно, ми повинні з повагою ставитися до кожної людини, який вкладає кошти і сили в український футбол. Але коли команда – це виключно іграшка власника, а на її матч, зрозуміло, в мирних умовах, не збереться і тисячі глядачів – цю команду не можна вважати повноцінною. Я не буду уточнювати, про які конкретно клуби говорю, щоб нікого не образити. Але, думаю, що люди, які стежать за українським футболом, приблизно розуміють, які команди можна включити в цей список непотрібних.

А ось у «Полісся» з «Оболонню» в цьому плані все також добре. «Полісся» в цьому допомагає географічне розташування та історія. Клуб, заснований ще в 1959 році, який припинив існування в 2005 і відроджений в 2016, представляє Житомир – немаленьке місто, обласний центр, мешканці якого, напевно, із задоволенням би ходили на футбол найвищого рівня, однак такої можливості у них не було: клуб ніколи в своїй історії не виступав в УПЛ. Тому потрапляння команди в елітний дивізіон – подія для всього Житомира. Дуже важливо, що клуб буде грати в своєму місті.

В «Оболоні» ситуація дещо складніша, адже клуб представляє столицю, одне місто з символом всього українського футболу – «Динамо». Через це будь-якому київському клубу складно знайти свого вболівальника, але «Оболонь» справляється з цим завданням досить непогано. «Пивовари» – дуже затишна, домашня команда. Їхній стадіон розташовується в спальному районі Києва, і для однойменного району «Оболонь» – не порожній звук. Її ігри можна спостерігати з вікон багатоповерхівок, а зайти на стадіон, розташований буквально у твого під'їзду, як задля розваги або прогулянки можуть навіть люди, які за інших обставин навряд чи відвідували б будь-який футбольний матч. Більше того, у «Оболоні» є свій, повноцінний ультрас, нехай і не дуже численний. А це, хто б що не говорив, приємний момент і показник того, що команда потрібна футбольному співтовариству.

З огляду на все, сказане вище, можемо сподіватися, що за результатами цього сезону УПЛ отримала два повноцінних, у всіх сенсах цього слова, клуби. Вони здатні створювати якісні та комфортні умови як для самих себе, так і для тих, заради кого існує футбол і спорт в цілому – для уболівальників. Все це не падає з неба, це результат великої і кропіткої роботи, яка дозволяє клубу бути не просто командою-одноденкою, а чимось більш значущим. І хочеться вірити, що і «Оболонь», і «Полісся» продовжуватимуть цю роботу і зберігати свій статус гідних представників українського футболу.